WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні поняття і категорії педагогіки - Курсова робота

Основні поняття і категорії педагогіки - Курсова робота

керівництва та ін.;
г) облік результатів педагогічного впливу з метою визначення наступних навчально-виховних заходів;
д) свідоме використання різних умов, що впливають на процес виховання (матеріально-технічна база, суспільно-політичні умови і рівень розвитку студентів, різного роду тимчасові, випадкові умови й т. ін.).
4. Структурні елементи педагогічного процесу перебувають у найрізноманітніших зв'язках і відношеннях між собою. Причому ці зв'язки й відношення можуть бути випадковими й необхідними, суб'єктивними й об'єктивними, позитивними й негативними і т. ін. Виявити діючі тут закономірності - справа надзвичайно складна, але можлива і вкрай необхідна, адже від характеру акцентів на різних елементах або їх спо-лученнях залежить характер педагогічного процесу в цілому, його ефективність. Виявленню цього типу закономірностей сприятиме аналіз виховного процесу в його розвитку й рухові, внутрішній динаміці, саморухові. Цієї мети ми можемо досягнути через розкриття рушійних сил виховання [1, 355].
В історії педагогіки відомі різні підходи до визначення рушійних сил педагогічного процесу. В авторитарній педагогіці - це страх перед покаранням. У позитивістській, прагматичній і неопрагматичній педагогіці - це врахування, насамперед, інтересів виховуваних (Дьюї, Роджерс, Маслоу). Проте педагогіка, не заперечуючи значення покарань і тим більше інтересів особи, має шукати рушійні сили педагогічного процесу все-таки в іншій площині, а саме - у виявленні та розв'язанні навчально-виховних протиріч кожної навчально-виховної ситуації. Таких протиріч чимало: це зовнішні і внутрішні, суттєві і несуттєві, об'єктивні і суб'єктивні тощо. І все ж таки як головне протиріччя вітчизняні педагоги виділяють розходження між новими інтересами, новими потребами, прагненнями і досягненим особою (і даним колективом) рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення. На думку академіка Г. С. Костюка, є всі підстави вважати це протиріччя закономірним "для усіх етапів становлення особистості". Виявлення і розв'язання педагогічних суперечностей вимагає дотримання низки важливих умов з тим, щоб пере-творити їх (суперечності) на рушійну силу. Одна з цих суперечностей, наприклад, - це суперечність між вимогами викладачів і потребами студентів.
Передусім, поставлені перед студентами вимоги мають бути посильними, перебувати в "зоні щонайближчого розвитку" (Л. С. Виготський), інакше вони не будуть усвідомлені й сприйняті студентом і тому не перетворяться на рушійну силу розвитку самого суб'єкта пізнання. Успіх педагогічного процесу в кожному окремому випадку залежить не тільки від характеру педагогічного впливу, а й від внутрішньої позиції студента, від його активності. Одним з основних завдань виховання є доведення до свідомості виховуваних необхідності тієї чи іншої дії і розвиток у них прагнення до активної самостійної діяльності, скерованої на вирішення суперечностей, що виникають. С. Л. Рубінштейн з цього приводу писав: "Успіх роботи щодо формування духовного світу людини залежить від його внутрішньої роботи, від того, наскільки виховання у змозі її стимулювати й скеровувати".
Педагогічний досвід переконує: формування такої внутрішньої позиції (роботи) особи багато в чому визначається майстерністю виховання у вузькому значенні цього слова.
3.2 Деякі закономірності педагогічного процесу й урахування їх викладачем вузу
Тільки збагнувши закони й закономірності навчання, освіти й виховання, спираючись на їхні вимоги, можна успішно вирішувати завдання, пов'язані з підготовкою спеціалістів для народного господарства.
Педагогічні закони виступають теоретичною формою знання, що відображає об'єктивні внутрішні й необхідні зв'язки між явищами практики виховання, навчання й освіти. Вони є різновидом суспільних законів. Наукові закони відображають об'єктивні, необхідні, стійкі, загальні і суттєві, повторювані за однотипних умов зв'язки й відношення явищ чи процесів дійсності або їхніх різних сторін.
Специфіка педагогічних законів і закономірностей, подібно до всіх суспільних законів, убачається насамперед у тому, що вони (на відміну від законів природи) виявляються тільки через свідому діяльність учасників педагогічного процесу. Дія педагогічних законів і закономірностей завжди скеровується свідомим наміром, волею, певною метою вихователів і виховуваних і тому неможлива поза їхньою діяльністю. З метою глибшого з'ясування специфіки дії педагогічних законів і закономірностей особливо важливо дати повніше (аніж це досі робилося педагогами) визначення сутності і різних типів педагогічних відносин. Тут суть питання полягає в тому, що виховально-освітні стосунки (відношення) можуть виникати тільки завдяки тому, що попередньо вони проходять через людську свідомість, включаючись у систему суспільних відносин [3, 25].
Сформулюємо деякі закономірності педагогічного процесу.
1. Існує постійно діючий зв'язок між закономірностями розвитку індивіда та суспільного розвитку. Не встановивши залежностей розвитку індивіда від закономірностей суспільного розвитку, неможливо зрозуміти сутність педагогічних закономірностей. Виховання як суспільне явище підпорядковане загальним закономірностям суспільного розвитку. Чим свідоміше й успішніше ми використовуватимемо,організовуючи виховання, соціальні, матеріальні й духовні умови суспільства, що розвивається, тим ефективнішою буде наша педагогічна діяльність щодо підготовки фахівців. Якщо ж указані зв'язки діятимуть спонтанно, поза нашою свідомістю й волею, педагогічний процес буде менш успішним, а на його шляху виникатимуть непередбачені перешкоди.
2. Вирішальною умовою високої ефективності педагогічного процесу, і в цьому нас переконує практика, є встановлення постійного тісного зв'язку конкретної мети навчання і виховання із загальною суспільна зумовленою метою виховання. Наявність тісного зв'язку між метою, процесом і результатом виховання - важлива педагогічна закономірність.
3. У сфері педагогічної діяльності цілі виховання і повчання мають бути оптимальні (не завищені й не занижені) і зрозумілі для всіх учасників педагогічного процесу. Цільові педагогічні настановлення будуть сприйняті окремими суб'єктами, студентськими й педагогічними колективами лише тоді, коли пов'язуватимуться з їхніми інтересами, потребами й прагненнями, хвилюватимуть їх. Це найважливіша психологічна умова позитивної дії закономірного зв'язку між педагогічним впливом і активною діяльністю студентів, яка сприяє їхньому загальному і професійному розвитку, формуванню студентських колективів.
4. Дуже важливою педагогічною закономірністю є постійно існуюча необхідність створення умов для успішного переведення (трансформації) зовнішніх впливів у внутрішню позицію (роботу) студентів. Психологами встановлено, що розвиток особи завжди детермінований середовищем, діяльністю й спілкуванням. Однак цей процес "переходу" зовнішнього у внутрішнє відбувається не автоматично, а, насамперед, шляхом переломлення зовнішнього впливу в набутому особистому досвіді. У кожного студента є власний, індивідуальний фонд набутого досвіду, власні індивідуальні особливості емоцій, волі, пізнавальних процесів, мотивів, потреб тощо. Через ці внутрішні чинники і відбувається трансформація зовнішнього впливу. Зрозуміло, що ця трансформація індивідуальна - в одного вона відбувається так, в іншого - інакше. Ось чому, зберігаючи цю індивідуальність, треба розвивати в ній все позитивне. Нам не потрібен якийсь "середній спеціаліст", середня особистість". Серед педагогів вищої школи нерідко точаться
Loading...

 
 

Цікаве