WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято козацького роду (у дошкільному закладі) - Сценарій

Свято козацького роду (у дошкільному закладі) - Сценарій

душу хоч не забути,
Нам би хоч трохи добрішими бути,
Ми лише раз, так уже повелося,
Живемо на цій грішній землі...
Хай прокинуться сплячі душі,
Що, як квіти у квітнику.
Що потребують дощу і суші
На довгім життєвім шляху.
Хай романтика Віри й Любові,
Слова людського тепла й доброти
Нам порожнини в душах заповнить,
Куди вже війнули ринкові вітри
(І. Тулундай).
Вчитель. Зараз такий розбурханий світ. Наша країна знаходиться в економічній і соціальній кризі. Багато людей сьогодні живуть у злиднях, багато мешкають у напіврозвалених хатинках або й взагалі не мають даху над головою. Деякі жебракують і раді хоч черствому кусочкові хліба.
Учениця. Простягає руку, молиться натхненно,
У благенькім платті, хусточці рябій,
А у шибку вітер стукає студений:
- Що, мовляв, бабусю, треба тут тобі?
Людям на вокзалі клопітно і тісно,
Скоро розвезуть їх в далину авто.
Потемніло небо, хмари сині виснуть:
- А тебе, бабусю, захистить же хто?
Випрошені гроші, дві-чотири гривні
На шматочок хліба, може ще й на квас...
Україно-нене, простягни долоні,
Від лихої долі захисти всіх нас!
(Василевська).
Вчитель. Діти, ми з вами живемо добре, маємо батьків, котрі дбають про нас, і нам важко уявити, що тисячі людей страждають не тільки від холоду й голоду, а ще й від того, що не чують теплого слова, їм ні з ким поговорити. І якщо матеріально ми не завжди можемо допомогти їм, то що ж перешкоджає нам хоч морально підтримати їх?
Учень. Кажімо більше ніжних слів знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане від зливи наших почуттів,
Нехай тих слів солодкий мед чиюсь загоїть рану,
Чи перший біль чи то останній -
Коли б то знати наперед.
Учениця. Кажімо більше ніжних слів, комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське коротке, короткі в нас слова черстві,
Кажімо більше ніжних слів
(Г. Вовк).
(Звучить пісня "Не сумуйте, старенькі".)
Вчитель. Інколи в нас закрадається думка і постає запитання: яка вулиця веде до храму? Де той шлях до правди і добра, яким треба йти кожному? На це запитання публіцист Ігор Золотухін відповів так: "Ця вули-ця проходить через душу кожного з нас, і той храм, храм добра, правди і любові, кожен повинен будувати в собі, вимітаючи з своєї душі зло і брехню, які вгніздились в ній і руйнують її".
Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра - на одну добру справу більше, наскільки світлішим стало б наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращим.
Учень. Лікуймо наші зболені серця,
Лікуймо наші душі зачерствілі,
Несімо правди непогасний стяг,
І кривда в нашу душу не поцілить.
Є ще спасіння від недуг людських,
Джерела віднайдімо лиш цілющі...
Мов подорожником торкнімося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Окропімо серце щире, нечерстве,
Людського милосердя еліксиром,
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.
Вчитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, що у вас буде все гаразд, хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам'ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.
Учень. Не зобидь ні старця, ні дитину, поділись останнім сухарем,
Тільки раз ми на землі живемо, у могилу не бери провину.
Зло нічого не дає крім зла, вмій прощати, як прощає мати,
За добро добром спіши воздати - мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому, чи вона зробила що могла.
Скільки сил у неї вистачало, щоб на світі більше щастя стало
(М. Луків).
Вчитель. Старість - не радість, ніхто її не жде. Всяк старається відсунути її небажаний прихід. Та вона все ж несподівано підкрадається, і ти вже з печальною розсудливістю розумієш, що усе найкраще вже було, усе в минулому. А з тобою лише спомини та недуги. Добре, коли поруч тебе рідні - діти, онуки. А якщо їх немає?
А багато є випадків, що і при живих дітях батьки стають самотніми. Діти виростають, забувають стежку до рідної хати, дбаючи лише про своє благополуччя. А матерям хочеться бачити їх, погладити по голівці, торкнутися до їхніх рук і почути теплі слова любові.
(Інсценівка вірша "Розмова з мамою".)
Син. Розкажіть мені, мамо, про вишні, їх було так багато в саду.
Мати. Були, сину, морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть.
Син. Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були і колись?
Мати. А той, сину, хто виріс у горі 7 не часто на зорі дививсь.
Син. Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?
Мати. Наша доля, мій сину, як море - той пливе лиш, хто має човна.
Син. Розкажіть мені, мамо, про роки - чи спливають помітно вони?
Мати. Роки, сину, помітні допоки... Матерів пам'ятають сини
(М. Довнич).
Вчитель. Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах, бережіть свої серця від усього злого.
А зараз хочу подарувати вам пам'ятки про нашу сьогоднішню зустріч і прошу пам'ятати про те, що ще літописець Київської Русі Володимир Мономах у своєму "Повчанні дітям" закликав:
- не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть вдову;
- не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;
- не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово мовте;
- на світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: "Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє".
У кожному селі та місті біля церков є дзвони, які щонеділі й свята кличуть людей на службу Божу. Але з давніх-давен, окрім богослужіння, дзвони використовувались як набат для сповіщення про якесь лихо, біль, били на сполох під час пожежі чи ворожого нашестя.
А сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти.
Бо тільки доброта і милосердя роблять нас справжніми людьми. Хай наше серце завжди відгукується на них і відкривається для добра.
(Учень і учениця підходять до ікони Божої Матері, всі діти встають, склавши руки до молитви.)
Учень. Помолимось за тих, хто урозлуці помруть відірвані від рідних хат. Помолимось за тих, хто у розпуці вночі без мами плачуть і не сплять.
Учениця. Помолимось за тих, кого лишили мами, помолимось за одиноких і сиріт. Над ними, Господи, в небесній тверді відкрий свої долоні милосердні.
Підсумкове слово вчителя.
Ось і закінчилася наша розмова. Я надіюся, що всі ми станемо добрі-шими, милосерднішими. І ця година доброти переросте у щоденну потребу робити добро. Всім нам нелегко у сьогоднішній скрутний час, але пам'ятай-мо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя. То я звертаюся до вас з словами-проханням, словами-накащом: "Молодосте, зазирни у вічі старості!".
Loading...

 
 

Цікаве