WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основні поняття і категорії педагогіки - Курсова робота

Основні поняття і категорії педагогіки - Курсова робота

родин виявляють особливу обдарованість, принаймні в роки шкільного навчання?
Сучасна вітчизняна психологія й педагогіка слідом за філософією сформулювали важливу закономірність розвитку особистості - перехід зовнішнього у внутрішнє. Сутність цього переходу можна стисло уявити так: розвиток особистості не є випадковим, він детермінований середовищем, діяльністю, спілкуванням. Проте сам процес детермінації слід розуміти не як автоматичний, а як шлях переломлення зовнішніх умов середовища, діяльності й спілкування у власному досвіді індивіда. Відбувається, таким чином, постійна трансформація зовнішніх впливів у внутрішні процеси особи - ЇЇ спрямованість, інтереси, потреби, мотиви та ін. У цьому розумінні основою виховання і формування особистості завжди виступає її індивідуальний досвід. Саме в індивідуальному досвіді завжди перебувають у нерозривній єдності його плюси і мінуси, що й коригує зовнішні впливи. Отже, все індивідуально-зовнішнє може залишатися нейтральним в одних випадках і не бути таким в інших. До того ж завжди лишається відмінною міра переходу (трансформації) зовнішніх впливів у внутрішні. Якщо це так, треба шукати відповідь на запитання: що відіграє провідну роль у нагромадженні позитивного досвіду людини у студентський період її життя? Відповідь одна: виховання, навчання й освіта, що розуміються як взаємозв'язок і взаємодія інтелектуальної і фізичної праці, духовної і виробничої діяльності, навчальної і науково-дослідної, професійної і суспільно-політичної практики тощо. Саме багатство реальних стосунків людини врешті-решт визначає її духовне надбання, її знання, уміння, навики, здібності (й талант? геніальність?).
Як багато нерозгаданого (нерозкритого чи недослідженого?) у питаннях формування (чи виховання?) людського таланту, здібностей, обдарування, генія! Як їх розрізнити? Як виявити? Що робити педагогу? Тут поки що більше запитань, ніж відповідей на них.
Широковідомий факт із життя великого Моцарта - у шестирічному віці він уже давав концерти. Й такі випадки непоодинокі [1, 350].
Стефан Миленкович (м. Белград, Югославія) у сім з половиною років став абсолютним переможцем у всіх вікових групах Міжнародного конкурсу молодих виконавців (Чехо-Словаччина). Учасники конкурсу грали за опущеною завісою. Голова журі - скрипаль Вацлав Снітл, ділячися враженнями, сказав: "Коли я побачив, кому ми присудили перше місце, то подумав, що це якась помилка. Надто вже юним видався цей лауреат".
А лауреат, так до кінця й не збагнувши, що ж з ним трапилося, вирушив з батьками до ресторану. Чекаючи вечері, він з іграшковим вертольотом бігав між столами. А коли Стефана захотіли привітати з перемогою, він ... зник. Знайшли його під столом, де він заводив свою "бойову" машину.
Академік Л. Ландау, лауреат Нобелівської та інших премій, у чотирнадцятирічному віці був зарахований до Бакинського університету. Міг би й раніше, але, на думку батьків, він був ще надто молодий (мати - медик, батько - інженер-нафтовик). З дивовижною легкістю юний студент навчався одночасно на двох факультетах. У 16 років його переведено на фізико-математичний факультет Ленінградського університету. Стажувався в авторитетних наукових центрах Європи. У 21 рік захистив кандидатську дисертацію.
У 1979 р. в Московському державному університеті з'явився дев'ятирічний студент з Афганістану Саїд Джамал. У себе на батьківщині він пройшов курс алгебри за тиждень, а програму всієї 12-річної школи - за рік. Ще п'ятирічним хлопчиком Саїд за чотири години самостійно опанував числа від нуля до тих, що записуються з великою кількістю нулів [4, 435].
