WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності - Курсова робота

Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності - Курсова робота

нашого законодавства: відповідальність за особливо
тяжкі злочини неповнолітні несуть з 14 років, лише з 11 років до них
можуть бути застосовані примусові виховні заходи (обмеження дні, поведінки у спеціальних закладах для неповнолітніх);
3) недоліки роботи державних служб, що займаються неповнолітніми;
4) нестабільність у суспільстві;
5) вільний доступ неповнолітніх до ЗМІ, які тиражують насильництво, розпусту, культ сили;
6) втрата можливостей позитивно реалізувати себе через чесну працю
(неповнолітні, хоч і мають право на трудоустрій, але реально реалізувати
це право в умовах безробіття дорослого населення не можуть) [10. 28].
На сьогодні існують такі підходи до профілактики злочинів неповнолітніх [12]:
1. Біологічний (фізіологічний) корекція чи контроль над умовами,
які викликають злочинну поведінку.
2. Психологічний (психіатричний) - - зміна психологічного стану та
усунення причин, які його викликали.
3. Соціальний укріпити зв'язки та взаємодію між неповнолітніми
правопорушниками і законослухняними однолітками, батьками та іншими
дорослими.
4. Підхід, який виходить з того, що злочинна поведінка визначається відсутністю контролю у мікросередовищі, де мешкає підліток. Посилення впливу з боку групи, членом якої він є.
5. Підхід, який передбачає, що причиною злочинності є відсутність
можливості виконання в межах законності ролі, яка відповідає інтересам
особистості. Зменшення злочинності шляхом розширення і розвитку рольових можливостей.
6. Організація дозвілля підлітків.
7. Підвищення освітнього і професійного рівня підлітків, оскільки
за цим підходом в основі злочинності відсутність життєвих навичок у
неповнолітніх.
8. Підхід, за яким причини злочинності у негативному впливі
інших осіб, що вимагає зменшення цього впливу з боку злочинних угрупувань і осіб.
9. В основі злочинності неадекватні соціальні очікування і протиріччі соціальні вимоги. Необхідно узгоджувати ці очікування з різними
інститутами, організаціями і впливами, які здійснюють вплив на молодь.
10. Економічний підхід. Причини злочинності - в поганих матеріальних умовах життя молоді та їх сімей, що вимагає матеріальної допомоги.
11. Стримуючий підхід. Причини злочинності пов'язані з легкістю
здійснення злочинних дій, отже, необхідно обмежувати ці можливості, у
т. ч. через суворе покарання.
12. Відмова від правового контролю і громадська терплячість: зло
чинність збільшується, якщо суспільство непримиренно навіть до поганої
поведінки, отже, необхідно виховувати терпимість до певних форм не
адекватної поведінки, щоб не всі підлітки вважалися злочинцями [12:
105].
Ці підходи надають змогу побачити різноманіття причин делінквентної поведінки, отже, і різноманіття можливостей для їх профілактики, не-обхідність роботи у мультидисциплінарній команді соціальних працівників.
Девіантна поведінка не завжди стає делінквентною, а сім'я є не єдиним, хоча й визначальним фактором виховання і розвитку дитини.
Аналіз міжнародних документів з проблеми попередження і подолання негативної девіантної поведінки неповнолітніх дозволяє окреслити напрямки, зміст, методи і форми такої роботи з неповнолітніми з девіантною поведінкою.
Напрямки: робота з попередження такої поведінки, після скоєння правопорушення до суду, після судового рішення при виконанні вироку. Цих напрямків додержуються і наші органи і служби у справах неповнолітніх, спеціальні установи для неповнолітніх.
Згідно з Конвенцією про права дитини до неповнолітніх повинні застосовуватися такі заходи, як: догляд, опіка, нагляд, консультативні по-слуги, призначення іспитового терміну виховання, а також програми на-вчання і професійної підготовки та інші форми догляду, які замінюють нагляд в установах, з метою забезпечення такої поведінки з дитиною, яке відповідало б її добробуту, а також ЇЇ становищу і характеру злочину [16. 98].
"Мінімальні стандартні правила ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх", прийняті 29 грудня 1985 року Генеральною Асам-блеєю ООН в Пекіні, цей перелік доповнюють постійним наглядом, активною виховною роботою або розміщенням в сім'ю, або виховну установу, або будинок [44. 52].
Існуючі в США програми підготовки до сімейного життя призначені для сімей на різних етапах розвитку, але розрізняються вони за проблемами сімей. Ідеєю цих програм є те, що кожна людина протягом свого життя час від часу переживає певні зміни, до яких можна адаптуватися при наявності інформації про можливий хід подій. Тому групи підготовки до сімейного життя поділяються на 4 категорії: нормального розвитку, кризові, індивідуального розвитку та адаптації.
Групи нормального розвитку призначені для всіх категорій населення. Вони дають знання і вміння, які допомагають людині подолати передбачувані життєві зміни. Це групи для батьків, дошкільнят, підлітків, пенсіонерів, молоді, яка вступає до шлюбу. Кризові групи призначені для людей, які переживають серйозні життєві випробування. Люди звичайно не знають про те, як поводити себе в таких ситуаціях, яка тривалість реакції, як подолати кризу і повернутися до звичайного образу життя. У такі групи входять тільки-но розлучені члени подружжя, вдовиці, удівці та безробітні. Керівники груп, окрім методики викладання дорослим, надають емоційну підтримку і схвалюють колективну допомогу. Більшість тих, хто навчається, успішно долають кризу і повертаються до нормального життя. Групи індивідуального розвитку працюють для тих, хто прагне поліпшити якість свого життя, потребує коректування поведінки і розвитку життєвих навичок, які сприяють підвищенню їх самооцінки і комунікабельності. Тут досліджують причини поведінки, за допомогою спеціальних методів навчання формують прагнення її змінити. Це групи, де формується впевненість у собі, підвищується самооцінка, підвищується контроль за стресовою ситуацією, розвиваються навички спілкування. Групи адаптації працюють з людьми, які постійно відчувають на собі вплив негативних факторів, які пов'язані з хворобою чи відхиленнями у розвитку, що не підлягають поліпшенню, або живуть з особами, які знаходяться у такому стані. Навчання тривале, його ефективність залежить від керівника групи і від колективної підтримки учасників групи. Це групи для батьків, які мають дітей з відхиленнями у розвитку, для родичів тих осіб, які мають хронічні захворювання. Зміст навчання складають медичні знання, які допомагають зрозуміти поведінку, виробити власну стратегію поведінки і на цій основі - індивідуально розвиватися і підвищити якість життя [12. 105]. На сьогодні існують програми підготовки до сімейного життя для повій з проблем виховання дітей; для засуджених - з проблем виховання,спілкування і самооцінки; для матерів, які залишили дітей, з метою підготовки до повернення їм батьківських прав; для іммігрантів, які знайомляться з країною, допомагають засвоїти її
Loading...

 
 

Цікаве