WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас... (перебування Шевченка на Тернопільщині) - Сценарій

Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас... (перебування Шевченка на Тернопільщині) - Сценарій

те, що ж побачив у Кременці Тарас Шевченко, - дослідження наших юних краєзнавців.
1-ий учень. До сьогодні найбільшою окрасою Кременця залишаєтьсяБона - Замкова гора, що на 397 метрів піднімається над рівнем моря. На цій горі дотепер залишилися руїни старовинного замку, що належав, за переказами, королівні Бонні. Гора Бона пам'ятає навалу орд хана Батия, татарського воєводи Куремси у XIII ст. Для цих завойовників вона залишилася неприступною. А от полководець Бурондай наказав Галицькому князеві Данилові самому зруйнувати найбільш укріплені фортеці, а серед них і Кременець, коли Данило, щоб уникнути кровопролиття, відправив до нього послів з багатими дарами. Потім замок було відбудовано і знову зруйновано у 1648 році уже козацьким військом під проводом Максима Кривоноса. Думаю, що знайомство із старовинним Кременцем Тарас Шевченко розпочав саме з гори Бони.
2-ий учень. А потім Шевченко міг оглянути Кременецький ліцей, слухав розповіді про історію закладу, його засновників. А засновниками цього навчального закладу були Тадеуш Чацький і Гуго Коллонтай. У повісті "Варнак" Т. Шевченка ми читаємо: "Мир прах твоему, благородный Чацкий! Ты любил мир и просвещение! Ты любил человека, как нам Христос его любить заповедал!"
Знаючи, що Тарас Григорович цікавився пам'ятками архітектури, цілком логічно допустити, що в Кременці він оглянув і комплекс будівель Богоявленського монастиря (поч. XVII ст.), і монастир Францисканців (1636 p.).
3-ий учень. Дотепер невідомо, скільки днів пробув поет у Кременці і де саме зупинявся. Але, без сумніву, тут йому розповіли, що місто - батьківщина Юліуша Словацького. Як відомо, Тарас Шевченко цікавився стародавніми переказами. У Кременці він міг почути оповідь про мужню Ірву, про Дівочі скелі та записати їх, зробити у місті деякі замальовки. Однак документальних підтверджень цього нема. А свої враження після відвідин Кременця поет, як вважають дослідники, передав у повісті "Варнак": "Сижу, бывало, себе и любуюсь на прозрачный небольшой ставок, увенчанный золотым очеретом и греблею, усаженною в два ряда старыми вербами. А ниже гребли старая, как и ее хозяин, мельница об одном колесе, с сладко шепчущими лотоками. А кругом хутора - дубовый лес непроходимый, только в одном месте вроде просеки, как будто нарочно для полноты пейзажа. И в эту просеку далеко на горизонте синеют, как огромные бастионы, отрасли Карпатских гор." "Из Кременца пошел я через село Вербы в Дубно, а из Дубна на Острог, Корец и на Новгород-Волынский",- згадує герой повісті "Варнак".
Відомо, що 29 жовтня 1846 року поет отримав місячну платню в сумі 12 крб. 50 коп. Згодом опрацював зібрані під час експедиції матеріали і 31 грудня передав їх у канцелярію генерал-губернатора Д.Г. Бібікова разом із рапортом на його ім'я.
V Сторінка
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля...
Ведучий. Знову і знову припадаємо до Шевченкового слова, з глибокою пошаною низько схиляємо голови перед талантом геніального сина українського народу, бо не тьмяніє він і поміж наступних відкриттів.
