WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст. - Реферат

Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ – поч. ХХ ст. - Реферат


Реферат на тему:
Проблема вчителя і вчительської праці в українській художньо-педагогічній думці кінця ХІХ - поч. ХХ ст.
Держава, яка хоче досягнути вершин соціально - економічного й культурного розвитку, повинна дбати про своє майбутнє, підвалини якого закладаються в школі. Саме від школи залежить здоров'я суспільства, бо вона визначає рівень моралі та інтелекту майбутніх поколінь.
В. Сухомлинський стверджував, що школа - це "тонкий інструмент, який творить мелодію людської гармонії, що впливає на душу кожного вихованця, але творить лише тоді, коли цей інструмент добре настроєний, а настроює його особистість педагога, вихователя".
Сьогодні у духовному житті нашого народу - період активного пізнання історії, відкриття нових і повернення до життя призабутих імен. Ми бачимо нові навіть для нашого часу ідеї в суспільній думці та педагогіці, пов'язані з іменами Лесі Українки, Івана Франка, Бориса Грінченка, Михайла Коцюбинського та інших діячів української культури.
Славетна дочка українського народу Леся Українка не залишила нам розгорнутого й систематизованого викладу своїх педагогічних поглядів та думок. Проте їх інтерес до педагогіки зростає разом із розширенням світогляду, розумінням призначення людини бути Людиною серед людей. І в цьому плані допитливі розмови з дорослими на різноманітні теми, постійне звернення за порадою до книг, пильний аналіз навколишнього життя, щире приятелювання з сільськими дітьми, котрі не завжди знали, що таке школа, невідступно день за днем навертали думки поетеси до питань освіти народу і дбайливого культивування тих паростків високої моральності, які так рясно проростали у простому народові, але часто розтоптувалися жорстокою дійсністю буденного життя, не визрівши як слід і не засіявши душі людської зернами шляхетності. Тут не можна не згадати про її багаторічну, цікаву, творчу дружбу з народною вчителькою з Гадяча А.С. Макаровою. Саме на такому ґрунті формувалося і уточнювалося розуміння педагогіки, змісту навчання і виховання дітей, основних методичних вимог до роботи з ними, а також найцінніших професійно - ділових якостей вчителя. Поетеса вимагає від нього ясного, бадьорого світогляду, такого, який ґрунтувався би на глибокому осмисленні явищ життя.
У педагогічних поглядах Лесі Українки центральне місце посідає думка про те, що дитина повинна виробляти собі світогляд у результаті навчання і виховання. Для цього в методичному арсеналі вчителя мають бути найрізноманітніші методи і прийоми. Один із найефективніших шляхів до означеної мети полягає в тому, щоб учні читали. І не лише підручники, а й наукову літературу. Читання розвиває світобачення, вчить мислити, аналізувати, стимулює самостійні висновки. І в цьому вона вбачала найперше призначення вчителя.
В роботі з учнями Леся Українка рекомендувала і вимагала обов'язково дотримуватися педагогічної коректності. Тут слід наголосити на тому, що й сама Леся як "педагог" у роботі з дітьми завжди відзначалася дивовижною тактовністю, витримкою, незмінною привітністю. Справжній вчитель повинен вміло і просто "обходитися з учнями", усвідомлено визначати зміст і складність навчальних завдань, враховуючи вікові й індивідуальні особливості дітей. Леся Українка дивувалася з тих вчителів, які не виявляли ні найменших ознак творчості чи винахідливості у навчанні. Товариськість, доброзичливість, взаємне розуміння, повага до особи учня повинні панувати в навчальному закладі. За будь - яких обставин "злість не має бути в характері вчителя". Педагогу необхідно з розумінням ставитись до будь - яких вчинків учнів, виходячи з того, що поведінка вихованця та ставлення до навчання великою мірою зумовлені попередньо набутим життєвим досвідом, його характером. Леся Українка не мислила собі вчителя інакше, як старшого товариша, щирого друга і порадника. Та крім любові і поваги до дітей, йому ще необхідно мати широкий професійний кругозір, міцні і достатні знання, вміти науково задовольнити пізнавальні запити школярів. Вчителем може називатися та людина, яка служить зразком, прикладом для учнів, котра способом свого життя виховує їх, орієнтує на справжні цінності життя. Образ такого вчителя Леся Українка виводить в особі Річарда Айрона з п'єси "У пущі", який передає не лише свої професійні знання і вміння скульптора учневі, а й щиро вболіває за формування його душі.
У своїх творах поетеса звертається до всієї громади вчителів України забезпечити підготовку молоді до життя на принципах широкого пізнання навколишнього світу; виховання у дитини високої моральності; пробудження й розвитку національної самосвідомості і виховання учнів в дусі поваги і дружби між народами, які Леся Українка сповідувала сама.
Серед педагогів - літераторів кінця ХІХ - початку ХХ століття особливе місце посідає Б. Грінченко. Він свідомо засвоїв кращі надбання світової педагогічної думки і поєднав їх з національними традиціями виховання та формування особистості, з потребами духовного відродження української нації.
Створюючи образ учителя національної школи, Б. Грінченко належну увагу приділив його професійній підготовці. Педагог повинен добре знати предмет, володіти методикою його викладання, що передбачає хороші навички роботи з діючими підручниками, творчий пошук і здатність до новаторських рішень, ґрунтовні психолого - педагогічні знання, педагогічний такт. Важливою рисою педагога є також рівень його науково - педагогічного мислення, глибиною якого відзначався Б. Грінченко.
У праці "Народні вчителі і вкраїнська школа" він писав так: "Що на Вкраїні повинна бути українська школа - про це нема чого сперечатися. Хто цього не признає, той не педагог, не
Loading...

 
 

Цікаве