WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності - Курсова робота

Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності - Курсова робота

віддали і чому? Такі вправи дозволяють усвідомити свої почуття, очікування, можливі наслідки довгого неприйняття втрати, потреби інших членів сім'ї в Вас.
Щодо роботи з дітьми, то вони можуть надовго залишитися на етапі невизнання, тоді з батьками треба проводити роботи на емпатію з метою краще зрозуміти дитину і на цін основі пояснити їй, що з нею сталося, допомогти справитися з наслідками втрати (привести себе в приклад, надати допомогу, яку хотілося отримати самому), виявити бажання дитини і по можливості їх задовольнити. Дитина повинна бути впевненою, що вона не самотня, захищена, в безпеці. Цьому сприяють:
1) виявлення любові до дитини, такої, якою вона є, знаходження і підкреслення в ній позитивних якостей;
2) вияв поваги до дитини: ЇЇ рішень, страхів, почуттів, визначення їх причин і ліквідацій;
3) режим дня, традиції, правила сімейного життя, розподіл обов'язків. Все це вимагає вироблення звички поведінки в нормальних умовах, переключає увагу;
4) спільно проведений з дитиною час (у спілкуванні, грі, прогулках тощо), який має предметне наповнення, не пов'язане із втратою;
5) застосування методів стимулювання і корекції поведінки до дитини;
6) роз'яснення дитині, що є близькі люди, які за неї відповідають і чуйно до неї ставляться;
7) роз'яснення дитині, як поводити себе після втрати у колі друзів, у школі тощо. Отже, соціально-педагогічна робота з дитиною здійснюється як безпосередньо з нею чи опосередковано (через батьків, родичів).
Показником ефективності роботи на цьому етапі є розуміння людиною того, що життя не є розбитим, воно є іншим і в новому житті можна бути щасливим. Доцільною є допомога в аналізі первинних і вторинних стресових факторів: що я втратив (батька, мати, дружину та 2) впевненість, віру в майбутнє, здоров'я, стосунки, почуття безпеки). Це дозволяє краще визначити потреби у допомозі при подоланні втрати, шляхи самовиховання та втручання.
Прийняття і відродження здійснюється через активну роботу над собою, навчання жити в нових умовах через спілкування і діяльність з іншими людьми, різних за віком, але переживших утрати різного роду і об'єднаних почуттям утрати. Такі люди можуть допомогти іншим (групи самодопомоги), можуть працювати разом з керівником/консультантом (групи взаємо підтримки), бути індивідуальними консультантами. Вивчення досвіду підтримки жінок, хворих на рак у м. Чернігові, довело ефективність поєднання допомоги особами різних кваліфікацій: спочатку протягом 5-7 хвилин виступали жінки, які пережили подібне і зараз живуть нормальним життям, цінують його і досягають успіхів. Вони розповідали про свою хворобу, показували своє тіло і говорили про свої успіхи. Потім виступали по черзі психолог, лікар, соціальний педагог, які розповідали про особливості поведінки до і після операції, спілкування з родичами, друзями, колегами, подолання комунікативних бар'єрів і психологічного захисту.
Необхідно стимулювати людину до аналізу: що треба робити, а чого треба уникати; спонукати її до висловлювання своїх почуттів та їх опису; зробити огляд суттєвих подій за останні роки життя і визначити вплив кожної з них на життя; зробити перелік хвороб, які були протягом останніх років і свою поведінку в них, поведінку членів сім'ї, аналізу за місцями свого настрою (щасливе, звичайне, погане) і виявити співвідношення настрою з подіями, хворобами, ставленням; описати стан свого теперішнього життя і бажаний; визначити те конкретне, що прагне і змогла б зробити людина. Такі вправи дозволяють визначити первинні і вторинні стресові фактори, зв'язок між ними і членами сім'ї, причини неуспіху в теперішньому часі, зпрогнозувати майбутні події, виявити свій погляд на життя (оптимістичний чи песимістичний), запобігти майбутні втрати або пом'якшити їх вплив, визначити, що є найбільшою втратою, шляхів подолання втрати (люди, цілі, способи, засоби) і своє ставлення до цих шляхів [4.136.].
Доцільною є вправа на персоніфікацію втрати: написати лист лихові, яке стоїть перед Вами ("Дороге лихо...") і вправа на написання відповіді лиха Вам через добу. Це дозволяє усвідомити не тільки свої стресові фактори та їх наслідки, але й свої успіхи щодо їх подолання, найближчі задачі, дозволяє поглянути на себе з боку.
Показниками подолання цього етапу є: відчуття любові до життя і поваги до себе; перенос уваги з повсякденних речей на якість життя; розуміння спільних потреб, призначення життя; розуміння того, що життя у власних руках, що у людини є вибір [4. 130].
Формами реабілітації соціально-педагогічної роботи з сім'єю, яка понесла втрату члена чи стосунків, і є внаслідок цього неблагополучною, є такі:
1) за кількістю сімей (групові, індивідуальні);
2) за ступенем самостійності сімей (групи взаємо підтримки, працюючи з консультантом);
3) за місцем проведення (стаціонарні, виїзні);
4) за тривалістю (постійнодіючі, пульсуючі, одноразові);
5) за характером спілкування (безпосередні, опосередковані);
6) за умовами здійснення (екстрені, звичайні);
7) за змістом діяльності (навчальні, комунікативні);
8) за характером змістовного наповнення (інформаційні, практичні, інформаційно-практичні);
9) за метою (ліквідація чи компенсація втрати, профілактика вторинних стресорів);
10) за складністю побудови (прості, складні).
Методи соціально-педагогічної роботи у реабілітації неблагополучної сім'ї можна виділити на основі знання етапів подолання втрати. До них належать: на 1 етапі: навіювання, вимоги, приклад (у бесіді, розуміючому слуханні); на 2 етапі: приклад, заохочення, переключення, інформування, створення виховуючих ситуацій; вимоги; па 3 етапі: реконструкція характеру, переконання, приклад, заохочення, вимоги, аналіз; консультування; на 4 етапі: перенавчання, консультування, вправи, самоаналіз, самооцінка. Можна відзначити, що жоден дослідник реабілітації сім'ї та особистості не назвав таких методів, як "вибух", покарання і змагання. Причиною цього є, на наш погляд, висока ступінь емоційного впливу цих методів на людину, яка знаходиться у кризовій ситуації. Виявлення методів, які застосовуються на різних етапах подолання втрати дозволило зробити висновок про те, що допомога у подоланні неблагополуччя повинна поступово зменшуватися, змінювати свій зміст, тобто бути субсидіарною. В екстреній ситуації застосовується допомога, яка спрямована па подолання розгубленості, коли людина некритично ставиться до подій та впливів навколишнього, а тривала реабілітація вимагає спільних зусиль педагога і вихованців, з поступовим зменшенням допомоги і збільшенням активності людини,застосуванням заохочень.
Висновок до розділу ІІ
В науковій соціологічній психолого-педагогічній літературі існує визначення сімейного благополуччя ,його сутності .Сімейне благополуччя визначається не матеріально-економічною забезпеченістю сім'ї, її прибутками ,а високим рівнем внутрісімейної моральності , духовності , задоволеністю емоційно-психологічних
Loading...

 
 

Цікаве