WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Професія педагога та критерії його ефективної діяльності в процесі національного виховання - Курсова робота

Професія педагога та критерії його ефективної діяльності в процесі національного виховання - Курсова робота


Курсова робота
Професія педагога та критерії його ефективної діяльності в процесі національного виховання
?
Зміст:
Вступ…………………………………………………………..3-7
1. Професія - "педагог"……………………………………………….8-10
2. Сутність педагогічної діяльності вчителя…………………....11-14
3. Проблема національних цінностей…………………………….15-16
4. Національне виховання. Історія та сучасність………………17-18
5. Критерії ефективності виховної діяльності педагога………19-23
Висновки………………………………………………………24-26
Список використаних джерел…………………………………27
Вступ
Нема лихішої роботи, ніж учительська
Нема виснажливішої роботи,
Де нерви паляться, мов хмиз сухий,
Де серце рветься в клекоті і чаді,
Але нема щасливішої долі,
Коли людина з рук твоїх, Людтно,
Іде у світ, - на краплю світ люднвє.
Драч І. Ф.
Людина - це прекрасно! Це звучить гордо! Безліч разів ми чуємо ці слова і, мабуть, стільки ж замислюємось над їхнім змістом. Бо й справді, що таке людина?
Протягом тисячоліть людська думка намагалася проникнути в таємницю буття, зрозуміти сутність людини. Свідомість, мислення, мотиви діядьності, неповторний індивідуальний психічний склад людини були предметом роздумів філософів.
Матеріалістичне розуміння сутності людини в наукових теоріях формувалося в боротьбі з ідеалістичним, реалістичним її тлумаченням. Воно міцніло й розвивалося під впливом досягнень природничих наук.
Свідомість людини пройшла складний і довгий шлях суспільно-історичного розвитку, який відбувався і відбувається завдяки тому, що кожне попереднє покоління людей передає наступному свої виробничі й культурні надбання.
Отже, людина істота соціальна. Тому її розвиток, зміст і психічні особливості визначаються не стільки біологічною спадковістю, скільки суспіль ними відносинами й вихованням.
Коли ж виникло виховання?
З тих часів, як існує людина і суспільство, існує і виховання людини. Суспільство не могло б виникнути й розвиватись, якби молодші покоління, що приходять на зміну старшим, розпочинали все з початку, не сприймаючи їхнього досвіду. "Основна функція пам"яті полягає в збереженні набутого досвіду. Отже, це функція консервативна. А проте, якби людина не володіла пам"яттю, коли б вона не зберігала попередніх вражень, уявлень і думок, вона не тільки не рухалась би вперед, а взагалі не могла б існувати, бо лише попередній досвід дає їй можливість з успіхом пристосуватись до умов життя й боротися за своє існування. Таке саме значення традицій у розвитку людства й окремих націй. Поступ можливий лише тому, що молодші покоління отримують від старших нові здобутки культури. Через це молодшим поколінням не треба започатковувати культурний рух: їм залишається продовжувати й удосконалювати те, що вже здобули предки.
Особливо велику роль відіграють традиції у збереженні нації. Нацїю звичайно визначають як цілісність поколінь минулих, сучасних і майбутніх. Таку цілісність підтримують передусім традиції. Завдяки їм зберігається й розвивається мова, без якої неможливе існування нації, зберігається релігія, звичаї, здобутки мистецької творчості, світогляд, народні ідеали - усе те, що створює обличчя народів. Отже, відмова від національних традицій рівнозначна відмові від своєї національності" [1,101-102].
Щоб стати людиною з усіма притаманними їй властивостями дитина повинна оволодіти досвідом і знаннями тих людей що її оточують.Засвоєння досвіду відбувається в процесі наслідування і виховання. Ось чому з перших днів свого життя дитина потребує вихователів і виховання [ 8,9-10].
Учитель повинен бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємна довіра між ними, людяність і доброта - це те, що необхідно педагогу, те що хотять бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих цінних його якостей - людяність, у яквй сполучиться серцева доброта з мудрою строгістю батьків.
" Учительська професія, - писав Сухомлинський, - це людинознавство, постійне,що не припиняється проникнення в складний духрвний світ людини. Чудова риса - постійно відчиняти в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі його становлення - один із тих коренів, що харчуть покликання до педагогічної праці. Цей корінь закладається в людині ще в дитинстві й отроцтві, закладаєтьсі й у родині, і в школі. Він закладається турботами старших - батька, мчтері, учителя, - які виховують дитину в дусі любові до людей, поваги до людини" [13,43].
У виховній роботі важливо й утримівання матеріалу, і тон розмови, і час цієї розмови, і зовнішній вигляд учителя, і манери його поведінки. Слово вчителя знаходить відзвук у серцях учнів і стає їхнім особистим надбанням лише тоді, коли "мудрість вихователя залучає, одухотворяє вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних принципів" [13,84]. Діти дуже добре відчувають фальш слів, якщо вони не відповідають моральному переконанню вчителя. Вони нехтують того, хто намагається видати темне за світле, прикрити похмуре темними словами. Сухомлинський підкреслював: "Корінь багатьох лих виховання саме в тому, що найчастіше вихованця закликають випливати за прапором, у той час, як цей прапор ніхто не несе" [13,185].
Демократизація і гуманізація в освіті відкрили шляхи до розвитку ініціативи і самостійності учнів і вчителя.
Складність освітньго процесу полягає в тім, що він займає значне місце в житті людини, не дає відчутного, зримого конкретного результату відразу по його завершенні. Результатом освіти є наступне поводження, діяльність, спосіб життя людини. Тому вплив педагогічного впливу будь-якої освітньої установи не може контролюватися безпосередньо.
Кожний хто вибирає професію педагога, бере на себе відповідальність за тих кого він буде вчити і виховувати, разом з тим він відповідає за самого себе, свою професійну підготовку, своє право бути педагогом, учителем, вихователем. Гідне виконання професійного педагогічного боргу жадає від людини прийняття ряду забов'язань.
По-перше, варто об'єктивно оцінювати власні можливості, знати свої слабкі і сильні сторони, значимі для даної професії якості - особливості саморегуляції, самооцінки, емоційні прояви, комунікативні, дидактичні здібності і т.д.
По-друге, педагог повинен мати загальну культуру інтелектуальної діяльності, мислення, пам'яті, сприйняття, уваги, культурою поведінки, спілкування і педагогічного спілкування зокрема. Педагог - це зразок, якому свідомо, а найчастіше неусвідомлено, наслідують учні, переймаючи те, що робить учитель.
По-третє, обов'язковою передумовою й основою успішної діяльності педагога є повага, знання і розуміння свого учня як "іншого". Учень повинен бути зрозумілий педагогом і прийнятий ним поза залежністю від того, чи збігаються їхні системи цінностей, моделі поведінки й оцінка певних ситуацій; це також припускає знання психологічних механізмів і закономірностей поведінки і спілкування.
По-четверте, педагог єорганізатором навчальної двяльності тих, яких навчають, їх співробітництва й у той же час виступає як партнер і людина, що полегшує педагогічне спілкування. Це забов'язує розвивати організаторські, комунікативні здібності для керування процесом засвоєння знань учнями, включаючи їх в активні форми навчальної взаємодії, що стимулює пізнавальну активність його учасників. Розвиток таких професійних
Loading...

 
 

Цікаве