На Тернопільщині свято бережуть пам'ять про Великого Кобзаря, досліджують його творчість. І нині у вінку всенародної шани Великому Кобзареві є внесок тернопільців. На території області встановлено понад шістдесят пам'ятників поетові. Серед них є й роботи тернопільських скульпторів Миколи Невеселого, Володимира Лупійчука. Цікаві роботи на шевченківську тематику є в тернопільських живописців С Львова, Б. Ткачика, Є. Удіна, Г. Миколишина. Свої рядки у художню Шевченкіану вписали і тернопільські майстри слова.
Переможниця всеукраїнського конкурсу учнівської творчості (Ідея соборності України) юна тернополянка Валентина Січкоріс у своїй роботі "І болем озивається душа" пише: "Кажуть, що Шевченко входить у життя українця разом зі словом "мама". Мабуть, так і є. Сама я теж серед перших своїх спогадів зберігаю в душі і пам'яті незабутнє, не раз прочитане мамою: "За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає і сонце спатоньки кладе у синє море..." Талант Шевченка має дивовижну здатність пробуджувати інші таланти, спонукати до літературної творчості. Ось і з'являються на літературній карті нові імена. Сьогодні ми прослухаємо вірші поетів Тернопілля, присвячені Тарасу Григоровичу Шевченку, у виконанні наших учнів.
1-й учень. Борис Демків. "Везувій гніву і любові"
Духовні не руйнують мости,
Як слів не вбити кулям ні багнету...
З епохою зустрітися на "ти" -
Найвище одкровення для Поета -
І він досяг цього ціною мук,
Ціною жертви, зречення, офіри.
І новий світ тоді одкривсь йому
В узорах струн караючої Ліри!
2-й учень. Микола Тимчак. "Дума про Тарасову свічку"
Втомлено схлипує свічка в обіймах руки,
Світло загусле стікає на скроні Тараса.
Знову позую хлопчиною через роки,
Через невитерту шибу прижовклого часу.
Пальці чутливі намацують пульс олівця,
Темрява долі задмухнути пломінь не сміє,
Чистий намір перехоплює порох лиця...
3-й учень. Володимир Вихрущ. "Монолог Шевченка у Кременці"
Кременцю, Кремене,
Брате за долею,
Шрами на камені,
Тихі гаї задумані,
Збуджені волею,
Мужні, нескорені
Мури твої.
Кременцю, Кремене,
Орди Батиєві
Стрів ти, як личить
Вою в бою.
Скелі Дівочі
В ніжному вияві
Вкрив ти століттям
Гордість свою...
4-й учень. Омелян Чорноус. "Пробач нам, Тарасе!"
Пробач нам, Тарасе, правнукам змореним,
За покору заблудства і страх,
Що так довго були нечестивим покорені,
Що зганьбили прадідівський прах.
Ми в найтяжчі роки розмовляли з тобою,
Брали в руки священний "Кобзар".
І словами твоїми, як водою живою,
Ми гасили зневірення жар.
Ти хотів, щоб тебе в сім'ї вольній згадали ми.
Якщо бачиш і чуєш, то знай:
Ми зібрали святий урожай.
Віще слово твоє й дотепер не втомилося,
В яничарські пробилось серця.
Україні у світле дорога відкрилася
Та, якій вже не буде кінця.
Щоб в майбутньому ми твоїм словом, не молотом,
Пробивались до правди в житті,
В "Кобзарі" будуть літери з чистого золота,
Бо й насправді вони - золоті.
Заключне слово вчителя.
У фундаменті сучасної культури лежить надійний моноліт - Шевченкове слово. Воно різне і мінливе, як життя, як людські пристрасті. У ньому правда, і добро, і краса. Та треба вміти їх у слові віднайти і осягнути. Тож припадаймо щодня до поезії "Кобзаря", як спраглий до криниці, бо вона невичерпна.
Приходьмо до Шевченка на сповідь задля очищення від скверни буденщини і ницості духу, бо він - наш космос і наша історія. Він - наш пророк і суддя. Він - наш навчитель і прокурор.
Тож приходьмо до нього на сповідь, на щоденні випроби сумління. Тоді лише станемо людьми, яких Шевченко почує і Україна прийме під свою опіку, як нащадків митця.
Loading...

 
 

Цікаве