WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас... (перебування Шевченка на Тернопільщині) - Сценарій

Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас... (перебування Шевченка на Тернопільщині) - Сценарій

"Шевченко". На звороті - ескіз Лаври зі сходу, а у лівому верхньому куті - напис чорнилом: "1846. Почаївська Лавра з півдня".Стрімкі куполи Успенського Собору та інших споруд чітко прорисовані на тлі погожого осіннього неба. Світло післяобіднього сонця і довгі холодні тіні створюють контрастні зіставлення на пластично виразному фасаді Собору, прямокутному об'ємі Печерної Церкви Іова, масивних контрфорсах. Поруч - Троїцька Церква з високим цоколем, на місці якої з 1912 року височить Троїцький Собор архітектора О.В. Щусєва. Між ними нема існуючої тепер дзвіниці - вона була зведене лише через двадцять років після перебування Тараса Шевченка у Почаєві.
Підніжжя гори віночком огортають пожовклі каштани і рівна стрічка огорожі.
Малюнок відзначається легкістю акварельної техніки, наповнений світлом і повітрям. Незважаючи на суто документальне призначення, він під вправною рукою Майстра набув мистецької вартості.
Учениця. "Почаївська Лавра зі сходу". Розмір акварелі 28,2x37,8 см. Ця робота займає проміжне місце між пейзажем і жанровим малюнком. На цій акварелі - міський мотив з Лаврою на задньому плані. Посеред вулиці на горбку височить дерев'яний хрест із зображенням розп'ятого Ісуса. Хрест оточує ажурна огорожа. Зліва ще один хрест, кам'яний, зі скісними кінцями, що вгрузнув у землю. Вулицю оживляють п'ятеро перехожих. У стіні бокового фасаду архієрейського будинку біліє високий пам'ятник.
Дві високі тополі перед хатою нахилилися під подувом невидимого вітру. Його напрям повторює багряниця на хресті. Всі ці деталі відволікають увагу, але й поступово підводять глядача до Лаври. Успенський собор і фронтон Надвратного корпусу з голубими дахами займають центр акварелі. Завершення хреста, стрільчасті верхи тополь та шпилі собору утворюють неспокійні вертикальні ритми на тлі високої хмари і голубого прозорого неба. Учень. "Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври". Розміри цього полотна 28,7x37,7 см. Малюнок виконаний на горизонтальному форматі. На передньому плані художник зобразив частину тераси з металевим парапетом і вхід до Успенського собору. Біля входу - дві масивні фігури монахів у високих клобуках, з рудими бородами. Один із них протягнув руку, ніби запрошуючи оглянути околицю. Чітко зображені ажурна металева решітка, декоративні вази. Тут відчувається досконале володіння засобами повітряної перспективи. Долина губиться в голубому серпанку. І лише гора в Підкамені порушує рівну лінію горизонту.
Учениця. "Собор Почаївської Лаври" (внутрішній вигляд). Вертикальний формат акварелі (37,6x28,4 см) дав змогу краще закомпонувати інтер'єр Успенського собору з його високими склепіннями, оформлення якого виконав у 1807-1810 pp. живописець Лука Долинський. Побудова фронтальна і строго симетрична. М'яке сонячне проміння падає зверху вниз, зі сходу, так, що права стіна затемнена. Лише одна жінка у чорній сукні й хустині, зав'язаній ззаду на шиї, навколішки молиться до Богородиці. Три постаті ченців на різних відстанях сприяють виявленню глибини простору. Окрема група ченців сидить поблизу іконостасу.
