WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Сучасні теоретико-методологічні концепції порівняльної педагогіки - Реферат

Сучасні теоретико-методологічні концепції порівняльної педагогіки - Реферат


Реферат на тему:
Сучасні теоретико-методологічні концепції порівняльної педагогіки
1.
Період після II світової війни - час справжнього розквіту порівняльної педагогіки, коли до серйозних досліджень долучилася велика група науковців з країн Центральної і Східної Європи й третього світу. Швидко розвивалася й методологія цієї науки. Методологія в пер. з грец. означає "вчення про метод" - система принципів і засобів організації та побудови теоретичної та практичної діяльності, а також вчення про цю систему.
1. Погляди Дж. Бірідея та Б. Холмза на методологію порівняльної педагогіки.
Одним з найбільших авторитетів в порівняльній педагогіці є Джорж 3. Ф. Бірідей (нар. 1920), вчений польського походження (польське ім'я - Зигмунт Фіялковський), професор педагогічного коледжу Колумбійського університету в Нью-Йорку, який порівнював системи освіти США, СРСР та інших країн. Його методологічні погляди найповніше розкриті у працях "Порівняльний метод у педагогіці" (1964) і "Рефлексія на тему порівняльної методології в педагогіці, 1964-1966. " (1967).
Порівняльна педагогіка в розумінні Бірідея - це не сучасна історія виховання (історія педагогіки) або субдисципліна соціології чи політології, а синтез цих та інших галузей науки. І найтісніше порівняльна педагогіка пов'язана з політичною географією. Завдання порівняльної педагогіки вчений визначає як "поєднання деяких проблем гуманітарних і суспільних наук в географічній перспективі педагогіки"
Визначне місце в концепції Бірідея займає монографічне дослідження. Він стверджував, що таке дослідження є незамінним елементом пошуків у галузі порівняльної педагогіки, зокрема з огляду на необхідність ретельної підготовки до їх проведення.
Бірідей пропонує наступну структуру порівняльної процедури:
1. Вибір проблеми або явища.
2. Збирання і упорядкування освітніх даних стосовно досліджуваної проблеми у вибраних країнах.
3. Інтерпретація даних з дисциплін, які мають зв'язок із досліджуваною проблемою для розуміння його в сучасному контексті.
4. Критичний аналіз інтерпретованих даних з метою відкриття можливих площин порівняння.
5. Формулювання гіпотез.
6. Перевірка гіпотез у результаті порівняльного аналізу інтерпретованих даних.
7. Висновки.
Використання в практиці дослідницької процедури, пропонованої Бірідеєм, спричинило багато труднощів та проблем. Але все ж, попри критику його певних концептуальних підходів, внесок цього вченого у розвиток порівняльної педагогіки є досить вагомим.
У другій половині XX століття виникають нові напрями у компаративістиці. Засновником одного з них став професор Лондонського університету Б. Холмз (1920-1993), автор багатьох книжок з порівняльної педагогіки. Серед найбільш відомих є праця "Проблеми в педагогіці: порівняльний підхід" (1965). Холмз найбільш продуктивним у порівняльно-педагогічних дослідженнях вважав проблемний метод. Такий підхід полягає в аналізі конкретних педагогічних проблем на основі порівняння шляхів їх постановки та вирішення у різних країнах.
Холмз акцентує наступні головні фази порівняльних досліджень:
1. Вибір проблеми та її аналіз.
2. Формулювання пропозицій стосовно освітньої політики або можливих рішень.
3. Визначення релевантних чинників (опис та аналіз політичних, економічних, культурних і суспільних чинників, які впливають на систему освіти).
4. Перевірка можливих розв'язань у різних контекстах, аналізованих з метою пошуків найкращих рішень.
Холмз стверджує, що проблемний метод є перспективнішим і стоїть вище, аніж метод історичного аналізу, оскільки більш придатний до планування та проведення освітніх реформ.
