WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Загальна методика наукової творчості - Реферат

Загальна методика наукової творчості - Реферат

охопити неосяжне, але й різнорідністю елементів складної системи і, як наслідок, необхідністю залучення фахівців різного профілю.
По суті, декомпозиція - це операція аналізу системи. Природно, що дослідження менш складних систем нижчого рівня простіше та зручніше. Проте, наступне узгодження функціонування підсистем (операція синтезу) являє собою суттєво складніше завдання, ніж дослідження окремих підсистем. Тут основні труднощі пов'язані з емерджентністю системи.
Теорія - система знань, яка описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності і зводить відкриті в цій галузі закони до єдиного об'єднувального початку (витоку). Теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. У теорії ці результати впорядковуються, вписуються у струнку систему, об'єднану загальною ідеєю, уточнюються на основі введених до теорії абстракцій, ідеалізацій та принципів.
До нової теорії висуваються такі вимоги:
а) адекватність наукової теорії описуваному об'єкту, що дає змогу у визначених межах замінювати експериментальні дослідження теоретичними;
б) повнота опису певної галузі дійсності;
в) необхідність пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах самої теорії. Наявність зв'язків між різними положеннями теорії забезпечить перехід від одних тверджень до інших;
г) відсутність внутрішньої не суперечливості теорії та відповідність її дослідним даним.
Теорія має бути евристичною, конструктивною і простою. Евристичність теорії віддзеркалює її можливості передбачення та пояснювання. Математичний апарат теорії повинен не тільки забезпечувати точні кількісні передбачення, але й допомагати відкривати нові явища. Конструктивність теорії полягає у можливості простої, здійснюваної за певними правилами, перевірки основних її положень, принципів і законів. Простота теорії досягається введенням узагальнених законів скорочення та стиснення інформації за допомогою спеціальних символів.
Вирішальною основою наукового пізнання є практика. Роль практики полягає у створенні матеріально-технічних засобів наукового дослідження. При цьому матеріально-технічні засоби не залишаються незмінними, а безперервно удосконалюються в процесі розвитку матеріального виробництва, промисловості, техніки.
Наукове пізнання покликане освітлювати шлях практиці, надавати теоретичні основи для вирішення практичних проблем. Тому воно має випереджувати практику завдяки елементові наукового передбачення. Проте практика - це не тільки вихідний пункт і мета пізнання, а й вирішальне підґрунтя цього складного процесу.
Таким чином, виростаючи з практики і розвиваючись на її основі, наукове пізнання набуває великого значення для неї самої. Воно сягає сутності явищ, розкриває закони їх існування та розвитку, тим самим вказуючи практиці можливості, шляхи і способи впливу на ці явища та зміни згідно з їхньою об'єктивною природою.
1.2. Загальна схема письмової роботи
Весь хід письмової роботи можна приблизно зобразити у вигляді такої логічної схеми:
1) Обґрунтування актуальності обраної теми.
2) Постановка мети і конкретних завдань письмової роботи.
3) Визначення об'єкта і предмета дослідження.
4) Вибір методів (методики) проведення дослідження.
5) Опис процесу дослідження.
6) Формулювання висновків і оцінка одержаних результатів.
Обґрунтування актуальності обраної теми - початковий етап будь-якої письмової роботи.
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми, з чого й випливе актуальність теми. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науці - це суперечлива ситуація, котра вимагає свого вирішення. Така ситуація найчастіше виникає в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки колишніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій не може пояснити щойно виявлені факти.
Правильна постановка та ясне формулювання нових проблем часом має не менше значення, ніж їх вирішення. По суті, саме вибір проблеми, якщо не цілком, то дуже великою мірою визначає як стратегію письмової роботи взагалі, так і напрямок наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему - означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що поки невідомо науці з предмета дослідження.
Від доведення актуальності обраної теми логічно перейти до формування мети письмової роботи, а також вказати конкретні завдання, які мають бути вирішені відповідно до цієї мети. Це звичайно робиться у формі перерахування (вивчити..., описати..., встановити..., вияснити..., вивести формулу... і т. ін.).
Формулювання цих завдань необхідно робити якомога ретельніше, оскільки опис їх вирішення складатиме зміст розділів письмової роботи. Це важливо також і тому, що назви таких розділів з'являються саме з формулювання завдань.
Надалі формулюються об'єкт і предмет дослідження. Об'єкт - це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет - це те, що міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього і спрямована основна увага курсанта, саме предмет дослідження визначає тему письмової роботи, яка виноситься на титульний аркуш як заголовок.
Дуже важливим етапом наукової праці є вибір методів дослідження, інструменту отримання фактичного матеріалу і необхідної умови досягнення поставленої в роботі мети.
Опис процесу дослідження - основна частина письмової роботи, де висвітлюються методика і техніка дослідження з використанням логічних законів і правил.
Заключним етапом ходу наукового дослідження є висновки, котрі містять те нове і суттєве, що складає наукові і практичні результати, встановлені в ході письмової роботи.
1.3. Організація творчої діяльності
Зазначимо деякі принципи письмової роботи як наукової праці.
1. Постійно думати про предмет дослідження.
2. Не працювати без плану. За весь період написання роботи може існувати декілька планів.
3. Контролювати хід роботи, обмежувати глибину розробки. За
результатами контролю треба коригувати як загальний план, так і окремі його частини.
У будь-якому дослідженні треба обмежувати себе як за шириною охоплення теми, так і за глибиною її розробки: з цього випливає, що необхідно сформулювати не тільки завдання даного етапу дослідження, а й обмеження у вирішення загального завдання. Обмеження особливо важливі на етапі написання письмової роботи за готовим чорновим матеріалом.
Деякі поради щодо техніки роботи:
1. При виконанні великої роботи необхідно звільнитися від дрібних сторонніх справ.
2. Не можна робити дві справи одночасно: це не означає, що не варто чергувати складну і просту, особливо механічну роботу.
3. Треба знайти індивідуальні засоби "втягування" в роботу. Як правило, у всіх найбільші труднощі викликає початок роботи, перші хвилини і години діяльності. Універсальних засобів "втягування" немає, вони для кожного свої. На наш погляд, добре було б розпочинати роботу з перечитування раніше написаного матеріалу та його коригування: звичайно після 30-40 хвилин такої праці з'являється бажання йти далі. Також індивідуально має бути обраний час роботи з граничною творчою продуктивністю.
4. Особливу увагу слід звернути на допустиму тривалість праці та необхідний час відпочинку Це слід чітко визначити, бо кожна праця вимагає дотримання режиму, інакше вона стає малопродуктивною і може призвести до втрати віри у свої сили.
Loading...

 
 

Цікаве