WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Професія педагога та критерії його ефективної діяльності в процесі національного виховання - Курсова робота

Професія педагога та критерії його ефективної діяльності в процесі національного виховання - Курсова робота

У зв"язку з цим одним із пріоритетних напрямів кадрової політики в галузі освіти є "створення умов для ефективної професійної діяльності педагогічних працівників, забезпечення їх високого соціального статусу в суспільстві". З цією метою в программі визначено такі основні напрями роботи з педагогічними кадрами:
- створення системи педагогічної освіти, що задовольняла б потреби суспільства в педагогах різних спеціальностей і кваліфікаційних рівнів, здатних виконувати основну соціальну функцію - формувати цілісну і всебічно розвинену особистість, віддану інтересам Української держави;
- Глибоке реформування змісту. Форм і методів підготовки педагогічних працівників усіх ланок освітньої галузі;
- Залучення кращих інтелектуальних та духовних сил суспільства в освітню сферу;
- Піднесення престижу педагогічної праці, створення педагогічним працівникам соціально-економічних умов, адекватних їхньому місцю й ролі в суспільстві;
- Забезпечення безперервної освіти педагогічних працівників, підвищення їхнього професіоналізму, освітнього та загальнокультурного рівня;
- Істотне вдосконалення наукового, методичного, інформаційного, видавничо-поліграфічного забезпечення педагогічної діяльності;
- Створення умов для професійної свободи, творчого пошуку, ініціативи педагогів, прискорення суспільної апробації, відбору і селекції педагогічних новацій;
- Розроблення та впровадження нової системи оцінки (атестації) рівня професійної діяльності педагогічних працівників [3,15-18].
У вихованні молодого покоління так чи інакше бере участь майже все доросле населення. Педагогічна діяльність може бути професійною і непрофесійною. Непрофесійна - це вид педагогічної діяльності, якою займаються всі люди (батьки, керівники виробництв, установ тощо) в повсякденному житті, не маючи спеціальної педагогічної освіти і педагогічної кваліфікації. Здійснюючи виховний вплив, вони діють здебільшого інтуїтивно, не завжди вміючи чітко пояснити чи обгрунтувати свою позицію. Професійна педагогічна діяльність потребує спеціадьної освіти і здійснюється у спеціальних навчально-виховних та освітніх закладах.Фахівець діє свідомо, спираючись на систему принципів, правил,прийомів. Професійна педагогічна діяльність викладача - це цілісна динамічна система. Вона містить п"ять структурних елементів: суб"єкт педагогічного впливу, об"єкт педагогічного впливу,предмет їх спільної діяльності, цілі навчання. Засоби педагогічної комунікації. Ці компоненти складають систему, бо ні один з них не може бути замінений іншим або їх сукупністю. Всі вони знаходяться у прямій та зворотній залежності.
Визначення професійно-педагогічної діяльності звучить так: "Це діяльність учителя, змістом якої є керівництво діяльністю учнів у навчально-виховному процесі. Головною метою педагогічної діяльності є - розвиток особистості дитини [2,87].
Проблема національних цінностей
Новий етап розвитку цивілізації характеризується динамізмом і глобальністю масштабів перетворень у всіх сферах життєдіяльності людини. При цьому значно зростає роль нації і національних цінностей. Раціональні системи починають конкурувати з останніми, руйнуючи їх. Це може призвести до того, що нації і національні цінності розчиняться в інформаційному суспільстві. Отже, людина виявилася заручником цивілізаційного процесу, ініціатором якого є вона сама, але, з іншого боку, тільки в її силах звільнити себе: "сучасне людство на тлі видатних досягнень науки, все більше втрачаючи духовні орієнтири та справжні життєві цінності, невпинно рухається до повної моральної деградації. Тому йдеться про порятунок цивілізації, і найперше духовний" [9,143- 144].
Чи не найактуальнішою сьогодні є потреба усунення невідповідності між мисленням, поведінкою людини і реальним світом, яким постійно змінюється. Шлях до такої гармонізації пролягає через повернення до глубокої духовності, що уособлює викристалізовані здобутки національного та загальнолюдського.
Найважливішою педагогічною проблемою в сучасних умовах стає проблема найефективнішого використання потенціалу національних цінностей. Домінантою виховного процесу має стати формуванняв учнів патріотизму з повним змістовим наповненням. З одного боку, це виховання любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їх майбутнє, а з іншого - відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства - гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури, миру, національного примирення, збереження природи [7,4].
Насамперед підкреслимо, що національні цінності безпосередньо залежать від суспільної формації, в якій існують у кожний конкретний історичний момент. У свою чергу, кожне суспільство завжди мало і має свою виховну систему, яка декларує відповідні національні цінності. Залежно від панівної ідеології вони можуть існувати в деформованій чи прихованій формі. Незважаючи на всі суперечності, притаманні сучасному суспільству, сьгодні ми маємо історичний шанс не тільки зберегти наші національні цінності, а й, примноживши і збагативши їх, увійти до світової спільноти. Для цьго освіта повинна бути неодмінно національною, але спрямованою на відкритість, діалог і співробітництво у масштабах загальнолюдського.
Отже, через національні цінності, які є викристалізованим історичним здобутком нації і найдоступнішим видом інформації, ми прийдемо до справжнього усвідомлення громадянського суспільства і до єдиного планетарного співтовариства [ 10,15-16].
Як бачимо питання національного виховання,національної свідомості й самосвідомості та її формування в молодого покоління, в усіх громадян України є одним із найактуальніших у час становлення, розбудови Української держави [11,27].
Національне виховання. Історія і сучасність
Своєрідність сучасного розвитку системи національного виховання в Україні зумовлюється відродженням споконвічних коренів нашої національної минувшини: історії, державних традицій, духовності. Національна система виховання, що склалася у нас,як і в інших народів, історично потребує не лише свого відродження, а й оновлення, перебудови з урахуванням сучасних реалій. Заглиблюючись у споконвічнну історію свого народу,долаючи історичне безпам'ятство,зможемо відновити й оновити національну гідність кожного нашого громадянина, сформувати у нього патріотичні почуття й переконання. Адже відомо, що зденаціоналізована особистість ніколи не зможе стати повноцінним громадянином держави. Зденаціоналізований громадянин - це вигідно хіба що тим, хто не бажає Українськвй державі майбутнього. Ми мусимо пам'ятати про те, що впродовж столітть, а особливо останніх десятилітть, політика у сфері виховання молоді була спрямована на те, щоб зруйнувати національну самосвідомість, увесь національно-культурний устрій життя українців, спрямувати у забуття історичну пам'ять, героїчне і трагічне минуле, знищити українські народні традиції, мову, морально-побутові звичаї. Головний удар спямовувався на освіту, всю соціально-культурну сферу, що є головним чинником формування свідомості людини. Робилось все для того, щоб стерти будь-які вияви національних почуттів до рідної землі, свого народу, його історії, культури. Національна система нехтувалась, заборонялась, а в останні десятиріччя була замінена чужою для України, запозиченою інтернаціоналістською програмою.
Loading...

 
 

Цікаве