WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності - Курсова робота

Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності - Курсова робота

неуважного ставлення, відсутності турботи з боку дорослих, жорстокої поведінки дорослих, схильні до девіантної поведінки, мають психопатії, граничні психічні розлади, відхилення в особистому розвитку, схильні до дитячого алкоголізму. Все це свідчить про необхідність спеціальної роботи з неблагополучною сім'єю. Оскільки сім'я є соціальною підсистемою суспільства, то на її неблагополуччя впливають як зовнішні фактори (становище і проблеми в суспільстві, мікросередовищі), так і внутрішні (стосунки і почуття між членами сім'ї, її соціальний і виховний потенціал). Виходячи з мети соціальної роботи - не витягувати із злиднів, а зовсім позбутися злиднів (М. Річмонд), що означає створення умов у суспільстві і родині для реалізації сім'єю та ЇЇ членами своїх прав, виконання обов'язків, функцій, відновлення родинних стосунків, збереження цілісності сім'ї, необхідністю є соціально-педагогічна робота з такими сім'ями. Для цього необхідним є знання завдань, принципів, змісту, форм і методів роботи, критеріїв її ефективності. У контексті розробки і реалізації програми УДЦССМ, Комітету у справах неповнолітніх, Управління кримінальної міліції у справах неповнолітніх "Соціальний супровід неблагополучної сім'ї" ця проблема є нагальною потребою практичних працівників цих служб, підготовки майбутніх фахівців до неї, підвищення кваліфікації вже працюючих фахівців, які досі ще не здійснювали такої роботи. Проблемами наукового і методичного характеру є: залучення неблагополучних сімей до соціальної роботи; співпраця з ними (а не тривала різноманітна допомога для підтримки функцій сім'ї); ступінь допомоги працівниками ЦССМ неблагополучним сім'ям; принципи і методики роботи з ними; види послуг для них, їх кількість та якість. У цьому аспекті доцільним є вивчення та адаптація закордонного досвіду такої роботи.
Так, поширеними на Заході є програми "Анонімні алкоголіки", "Анонімні наркомани", які являють собою модель подолання залежності від алкоголю і наркотичних речовин. Ця програма почала діяти і в Україні. Вона починається в лікарні, продовжується після 3-5 кроків у групах самопідтримки під керівництвом і за допомогою колишніх алкоголіків і наркоманів. Важлива роль приділяється сім'ї як засобу підтримки на шляху ліквідації залежності. Сім'я звикла бачити хворого на алкоголізм, наркоманію як погану вівцю в стаді, але його успіхи необхідно помічати, включати його у сімейні стосунки, налагоджувати сімейне життя в нових умовах, перерозподіляти знов сімейні ролі, відновити почуття. Це важка робота і сам хворий її не подолає, а члени сім'ї цього не завжди хочуть робити або не можуть. Тут доцільними є групи взаємо і самопідтримки для членів сім'ї з подібними проблемами, тренінги, консультації, інформування про можливі заходи відновлення сім'ї.
Доцільно знати, що під час лікування та реабілітації хворий на алкоголізм і наркоманію проходить такі особисті етапи (карта Джелінека) [8. 249]:
Лікування:
1. Прийняття рішення звернутися по лікування.
2. Детоксикація.
3. Прийняття концепції хвороби, алкоголізм.
4. Розуміння факту втрати контролю над вживанням алкоголю та
над своїм життям.
5. Узнавання фактів особистої залежності.
Реабілітація:
6. Визначення особистих втрат, яких зазнав у зв'язку із зловживанням.
7. Руйнування власної "системи ілюзій та заперечень".
8. Побудова нового бачення особистої тверезості.
9. Праця над покращанням сімейних стосунків.
10. Навчання конструктивному виразу емоцій.
11. Прийняття рішення щодо участі в групах самодопомоги "анонім
них алкоголіків".
12. Робота над запобіганням рецидивів хвороби.
Самореалізація:
13. Відчуття потреби в тверезому житті.
14. Регулярний прийом їжі, спокійний сон і відпочинок.
15. Реалістичне мислення.
16. Зменшення сексуальних проблем.
17. Поява нових інтересів.
18. Покращання самооцінки.
19. Зменшення страхів перед майбутнім.
20. Тренування практичних навичок спілкування з людьми.
21. Покращення емоційного контролю.
22. Покращення сімейних стосунків.
23. Перші кроки до емоційної стабільності.
Тверезість:
24. Зміна стилю поведінки, життєвих цінностей та ідеалів.
25. Задоволення від тверезості.
26. Повне прийняття тверезості [8. 249].
Знання цих етапів дозволяє членам сім'ї побачити складності одужання і своє місце в цьому процесі відповідно до етапів, не вимагати від людини миттєво змінитися, а разом з нею працювати над змінами.
І. П. Лисенко свідчить, що під час роботи груп взаємодопомоги до-цільно здійснювати як гетерогенні і сімейні заняття, так і заняття з пред-ставниками однієї статі. Це сприяє кращому розумінню між пацієнтами і представниками однієї з ними статі, прояву прихованих почуттів, які ви-никають у зв'язку з сімейними та соціальними проблемами [8. 249]. На таких заняттях обговорюються почуття учасників, які займаються в окремій групі, стосунки з родичами, теми насильства, сексуальні проблеми, ресурси для розв'язання сімейних проблем, майбутнє після одужання з наголосом на стать.
Доцільним є застосування схеми життєдіяльності, яка складається разом з об'єктом реабілітації (схема 2). На основі роботи О.К. Долгушина [7. 129] пропонуємо варіант, що стосується особистості і сім'ї.
На основі вивчення проблем об'єкта реабілітації складається план реабілітації з ним, який включає:
1) проблеми діяльності (самообслуговування, адаптацію до навколишнього середовища, пересування, продуктивність дій, комунікацію, психологічний стан тощо);
2) оцінки діяльності (первинну, контрольну, підсумкову). Цей план погоджується з іншими фахівцями, об'єктом реабілітації, з яким може бути навіть підписаний контракт про виконання плану, що дисциплінує [11. 58].
Педагог здійснює:
1) соціальну терапію (очну і дистанційну, індивідуальну і групову);
2) співпрацю з працівниками різних соціальних інституцій і залучає їх
до надання допомоги особистості, що сприяє подоланню кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю відношення до себе, оточуючих та навколишнього середовища;
3) корекційно-реабілітаційну роботу, яка спрямована на зміну та вдосконалення особистих якостей людини, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі у суспільному житті. При цьому соціальний педагог повинен прогнозувати наслідки своїх дій і прогнозувати і планувати життєвий шлях об'єкта реабілітації, нала-годжувати зв'язки з усіма можливими суб'єктами корекційно-реабілітаційної допомоги [34. 42]
Ж. Шимкене вважає, що для того, щоб сім'я не втратила свогоблаго-получчя і не стала неблагополучною, необхідно створювати умови для:
1) взаємо відповідності членів подружжя;
2) збереження різними способами контактів між членами подружжя;
3) розвитку як особистості кожного з членів сім'ї, відпочинку один від одного;
4) підтримки
Loading...

 
 

Цікаве