WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Освіта України в ХХІ столітті: проблеми та перспективи розвитку - Курсова робота

Освіта України в ХХІ столітті: проблеми та перспективи розвитку - Курсова робота

то йдеться про так звані "ключові" чи життєві компетентності. Якщо ж компетентність поширюється на вужчу сферу, наприклад, у рамках певної наукової дисципліни, то можна говорити про предметну чи галузеву компетентність.
Таким чином, під компетентністю людини педагоги розуміють спеціальним шляхом структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, що набуваються у процесі навчання. Вони дають змогу людині визначити, тобто ідентифікувати і розв'язувати шляхом незалежно від контексту проблеми, що є характерними для певної сфери діяльності.
Сформовані компетентності людина використовує у різних соціальних та інших контекстах залежно від умов та потреб щодо здійснення різних видів діяльності. Компетентна людина застосовує ті стратегії, які здаються їй найприйнятнішими для виконання окремихзавдань. Отже, компетентність - це результативно-діяльнісна характеристика освіти. Нижній поріг, рівень компетентності - це рівень діяльності, необхідний і достатній для мінімальної успішності в одержанні результату.
Розуміння компетентності як робочого поняття ускладнюється тим, що суспільство й економіка не хочуть говорити мовою дефініцій освіти, а педагогічна наука не готова запропонувати понятійного тлумачення ще не осмисленого нею результату освіти. Вона виникла з потреби в адаптації людини до занадто мінливих умов існування.
Категорія компетентності є наслідком нової економіки і нового підходу до людських ресурсів і свідченням того, що суспільство визнає важливість людського і соціального факторів як неодмінну умову функціонування економіки.
На думку експертів, створення освітньою системою країни умов для набуття населенням необхідних компетентностей протягом усього життя сприятиме продуктивності та конкурентноспроможності людей на ринку праці і освіти. Сьогодні у багатьох країнах Європи у зміст освіти внесено зміни, спрямовані на створення підґрунтя для того, щоб основні результати навчання базувались на досягненні учнями необхідних компетентностей. Ключова компетентність сприяє досягненню успіхів у життя, розвитку якості суспільних інститутів, відповідає різним сферам суспільного життя.
Готовність українських педагогів до запровадження компетент-
нісного підходу у систему освіти є не тільки декларованою - у проекті державного стандарту основної школи вже зроблені перші кроки до його впровадження, а педагогічна громадськість залучена до обговорення поняття ключових компетентностей та механізмів впровадження їх у освіту.
Більшість українських педагогів погодилась з трактуванням основних понять цього підходу, визначивши, що під терміном "компетенція" розуміється передусім коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи. У межах своєї компетенції особа може бути компетентною або некомпетентною у деяких питаннях, тобто мати компетентність у певній сфері діяльності. Оскільки йдеться про процес навчання і розвитку особистості, що відбувається у сфері освіти, то одним із результатів освіти й буде набуття людиною набору компетентностей, що й є необхідним для діяльності у різних сферах суспільного життя.
Під поняттям компетентнісний підхід розуміється спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини.
Компетентнісний підхід в освіті пов'язаний з особистісно орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня і може бути реалізований і перевірений тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об'єктивно для "всіх" учнів, у суб'єктивні надбання окремого учня, які можна оцінити.
Ключова компетентність, на думку українських педагогів, є об'єктивною категорією, яка фіксує суспільно визнаний комплекс знань, умінь, навичок певного рівня, що можуть бути застосовані у різних сферах діяльності людини. Вона може бути визначена як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи відповідні проблеми. Кожна з таких компетентностей передбачає засвоєння учнем не окремих, не пов'язаних один з одним елементів знань і умінь, а оволодіння комплексною процедурою, в якій для кожного виділеного напряму її набуття є відповідна сукупність освітніх компонентів, що мають особистісно-діяльнісний характер.
Отже, основні ознаки життєвих (ключових) компетенцій такі:
1) поліфункціональність (допомагають розв'язати різноманітні проблеми у різних сферах особистого й суспільного життя);
2) надпредметність і міждисциплінарність (можуть бути засвоєні не тільки в школі, а й на роботі, в сім'ї, у політичній сфері);
3) багатомірність (включають знання, розумові процеси, інтелектуальні, навчальні та практичні уміння, творчі відкриття, стратегії, технології, процедури, емоції, оцінки та ін.);
4) ті, що забезпечують широку сферу розвитку особистості: її логічного, творчого та критичного мислення, саморефлексії, самовизначення, самооцінки, самовиховання та ін.
Щодо переліку ключових компетентностей, адекватних ключових компетентностей, адекватних освітнім традиціям і соціокультурному контексту сучасного українського суспільства, то очевидно, що найбільш прийнятним для нас є принцип їх відбору відповідно до сфер суспільного життя, в яких сьогодні відбувається самореалізація особистості та здійснюється її діяльність. Нині активно обговорюється перелік таких компетентностей та їх структура - перелік напрямів їх набуття учнями, формування в учнів здатності до здійснення такого виду діяльності. Цей перелік буде базовим, мінімально необхідним з точки зору досягнення успішної само актуалізації особистості у названій сфері суспільного життя. Комплекс цих напрямків і зможе забезпечити певний рівень оволодіння компетентністю.
Визначаючи перспективи, зауважимо, що назріла потреба запровадження компетентнісного підходу в сучасній освіті підсилює актуальність подальших теоретичних розробок проблеми компетентностей у рамках освітніх галузей і предметів і будь-які спроби реалізації цього підходу в практиці навчання. [Олена Пометун, доктор педагогічних наук, професор, завідувач лабораторії суспільствознавчої освіти інституту педагогіки АПН України]
г) У ХХІ столітті освіта постала перед рядом викликів.
Перший. Необхідність забезпечити високу функціональність людини в умовах, коли ідеї, знання і технології змінюються набагато швидше, ніж покоління людей, а крім того, віднайти раціональні схеми співвідношення між лавиноподібним розвитком знань, високих технологій та людською здатністю їх творчо засвоїти.
Другий. Забезпечити оптимальний баланс між локальним та глобальним, з тим, що людина, формуючись як патріот

 
 

Цікаве

Загрузка...