WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні поняття і категорії педагогіки - Курсова робота

Основні поняття і категорії педагогіки - Курсова робота

дискусії щодо поняття "середнього студента". Але поки що нікому не вдалося визначити, що при цьому мається а увазі.
5. Установлено, що на ступінь розвитку активності та самостійності студентів і студентських колективів багато в чому впливає стиль педагогічного керівництва викладачів, рівень їхньої педагогічної майстерності. Тут, безумовно, існує закономірний зв'язок.
За А. Макаренком, вимогливість, довір'я і повага до особистості, готовність допомогти молодій людині, обстановка високої моралі -ці та інші характеристики педагогічного керування сприяють створенню умов співробітництва, готовності до подолання труднощів, співпереживань тощо [1, 360].
6. Простежується також закономірний зв'язок між єдністю вимог до виховуваних і єдністю їхнього розвитку. Єдність педагогічних вимог передбачає необхідність узгодженого співробітництва різних вихователів і виховних сил (академгрупа, курс, деканат, кафедра, студком гуртожитку); узгодження мети, змісту, методів виховання; спільне підбиття підсумків на основі досягнутих результатів. Педагогічний процес має бути цілісним. Чим це викликано? На це запитання найкраще відповісти словами А. Макаренка: "Людина не виховується частинами". Так видатний педагог сформулював один із найважливіших законів педагогіки, що потребує узгодженості в діях усіх вихователів, усіх засобів впливу на виховуваних.
7. Успіх педагогічного процесу багато в чому визначається тим, наскільки тісно пов'язані між собою мета, зміст і методи виховання і навчання.
8. Необхідно забезпечити чітку узгодженість між дифе-ренційованою оцінкою результатів досягнутого і певною метою виховання. Ця необхідність визначається об'єктивним закономірним зв'язком: "процес - результат - нова мета" або "мета - процес - результат - нова мета".
У зазначеній галузі педагогічна практика демонструє чимало найнесподіваніших результатів. Але тільки реальні результати показують, що ж насправді досягнуто. Мета і результати далеко не завжди збігаються. Мета виховання, наприклад, досягнута, але виховальні можливості виявилися не вичерпаними; навпаки, мета виховання досягнута лише частково, але повніше реалізовані виховальні можливості; це дає змогу сформулювати нову мету, для постановки якої раніше не було можливостей.
Зауважимо, що педагогу враховувати у своїй практичній діяльності педагогічні закони і закономірності нелегко. Це зумовлено винятковою складністю взаємодії компонентів педагогічного процесу. Назвемо лише деякі труднощі: 1) у процесі виховання сильним є вплив випадкових чинників, які практично неможливо реально прогнозувати; 2) фактично не повторюються умови виникнення того чи іншого явища чи факту; у разі ж виявлення зовні одного й того ж факту, скажімо, у поведінці кількох студентів, кожен із них не може оцінюватися однаково, оскільки в кожному конкретному випадку такий факт може бути спричинений різними мо-тивами; 3) психологія людини така, що рідко кому з дорослих подобається бачити себе в ролі виховуваного; звідси його постійний - свідомий чи несвідомий - опір, протидія суб'єктові впливу; 4) надзвичайно важко вимірювати результат виховання 5) досить складно контролювати умови, детермінують ті чи інші результати виховання [6, 258].
Усе сказане свідчить про надзвичайну динамічність і складність педагогічного процесу. Практично нескінченна кількість варіантів поведінки вихованців надто ускладнює вироблення якихось загальних алгоритмів виховання, хоча їх принципова можливість доведена. Усе це робить педагогічну діяльність глибоко творчою, а педагогічну майстерність - конче необхідною властивістю кожного педагога. Проте бути необхідним не означає бути достатнім. Творчість і педагогічна майстерність грунтуються і на педагогічній теорії, їхніми регуляторами виступають принципи виховання.
Питання про сутність і кількість принципів виховання - одне з найменш розроблених у педагогіці.
У деяких філософських працях ми читаємо, що принципи -як суто гносеологічне явище -не можуть мати і не мають самостійного значення. Принципи завжди містять у собі фундаментальне значення законів, а наукова теорія підносить той чи інший закон до рангу наукового принципу. У цьому розумінні "закон", "закономірність" і "принципи" - однос-тупеневі поняття.
Важливо також наголосити, що закони природи існують об'єктивно, а принципів у природі немає. Це гносеологічний феномен, а тому принципи можна розглядати як мовні вираження законів у їхній логіко-гносеологічній функції. Дана проблема має велике практичне значення для педагогіки, адже саме у цьому розумінні принципи й виконують регулятивну функцію побудови наукових педагогічних теорій, а також регулятивну функцію щодо педагогічної практики. Серед педагогівнемає єдності думки щодо номенклатури загальних принципів виховання. Останнім часом найчастіше до їхнього числа відносять: 1) принцип цілеспрямованості виховання, його зв'язку з життям; 2) принцип комплексного підходу до всієї справи виховання; 3) принцип єдності на-вчання, виховання й розвитку; 4) принцип поєднання педагогічного керівництва з розвитком активності, самостійності та ініціативи вихованців; 5) принцип систематичності й послідовності виховання; 6) принцип виховання у колективі і працею на загальну користь; 7) принцип єдності вимог і поваги до особи; 8) принцип урахування вікових та індиві-дуальних особливостей вихованців.
Висновки
Розглянувши основні поняття і категорії педагогіки ми побачили, що як і кожна наука, педагогіка має свій понятійний апарат, тобто систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій педагогіки належать виховання, навчання, освіта.
Треба відмітити, що формування особистості відбувається під впливом як об'єктивних так суб'єктивних чинників. Об'єктивні основи закладені, зокрема, в матеріально-технічній базі суспільства, в панівних суспільних відносинах, у сфері побуту, в навколишньому середовищі, а також у духовному та фізичному світі людини, тобто у людській природі. Суб'єктивними чинниками слід вважати всю систему соціальних інститутів.
К. Ушинський виділив виховання у широкому розумінні -багатогранні зв'язки і стосунки у які входить студент у вищій школі.
Головною ознакою виховання у вузькому значенні слід вважати цілеспрямований і систематично здійснюваний вплив однієї людини (вихователя) на іншу (виховуваного) для того, щоб формувати в останньої риси, бажані вихователю.
Слід також виділити три елементи педагогічного процесу:
1.Виховання в педагогічному процесі має на меті виникнення певних соціальних і соціально-педагогічних відносин між студентами та їхніми вихователями.
2. Соціальні відносини в педагогічному процесі мають суб'єктивно - об'єктивний характер.
3. Структурні елементи педагогічного процесу перебувають у найрізноманітніших зв'язках і відношеннях між собою.
Список використаних джерел
1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь,1998. - 560 с.
2. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, 1994. -198 с.
3. Загвязинський В.И. Педагогическое предведение. - М., 1987. -256 с.
4. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. Київ,1989. - 490 с.
5. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.,1985. - 365 с.
6. Подласий И.П. Педагогіка. - М.,1999. - 495 с.
7. Фіцула М.М.Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002. - 528 с.
Loading...

 
 

Цікаве