WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри - Курсова робота

Розвиток дітей за методикою М. Зайцева і Г. Домана. Раннє навчання за допомогою дидактичної гри - Курсова робота

дій.
Отже, дидактична гра - це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на заняттях. Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань, активізації розу-мової діяльності. Тут також виявляються помилки, яких припустилися діти, й труднощі, з якими вони стикаються. Вихователь допомагає виправити і подолати їх.
Хоча багато дидактичних ігор не вносять нічого нового у знання дошкільнят, проте вони навчають застосовувати їх в інших умовах або містять розумове завдання, розв'язання якого потребує різноманітних форм розумової діяльності. Скажімо, дітям уже відомі ознаки різних пір року, але в дидактичній грі "Пори року" від них вимагається вміння класифікувати сезонні явища, узагальнювати конкретні прояви й визначати узагальнюючі поняття: весна, літо, осінь, зима.
Дидактична гра ефективно допомагає долати відставання у розумовій діяльності в деяких дітей. Організовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з'ясовує причини недостатньої сформованості певних розумових дій і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє формуванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.
Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використовуються самостійно й позитивно впливають на розвиток організаторських здібностей.
Керівництво дидактичними іграми потребує великої педагогічної майстерності й такту, позаяк, розв'язуючи у грі і через гру ряд завдань, вихователь має зберегти її як діяльність цікаву, близьку дітям. Для цього він має насамперед дібрати відповідний дидактичний матеріал: іграшки, картинки, різні предмети. Нагадуємо: в кожному дитячому садку і в групі необхідно мати дидактично обладнану ляльку - з усіма речами вжитку: з білизною, з верхнім та нижнім одягом, головними уборами, взуттям, постільною та столовою білизною тощо. Усі ці речі мають бути певних кольорів, виготовлені з різного матеріалу, відповідати своєму призначенню й піддаватися зусиллям дитячих рук.
Завдяки розмаїттю кольорів та матеріалів створюються значні можливості для гри з лялькою, розвитку дитячого мовлення; простота й доцільність прикрас формує естетичний смак, зручність пристосувань сприяє урізноманітненню дій з предметами, розвиткові самостійності.
Крім ляльок, використовуються іграшки: транспорт, тварини, птахи, посуд тощо. Вони є обов'язковими атрибутами ігор з чарівною торбинкою, у магазин, ігор-загадок, коли за описом треба відгадати іграшку або ж дібрати іграшки в певному порядку.
Своєю барвистістю, чіткістю розмірів та форм народні дидактичні іграшки приваблюють малят. До них належать: кольорові кульки, мотрійкі, конуси, грибки, кільця, коробочки, башточки тощо. Від-повідно до програми виховання і навчання в дитсадку в кожній групі мають бути картинки та серії картин. Бажано, щоб на них було зображено не лише живу істоту, а й довкілля, умови життя.
У дидактичній грі можуть широко використовуватися й звичайні предмети вжитку, а також природний матеріал: листя, квіти, плоди, насіння, камінці, пісок, вода тощо.
Водночас чимало словесних ігор проводиться без іграшок та матеріалів. Вони ґрунтуються на використанні лексики та уявлень, наявних у дітей. Це ігри-загадки, ігри на протиставлення, класифікацію тощо.
Особливе місце серед дидактичних ігор посідають настільно-друковані ігри. В кожній із них зазначено зміст, правила, ігрові дії, кінцівку; всі елементи гри взаємозв'язані (розрізні картинки, кубики з картинками, лото, доміно, шашки, шахи).
Таким чином, роль дидактичних ігор і занять у розумовому вихованні дітей безсумнівна.
3.3. Методика проведення дидактичеої гри
У керівництві дидактичною грою центральне місце посідає визначення її змісту й завдань, які ставить вихователь. Плануючи роботу з дошкільнятами, він передбачає й ті дидактичні ігри, які можна використати в час творчих ігор. Слід також продумати й визначити місце, роль та зв'язок ігор зі змістом занять, з іншими прийомами навчання та виховання дітей. Дібравши ігри, які відповідають програмовому змісту, слід чітко визначити, які результати бажано одержати за допомогою дидактичної гри, оскільки від цього часто залежать оформлення задуму, ігрові дії, зміст і формулювання правил, хід гри. Наприклад, у грі для молодшої групи "Хто як кричить?" може стояти таке завдання: з'ясувати, чи знають діти голоси тварин. Ігровий зміст спонукатиме малих більше дізнатися про тваринний світ, і гра в цьому разі використовується вихователем для збудження інтересу в дітей. Водночас можна поставити й інше завдання: вправ-ляти дітей у звуковимові. Отже, одна й та сама за змістом гра може слугувати для розв'язання різнобічних завдань, причому нове завдання надає їй нового змісту, робить новою і цікавою для дітей.
Визначивши основні завдання і програмовий зміст, вихователь оформляє ігровий задум, передбачає ігрові дії, тобто робить гру грою завдяки задуму, викликає активний інтерес дітей до неї. З виникненням особистого зацікавлення в дитини з'являються активність і творчі думки, дії і переживання - всі ті прояви, без яких гра неможлива як специфічна діяльність.
Малятам у дидактичній грі подобається сама дія, гальмування в них значно слабкіше, ніж збудження, безпосередня наочність діє сильніше, ніж слово, а тому доцільніше поєднати пояснення правил з показом дії - так званим "пробним ходом". Правила гри малим дітям не повідомляють усі одразу - вони чергуються з ігровими діями, вихователь обмірковує їхню послідовність.
Щодо дітей старших груп правила мають більш узагальнений характер, але їх треба чітко сформулювати. Якщо в молодших групах правило дидактичної гри безпосередньо пов'язується з показом дії, то для старших дітей це не обов'язково, бо вони здатні запам'ятати правило й уявити його роль у грі. Старші дошкільнята здатні гальмувати безпосередній інтерес, а тому можна одночасно повідомляти їм кілька взаємозв'язаних правил. Якщо в молодших групах одне правило регулює поведінку і спосіб дії всіх дітей, то в старших групах в одній грі можуть співіснувати різні за змістом правила для різних учасників гри. Наприклад, в іграх-загадках прави-ла для дітей, які загадують ці загадки, одні, а для дітей, які їх відгадують, - інші.Але всі вони організують поведінку всіх дітей у грі.
Найчастіше в дидактичній грі існують правила, які зобов'язують дітей: - діяти по черзі;
- відповідати, коли запитують;
- слухати товариша;
- не заважати грати іншим;
- виконувати правила;
- визнавати свої помилки тощо.
Проводячи дидактичну гру, педагог має враховувати індивідуальні особливості вихованців: комусь загадати важчу загадку, а комусь - легшу; сором'язливу дитину слід підбадьорити, а ту, яка недостатньо володіє мовою, частіше залучати до розмови, повторення правил тощо й тим самим розвивати її мовлення. Щоб виконати цю вимогу, слід уже під час підготовки та продумування
Loading...

 
 

Цікаве