WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема морального становлення особистості в педагогічній спадщині В.Сухомлинського - Дипломна робота

Проблема морального становлення особистості в педагогічній спадщині В.Сухомлинського - Дипломна робота

засоби підвищення грамотності та успіш-ності учнів, замислюється над удосконаленням форм навчання, надвзаємо-зв'язком між умовами й результатами навчання. Свої міркування оприлюд-нює на сторінках спочатку районної та обласної преси, а згодом у респуб-ліканських та всесоюзних засобах масової інформації.
В центрі його уваги перебувають питання організації і керівництва всією навчально-виховною роботою школи. В 1955 р. Василь Олександрович захищає кандидатську дисертацію на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка "Директор школи - керівник навчально-виховної роботи".
Творчі пошуки педагога в ці роки йшли в руслі розвитку офіційної пе-дагогіки, яка в той час у цілому ставила перед собою завдання підвищення грамотності у школярів, дисципліни, ідеологічної спрямованості навчання і виховання. Але у В. О. Сухомлинського як людини творчої вони не завжди вкладалися в заплановані й продекларовані канони.
З кінця 50-х років Василь Олександрович у своїй теоретичній і практичній діяльності йде від школи навчання (учіння), що панувала в ті роки, від спрямованості лише на розвиток інтелекту до трудової школи як основи розвитку дітей і підготовки їх до життя, де основним засобом виховання виступала педагогічно обґрунтована й методично спрямована праця. Ці ідеї найвиразніше звучать у працях: "Виховання комуністичного ставлення до праці" (1959), "Виховання радянського патріотизму у школярів" (1959), "Формування комуністичних переконань молодого покоління" (1961).
Педагог постійно у роздумах, творчому пошуку, наполегливій самовід-даній праці. Його власний творчий неспокій збігся з цікавим і плідним періодом у житті Радянського Союзу. Наближався час XX з'їзду КПРС, 1956 рік, період, який дістав назву "хрущовської відлиги", пов'язаний з частковою демократизацією суспільного життя.
"Відлига" надала могутнього стимулу творчій інтелігенції всього Ра-дянського Союзу для розвитку ідей, що відштовхувались від особистісного вибору власних інтересів і потреб. В цей час багато вчених - філософів, психологів, педагогів-дидактів, письменників, митців починають розвивати новаторські за формами й змістом концепції, ідеї, твори мистецтва. Це були так звані "шістдесятники", які стали провісниками процесів перебудови й демократизації суспільства кінця 80 - початку 90-х років XX ст. В. О. Сухомлинський належав до їх числа.
Від середини 50-х до середини 60-х років Василь Олександрович розробляє свою педагогічну систему. Рушієм творчого процесу для нього стає невдоволеність наявними на той час у педагогіці і практиці роботи школи авторитарно-догматичними структурами виховання і схоластичним, відірваним від життя змістом освіти. Це особливий етап життя педагога, час сподівання на радикальні зміни.
Він звертається до тем і проблем, які раніше не були предметом педагогічної рефлексії в структурі радянської ідеологеми. Так, в 1961 р. виходить його книга "Духовний світ школяра", в 1962 - "Людина неповторна", в 1963 - "Моральний ідеал молодого покоління", в 1965 р. - "Виховання особистості в радянській школі". Василь Олександрович звернувся до духовного світу особистості, до моральних її цінностей задовго до того, коли на неї звернули увагу інші педагоги. Ці твори послужили поштовхом для подальших творчих шукань.
Саме в цей період педагог висловлює своє досить критичне ставлення до політико-партійного керівництва школою - він пише листа М. С. Хрущо-ву, в якому не погоджується з партійною програмою реформування школи, а також виступає на нараді при ЦК КПРС з приводу організації шкіл-інтернатів, де називає ідею загального суспільно-державного виховання дітей з дворічного віку необґрунтованою і небезпечною. Він виступив також з кри-тикою положень, що відстоювали ідею ранньої й повної професійної підго-товки учнів.
Згодом, в 90-ті роки була висловлена думка про значний вплив ідей
B. О. Сухомлинського на розвиток тогочасної освіти в державі. В одній із монографій зазначається: "Свої погляди В. О. Сухомлинський активно від-стоював в Академії педагогічних наук, на нарадах працівників народної освіти, в періодичній пресі. їх поділяли вчителі, батьки й самі учні. Ідеї, погляди, що їх висловлював В. О. Сухомлинський, вплинули значно сильні-ше, ніж це прийнято вважати, на деякі положення тез ЦК КПРС і в кінцевому рахунку на прийнятий в грудні 1958 року Закон про зміцнення зв'язку школи з життям" .
Оскільки пошуки педагога збігалися з загальним напрямом демократи-зації суспільства, вони були підтримані на загальнодержавному рівні - в 1957 р. його було обрано членом-кореспондентом Академії педагогічних на-ук РРФСР, в 1958 р. присвоєно звання Заслуженого учителя школи УРСР, а в 1960 р. нагороджено орденом Леніна.
Але загальнодемократичні суспільні процеси поступово загальмовувалися уже в період правління М. С. Хрущова, брежнєвський режим зовсім відмовився від реформування. Більш того, "після придушення військовою силою руху за реформу комунізму в Чехословаччині в 1968 р. все більше посилювалась репресивна політика радянських лідерів стосовно людей, які мислили неортодоксально" .
У розвитку В. О. Сухомлинського як педагога-мислителя фатально далися взнаки процеси, які зводили нанівець здобутки "відлиги" початку 60-х років. Повернена в своє звичайне річище авторитарності й схоластики школа, ще більше заідеологізована й заполітизована педагогіка, догматизм духовного й морального життя поклали край офіційним пошукам у галузі педагогіки, чітко окреслили рамки, які обмежували появу й поширення нових ідей.
За такої ситуації Василь Олександрович продовжував експериментувати, що, зрештою, призвело до особистісної драми і драми його ідей, з одного боку, а з іншого - через глибокий духовний катарсис поставило поряд з видатними педагогами-гуманістами модерної доби.
В цілісному вигляді гуманістичні педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського вперше викладені в "Етюдах про комуністичне виховання" (1967). Ось най-головніші з них: довіра й повага до дитячої особистості, погляд на навчальну діяльність школярів як на насичений творчими відкриттями процес пізнання та самопізнання, обмеження сфери впливу колективу на особистість, виховання без покарань, велика роль слова та особистості вчителя для дитини.
Ці погляди Сухомлинського на виховання викликали обурення з боку офіційної педагогіки; "Етюди..." були піддані нищівній критиці (Б. Ліхачов.
B. Кумарін, Л. Гордін, В. Коротов), а сам Василь Олександрович звинувачений у проповіді "абстрактного гуманізму".
Позбавлений можливостей відстоювати свою позицію в педагогічній пресі через відмову друкувати статті, в умовах цькування В. О. Сухомлинський продовжує розвивати свої ідеї в таких загальновідомих творах, як "Серце віддаю дітям" (1968 - НДР, 1969 - Україна), "Павлиська середня школа" (1969), "Народження громадянина" (1970).
Ось основні ідеї, які розвинув
Loading...

 
 

Цікаве