Хоча Холмз так і не представив вичерпно повного прикладу застосування свого методу, але все ж здійснив аналіз багатьох освітніх явищ на тлі зв'язку з політичними та економічними проблемами. В чотирьох монографіях ним висвітлені: 1) підготовка вчителів та професіоналізація освіти в США; 2) розширення середньої школи в Англії та Уелсі; 3) загальна та професійна підготовка в СРСР; 4) особиста свобода і соціальна відповідальність в Японії.
2. Едмунд Кінг про освітню політику і порівняльну педагогіку
Едмунд Кінг (нар. 1914), професор порівняльної педагогіки Лондонського університету - один з найбільш відомих представників цієї науки пішов іншою дорогою, ніж Біріде чи Холмз. Він не створював жодного окресленого методу, вважаючи, що метод в основному залежить від цілей та характеру досліджень. А компаративіст може вільно користатися всіма методами згідно з дослідницькими проблемами та питаннями. Тому Кінга часто критикували за недооцінку методології порівняльних досліджень.
Його найбільше цікавило питання про внесок порівняльної педагогіки до освітньої політики. Він вважає, що розпочинати дослідження слід з ознайомлення з монографічними працями, які допоможуть пізнати місцевий колорит, різні культурні особливості тощо. Мета дослідження буде досягнута у тому випадку, якщо опис відповідатиме певній науковій дисципліні, а інтерпретація описуваних явищ виникатиме із розуміння цілісної культури.
Ілюстрацією поглядів Кінга стала його книга "Інші школи і наші" (1958), в якій представлено 7 прикладів досліджень, присвячених Данії, Франції, Великобританії, США, СРСР, Індії та Японії. В кожному Кінг описує напрями культурного розвитку, характеризує систему освіти і формулює свої міркування стосовно істотних проблем даної країни.
Ця книга була гостро критикована, головним чином, з погляду на методологічні проблеми. Стверджувалося, що це є типова публіцистика, використання художнього методу, і що в ній бракує чітко окресленого теоретичного підґрунтя. Однак, незважаючи на нищівну критику, для багатьох це була розумна, гуманна спроба опису та власної авторської інтерпретації освітніх явищ.
З роками підхід Кінга до теорії та методології порівняльних досліджень принципово не змінився. Кінг був переконаний, що неможливе (і навіть небажано) формування фундаментальної методології педагогічної компаративістики. Він стверджував, що її дослідницькі методи і стратегії повинні спиратися на зразки з інших допоміжних наукових дисциплін. На першому рівні порівняльної педагогіки слід застосовувати відомі методи, які виявляться необхідними. На другому рівні - вивчити монографії часткових досліджень, а на вищому рівні - аналізувати освітні проблеми у різних країнах в контексті пізнання "подібних проблем або типових складних ситуацій.
Дослідження з порівняльної педагогіки, як писав Кінг, мають виконуватися не лише для отримання наукового ступеня, але й для впровадження змін і реформ, відтак, розв'язання практичних проблем.
3. Гарольд Ноах та Маке Екстерн про використання методології суспільних наук
Нові підходи до порівняльної педагогіки представили Гарольд Ноах (нар. 1945) та Маке Екстейн (нар. 1944). Розглядаючи порівняльну педагогіку як академічну дисципліну, вони критично поставилися до існуючих навчальних програм, які, наїх думку, були занадто стереотипними.
Щоб змінити концепцію підходу до порівняльної педагогіки, вони звернулися до сучасних методів суспільних наук, які, на їх думку, ґрунтуються на систематичних, контрольованих, емпіричні дослідженнях на основі чітко сформульованих гіпотез. Вчені прагнули дослідити зв'язок між освітою та суспільством, сформулювати гіпотезу на основі міжнародних порівняльних даних з досліджень. Таким чином, на їх погляд, порівняльна педагогіка стане зв'язком суспільних наук і освітніх досліджень.
Повну картину їх поглядів відображає книга "До наукової порівняльної
Loading...

 
 

Цікаве