Поряд із вундеркіндами в історії культури і народної освіти зафіксовані також численні випадки "геніальних старців". Поет Беранже працював до 77 років, Лев Толстой - до 82, Віктор Гюго - до 83, академік Павлов - до 87, мікробіолог Гамалія -до 90, Бернард Шоу творив до 94 років.
Людські можливості справді невичерпні. Як їх використати? Як їх формувати, виховувати? Чому віддати перевагу? Педагогіці? Геронтології? Чи фізіології, яка вважає, що "якби ми вміли змусити наш мозок працювати хоча б наполовину наших можливостей, то для нас не було б важко вивчити десятків із чотири мов, запам'ятати від першої і до останньої сторінки Енциклопедію, пройти курс десятка навчальних закладів".
2.4 Освіта і навчання - провідний чинник виховання фахівця
Аналізуючи категорію навчання, треба, насамперед, брати до уваги її двоїсту природу: діяльність викладачів (викладання) і діяльність студентів (навчання). Найважливішим наслідком навчання у вищій школі є професійна освіта. Аналіз навчання передбачає взаємодію кількох важливих чинників: мети навчання; можливостей тих, кого навчають; завдань викладача у питанні управління навчально-пізнавальною діяльністю; умов і засобів навчання й т. ін. При цьому дуже важливо привернути увагу слухачів до зовнішнього і внутрішнього аспектів процесу навчання [6, 253].
Освіта в педагогічній літературі нерідко трактується як таке прилучення до культури суспільства, коли людина опановує певну систему знань, умінь і навичок, суспільно-політичний досвід людства в тій чи іншій галузі його життєдіяльності. Однак таке розуміння поняття освіти є надмірно звуженим і тому не може вважатися загальновизнаним.
А. Луначарський, наприклад, з поняттям освіти людини пов'язував також її культуру, гармонійність розвитку. Освічена людина -це насамперед така, в якій домінує образ людський. Тут поняття освіти й виховання практично збігаються.
Окремо слід виділити питання про співвідношення загальної і професійної освіти; навчання, освіти і самоосвіти; навчання, освіти, виховання та розвитку особистості. Джерелом і внутрішнім змістом усіх цих педагогічних процесів є боротьба протилежностей, у процесі якої нове перемагає старе.
Розділ 3.
Педагогічний процес - одна зцентральних категорій педагогіки
3.1 Сутність педагогічного процесу у вищій школі
Відштовхуючись від тези "педагоги свідомо ставлять певну мету в навчально-виховному процесі, впливаючи на колектив у цілому і на окремих студентів", виділимо чотири елементи педагогічного процесу, що мають найбільше значення.
1.Виховання в педагогічному процесі має на меті виникнення певних
соціальних і соціально-педагогічних відносин між студентами та їхніми вихователями. Тут необхідно враховувати належність студентів і викладачів вузу до різних колективів у рамках вузу і поза ним. Виховання передбачає свідомий і цілеспрямований вплив на студентів з метою формування професійних стосунків у тих колективах, де студент живе й діє (академгрупа, курс. факультет, гуртожиток, спортивні секції, хор тощо). Створювані і сформовані відносини не є відносинами "парної педагогіки", хоча й не заперечують осранніх [1, 349].
2. Соціальні відносини в педагогічному процесі мають суб'єктивно-об'єктивний характер: студента ми розглядаємо і як об'єкт педагогічного впливу на нього з боку педагога й колективу, і - водночас - як активно діючого суб'єкта педагогічного процесу. Причому самі соціально-педагогічні відносини, які мають двоїстий характер, повинні бути так організовані, щоб сприяти дедалі зростаючій активізації й самостійності студента.
3. У поняття "виховний вплив" педагога на студента входять як постійнодіючі такі елементи:
а) ясно поставлена педагогічна мета (вплив передусім на колектив, а через колектив - на особистість студента);
б) визначення змісту, який належить засвоїти;
в) визначення методів і форми організації акту впливу, включаючи характер взаємин, стиль
Loading...

 
 

Цікаве