Очевидно, для збереження цільності інтер'єру художник відмовився від зображення розписів на стінах, орнаментів і написів на краю арок. Виділені лише ікони в різьблених, із позолотою рамах і капітелій пілястр. Інтер'єр вирішений у теплих золотистих тонах. Двоступеневий клірос посередині центрального нефу перед іконостасом, подіум з огорожею і хустка уклінної жінки - в малиновому тоні. У малюнку просвічуються олівцеві лінії побудови, надаючи йому чіткості і графічної виразності. Де-не-де (арочні прорізи, скло на образах) виділяються холодні ультрамаринові плями. З огляду на мистецтво світлотіні, Т. Шевченко був новатором у графіці XIX ст. Недарма стільки часу присвятив він в Ермітажі вивченню творчої спадщини Рембрандта. Художник творив композиції з художнім внутрішнім змістом. Усі чотири акварелі нині зберігаються в Київському державному музеї Т.Г. Шевченка АН України (інвентарні номери 398-401). Копії цих акварелей можна побачити в Тернопільському краєзнавчому музеї.
Ведучий. У Почаєві поет продовжував фольклорні студії. Відомо, що 20 жовтня він записав тут кілька українських народних пісень.
Гиля-гиля, селезень,
Гиля-гиля, білокрилий,
Ох ти мой милий чорнобривий
Прибудь з ради аж до хати,
Щоб не чули отець, мати. Селезеню...
Ой на тому селезню
Жупан куций.
А сам селезень
Чорноусий.
Ой на тому селезню
Гиля-гиля, селезню,
Та панчішки,
Ой пристав селезень
Та до душечки.
Ой на тім селезню
Та черевички,
І сам селезень
Та невеличкий.
Ой на тому селезню
Ковпак сивий,
Ой сам селезень
Чорнобривий.
Друга із записаних пісень - "Ой, пила, вихилила".
Ой, пила, вихилила,
Сама себе похвалила,
А я доброго роду,
П'ю горілку, як воду.
Обидві ці пісні були записані олівцем у подорожньому альбомі 1846-1850 pp. Третя із записаних пісень - лірично-жартівлива:
Ой у саду, саду
Гуляла кокошка,
Чорнявая, білявая,
Дзюбатая трошки.
- Хотя ж я й дзюбата,
Таки ж бо я пишна.
Сватай мене, серце моє,
Я б за тебе вийшла.
Я б за тебе вийшла,
Я б тебе любила,
Ой я б тобі щосуботи
Кучерики змила...
Ой змила б я, змила.
Та ще й розчесала,
Ой я б тебе, серце моє,
Ще й поцілувала...
Варто додати, що подорожній альбом, в якому Т.Г. Шевченко записав ці пісні, у квітні 1847 року конфіскувала поліція. Поетові повернули альбом тільки після його настійних клопотань.
Ці пісні на Волині можна почути й тепер. їх співають у селах поблизу Почаєва, в Рівненській і Волинській областях. Є свідчення, що у Почаєві Тарас Григорович Шевченко зустрічався з видатним польським скрипалем і композитором Каролем Ліпінським, слухав його віртуозну гру, про що Кобзар пише у повісті "Близнецы". К. Ліпінський у 1818 році давав спільні концерти зі славетним Ніколо Паганіні і за його заповітом отримав одну із скрипок маестро. Про Почаїв Кобзар згадує в поемах "Слепая" (1842), "Невольник" (1845), "Петрусь" (1850), повісті "Варнак" (1853-1854). Дослідники вважають, що Т.Г. Шевченко відвідав також деякі села поблизу містечка - Крутнів, Лідихів, Лопушно, Лосятин та ін.
IV Сторінка
Шлях до Кременця тягся поволі,
Вітер "бабине літо" снував.
Подивитись на радощі й болі
В наші землі Кобзар мандрував.
Ведуча. Шлях до Кременця тягся поволі,
Вітер "бабине літо" снував.
Подивитись на радощі й болі
В наші землі Кобзар мандрував.
Він вслухався у лірників жалі,
А у Кременці - в славу тих днів,
Як Богданові хлопці карали
На палаючій Боні панів.
І змальовував словом гарячим
Ясні думи й жагу людських мрій,
Щиру правду приносив незрячим,
А зневірених кликав на бій...
Так писав про подорож великого Кобзаря Кременеччиною сучасний поет-тернопільчанин Олександр Бугай. Про
Loading...

 
 

Цікаве