WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Свято Андрія - Сценарій

Свято Андрія - Сценарій


CЦЕНАРІЙ
Свято Андрія
1-й ведучий: За християнськими переказами. Андрій Первозванний був одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він проповідував християнство серед слов'ян. Кажуть, що Андрій передбачав, що з волі божої на Дніпровських горах буде збудоване місто.
2-й ведучий: Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і неповторністю виділяється свято Андрія. Воно вважається парубоцьким святом, поза-як дівчата відзначають свою покровительку Катерину. Це є продовженням молодіжних вечорниць, де хлопці і дівчата обирали своїх суджених. До прийняття християнства свято називали Калиною. Пізніше християнство замінило назву на ім'я святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував Боже вчення в Царгороді. Один з літописів розповідає, що апостол прийшов до Корсуня, потім спустився до Дніпрового гирла й поплив угору. Вдосвіта його човен начебто прибило до підніжжя гір. Андрій Первозванний вийшов на берег і мовив до своїх учнів:
- Чи бачите і гори? На них засяє ласка Божа, і буде великий город, і Бог збудує багато церков!
Після цього Андрій вийшов на Київські гори, поблагословив їх і поставив великий хрест. Таким чином, апостол приніс християнську віру в Київ.
1-й ведучий: Узимку, коли завершувалися роботи у полі: частішали парубочо-дівочі гуляння. У різних місцевостях їх відзначали по-різному, а ще з цим святом пов'язана значна кількість різноманітних звичаїв обрядів і повір'їв, також проповідування майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калини. Від нього віє чарівною язичницькою стихією.
2-й ведучий: Ось і ми зазирнемо у звичайну селянську хату і довідаємось, як проходило це свято.
Хата. Піч, стіл, лави. Біля печі коцюба, лопата і віник. В хаті порається господиня. Стукіт. До хати заходять дівчата.
1 Дівчина: Добрий вечір, хазяєчко! А чи можна до вас на вечорниці?
Господиня: Заходьте, заходьте дівчата. Я на вас вже давно чекаю.
Дівчата заходять, вітаються, роздягаються. Підходять до столу, допомагають ліпити вареники.
Господиня: Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
Дівчата працюють. Раптом щось грюкнуло.
2 Дівчина. Дівчата. Чули, щось грюкнуло за дверима?
3 Дівчина. То тобі вчулося.
Стукіт повторюється.
Господиня. То, мають хлопці затівають щось неладне. Треба подивитися.
Кілька дівчат вибігають і ведуть хлопця.
Дівчата (2 разом): То він хотів підперти двері, щоб не відчинялися. І вже до стріхи віника прив'язав.
Всі: Дівчаточка, відпустіть мене! Що хочете зроблю, будь-яке бажання виконаю!
1 Дівчина: Відгадай загадку: "Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий".
Хлопець: Небо, зорі, місяць.
1 Дівчина. А ще таку: "Маленьке, сіреньке, а хвостик, як шило".
Хлопець: (після паузи). Не знаю. Але, дівчата, не карайте мене, а краще відпустіть. Я вам хлопців приведу.
2 Дівчина: Правду кажеш?
Хлопець: Їй-богу, приведу!
Дівчата відпускають хлопця, а самі повертаються до роботи. Працюють наспівуючи пісню (сумну)
3 Дівчина. Що ми сумної та сумної. Давайте щось веселіше.
Дівчата виконують жартівливу пісню "А мій милий вареників хоче". Вбігає дівчина.
4 Дівчина. Дівчата, а я щойно з сестрою ворожила?
1-а і 2-а дівчини: (разом) Як? Що?
4 Дівчина: А ось як! Піймала я у курнику когута ї курку. Зв'язала їм хвости, а щоб не кричали, накрили їх решетом. Бачимо мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула - буду верховодити чоловіком. А у моєї сестри перетягнув першим півень - значить, чоловік верховода. Вона не хоче, вередує! Оце зі мною не пішла!
5 Дівчина. А тепер ми поворожимо. Нумо, знімайте чобітки з лівої ноги і від столу міряймо по черзі долівку до порога: чий чобіт перший стане на нього - першою вийде заміж! (Міряють) Ура! Я ж казала, що я! (Ніби перша стала на поріг).
6 Дівчина. Дівчата, а несіть сюди калету. Та розкажіть, як ви її готували.
