WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи - Дипломна робота

Педагогічні умови підвищення ефективності трудового виховання учнів в мікрорайоні сільської школи - Дипломна робота

організації спільної праці учнів: праця організована фронтально з індивідуальним завданням, коли діти виконують однакову роботу незалежно від другого і це дає можливість підліткам, котрі виконали роботу, допомагати молодшим школярам; фронтально із спільним завданням, коли підлітки, в основному, випереджають дітей, фронтальна форма організації праці із спільним завданням сприяє виробленню у молодших школярів навичок спільної праці, посилюється взаємозалежність між працюючими учнями. Ця залежність підвищує особисту відповідальність кожного учня як за свою роботу, так і за роботу товариша; спільна форма трудової гри з елементами розподілу праці значно полегшує роботу вихователя. Від цього залежить і емоційна ефективність праці.
У трудових справах молодших школярів і їх старших друзів робота здійснювалась через працю-творчість. У процесі її реалізації ставилась спільна мета - збагатити знання дітей, виробити погляди на працю як на основне джерело радості життя, виробити прагнення вносити свій вклад у покращення дійсності, а також уміння турбуватися про близьких ідалеких людей. Ми прагнули сформувати в гуртках і інших організаційних трудових одиницях соціально-психологічну спільність, де стосунки дітей опосередковувалися б змістом їх спільної трудової діяльності, її метою, цінностями.
У подальшому розвитку дитячих трудових об'єднань спільна праця виступала як інструмент цілеспрямованого формування певних якостей особистості. З метою максимального використання можливостей дитячого об'єднання в реалізації трудових завдань ми зміцнювали дитяче об'єднання шляхом удосконалення його структури, при якій усі складові групи ставали носіями спільних трудових справ. Вираження інтересів школярів, здійснення зворотнього зв'язку, наступне корегування були не перспективні без систематичного залучення органів дитячого самоврядування. Вони визначали структуру, тимчасові і постійні трудові доручення. Життєвість об'єднань у сфері трудової діяльності багато в чому залежала від міри співвідношення організованого і неформального начал. Порушення цієї міри, зловживання елементами, що характеризують поняття "гурток", "група" зразу насторожувала дітей. У цих умовах вони поряд організовували свої об'єднання на добровільних засадах, в неформальних умовах.
Специфіка трудових об'єднань школярів і спільних трудових справ в мікрорайоні школи полягала у збереженні їх неформального статусу, у відкритості для всіх бажаючих, розмаїтті організаційних форм, відповідності їх різностороннім інтересам і потребам учнів. Тому діючим фактором ставало спільне життя школярів у спільній праці в мікрорайоні школи. Спільні переживання асоціювались у них з радісними емоціями, розвивали у дітей інтерес до спільних справ, бажання брати в них участь. Врахування цих обставин дозволяло якнайповніше використати можливості мікрорайону для розвитку самодіяльності органів самоуправління учнівських об'єднань.
Поширеними стали для школярів гуртки, організовані там, де були для цього можливості і умови. Робота в них проводилась спочатку в основному в мікрогрупах, ланках з урахуванням бажань школярів. У цих об'єднаннях був закладений початок трудового об'єднання дітей, так як за основу їх побудови брали територіальний принцип.
В організаційному плані від малих груп ми переходили, наприклад, до "вільних майстерень школярів" ( ,9), куди учні і всі бажаючи могли прийти у спеціально відведену кімнату і зайнятися улюбленою справою. Зміст кожного заняття визначався у залежності від конкретних виховних завдань, які ставились перед дітьми даної групи. Головне завдання роботи "вільних майстерень" полягало у задоволенні і розвитку інтересу дітей до техніки, прикладних видів образотворчого мистецтва, особливо там, де поблизу не було спеціальних позашкільних закладів. Для реалізації цих задумів пропонувались диференційовані заняття, здатні виявити інтерес до творчості. Характерною особливістю цих занять було те, що вони розраховані в першу чергу на найменших, на розвиток їх здібностей. Це великій мірі залежало від того, яка була запропонована методика організаційної роботи.
Враховуючи вік молодших школярів, ділянки роботи, трудові доручення в зоні Витвицької загальноосвітньої школи розподіляв Саморобко або Трудовичок, пропонуючи дітям стати жителями міста Майстрів, побудувати Палац щастя працелюбним дітям. Підлітки зобов'язувались виконувати доручення старших і побажання молодших. Розвиток роботи, розрахованої на масовий інтерес до неї дітей, давав можливість в так званих відкритих дверях майстерень у певні години і дні тижня відвідувати столярні і слюсарні гуртки, трудові гуртки, які були відкриті для вільного відвідування всіма учнями. Молодші діти приходили з батьками, щоб зробити ковзани, табуретку, поличку, пошити штори. Учні мали прийти зі своїм матеріалом, а в певних випадках одержати його в майстерні, могли залишити тут недороблену роботу або забрати її додому, а пізніше прийти і закінчити її в майстерні. У майстернях були необхідні інструменти, різні матеріали, шаблони, трафарети, креслення, готові розгортки. Допомагали і разом з ними працювали, консультували їх старшокласники, майстри-умільці місцевих художніх промислів. Тут діти збирали зразки схематичних моделей з наборів конструкторів, які потім вчитель використовував на уроках з технічного моделювання, займались конструюванням із заготовок дерева, аплікацією і іншими видами творчості. У процесі цієї роботи були використані різні форми праці, що максимально наближалися за змістом до виховних завдань. Так як робота в майстернях передбачала участь школярів у трудових процесах, які складаються з комплексу простих операцій, то і організаційні форми такої праці ускладнювались, включаючи елементи розподілу праці: кожен виконує паралельно одну і ту ж роботу; кожен працює з результатами праці іншого школяра, підлітка чи групи; кожна дитина чи підліток або їх група має специфічні трудові функції, відносно самостійні у спільному трудовому процесі.
Вибираючи ту чи іншу форму організації праці, ми передусім враховували зміст роботи, рівень підготовленості школярів до праці. Від цього залежав успіх в роботі, її якість, моральна ефективність. Завдання полягало в тому, щоб застосовувати такі форми організації учнів, які б сприяли об'єднанню дитячої групи, формували б почуття дружби і взаємодопомоги. Покажемо це на прикладі створеної в мікрорайоні школи педагогічної ситуації при виготовлені до свята Квітів декоративного панно із штучних матеріалів. Діти розділились так: об'єднались в групи по 5-6 чоловік, коли один із членів мікрогрупи робив малюнок, інший вирізував по контурах її, інший формував квітку чи листки, четвертий клеїв заготовки до основи. Переваги такої форми організації праці у порівняння з іншими бала очевидною, так як діти опинялися в умовах, коли успіх роботи одного залежав від роботи іншого. Якщо хтось із членів об'єднання не встигав, іншим
Loading...

 
 

Цікаве