7 Дівчина. А ось як:
Ми калету місили,
З усіх криниць воду носили
А балабушки місили -
З ополонки воду носили.
8 Дівчина: У тісто додавали мед, родзинки, посипали маком, оздобили кривульками. Обмастили медом, що принесли хлопці. Спекли сухою, щоб важче відкусити!
Підв'язують червоною стрічкою до сволока.
Дівчата: У небо наша калета, у небо,
А ти, сонечко, підіймись,
Та на нас подивись:
Ми калету чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю - радість закликаємо.
Приходять хлопці, вітаються.
1 Дівчина. Наче й усі зібралися! Хто ж буде пан Калетинський? Будь ти, Сашко!
Сашко: Добре! Я до витівок і жартів мастак! Хай буде так! Просимо пана Коцюбинського взяти коцюбу і їхати до хати.
Їде на коцюб.
Діалог Калетинського і Коцюбинського.
- Добрий день, пане Калетинський!
- Доброго здоров'я, пане Коцюбинський!
- Куди їдете?
- Їду калету кусати.
- А я буду по писку кусати (махає квачем).
- А я вкушу!
- А я вкушу!
Калетинський і дехто з хлопців смішать зухвальця. Якщо розреготався - не кусає, а серйозний кусає корж. Далі - по черзі усі хлопці, можна комусь розсміятися, щоб обмазати сажею!
Якщо не всю калету з'їли, то знімають і ділять між усіма. - Заходять хлопці.
1 хлопець. А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це його за те, що не пускаю Галю на вулицю.
2 хлопець. А ми Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.
3 хлопець. А ми із Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото роботи завтра буде, а як він буде лаятись!
4 хлопець. Та що там сіно! Мій батько розповідав, що, коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатись з ним.
1 хлопець: Спасибі господине, що пустила в хату.
3 дівчина. Петро не встиг поріг переступити, а вже збитків наробив.
Господиня. Та годі вже на Петра воду лити. Ніби й самі ще нічого не витворили.
2 хлопець. А скажи, Петре, нащо ти одяг нині такі пишні шаровари і такий багатий кафтан оцей.
3 хлопець. Та він, напевно, хоче на ньому зачепитись десь коло млина, чи що?
2 хлопець. Що одяг - те й моє. А кому до того що.
3 хлопець. Та нічого, хлопці на вулиці,
Дівчата в світлиці,
Позбиралися дівчата -
Роблять вечорниці.
4 хлопець. Не в'яжуть не шиють,
Не прядуть, не печуть,
А говорять небилиці.
3 хлопець. Про Микиту із села,
Про Степана із млина.
2 хлопець. Вигадують різні небилиці.
Як ростуть грушки на вербиці.
2 Дівчина. Що правда, то правда, бо підсліпувате не добачить, а глухувате не дочує.
3 дівчина. От і ростуть на вербі грушки.
1 хлопець. Так,так, буває, що й корова літає.
Господиня. Дякуємо хлопці, за те, що завітали на наші вечорниці, що калету нашу попробували.
Хлопці. І вам, дівчата, дякуємо! А тепер пора вас покидати. Бувайте здорові.
Хлопці йдуть, дівчата залишаються самі.
1 ведучий: А коли дівчата залишалися самі, то починали гадання. - правдиві, серйозні гадання.
4 Дівчина. У ніч на Андрія бабця вчила мене ворожити: пошептати до ватри, зливала розтоплений віск. Свічка горіла, димом просочене жито тихо гойдалось, мов шляхом вколисаний віз.
Гасне світло. На сцені горять дві свічки. Над ними схилилася бабся і молода дівчина.
Голос. Тіні росли, розсувалася стіна, і тремтіла купка золи на зів'ялій старечій руці...
5 Дівчина. Бабцю, то хрест?
Баба. То душа розлучається з тілом.
5 Дівчина. Бабцю, то серп?
Баба. То полічене жниво і женці..
5 Дівчина. Як я благала, до тебе звертаючись, Боже, - крихітку вічності смертним і тлінним знайди: Слово прийшло і сказало:
- Я твій подорожник.
Вийми стрілу і до рани мене приклади.
Дівчина іде із сцени, в неї в руках свічка. З другою свічкою підводиться бабуся і також іде геть.
Дівчина 4. Книгу життя не читай по вечірніх долонях.
Там, де стіна, похитнувшись, провалиться в ніч,
Стануть сумні і забуті, і спраглі, й голодні -
Дай їх мені. Та пам'ятай, що одна у нас доля віднині.
Крихітка вічності. Але від фальші помру...
Я - подорожник,
Я - слово.
Я - Бог у людині.
Не ворожити учися.
Учися добру.
Loading...

 
 

Цікаве