WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шкільництво в Україні від 13 до 20 століть - Реферат

Шкільництво в Україні від 13 до 20 століть - Реферат


Реферат на тему:
Шкільництво в Україні від 13 до 20 століть
Важливий елемент культурного та соціально-політичного розвитку будь-якого народу, який передбачає створення мережі освітніх закладів з метою поширення освіти.
Унаслідок складних історичних умов укр. землі протягом тривалого часу перебували під владою ін. держав і націй, що позначилося на становищі укр. Ш. Діапазон шовіністичної, асиміляторської політики держав-окупантів був надзвичайно широкий. Українців як етнокультурну спільноту намагалися позбавити власної історичної самоназви. З цією метою замість терміну "українці" нам нав'язували ін. назви: "малороси", "рутени" тощо. Політичне безправ'я народу супроводжувалося духовними утисками. В залежності від конкретної історичної ситуації змінювалися методи, проте метою усіх колонізаторських режимів було прагнення розчинити українців, збільшити відсоток посадників із числа представників народу-завойовника та їхніх прибічників за рахунок зменшення корінного укр. населення. У загальному наступі на українство різні політичні режими особливо послідовно й жорстоко переслідували укр. школу. На противагу цим намаганням укр. провідники вважали школу джерелом і вихідною точкою перетворення укр. етнографічної маси в націю. Тому, залежачи від конкретних історичних умов, укр. ІІІ. на Коломийщині мало кілька етапів.
Доба давньої України (13-14 cт.)
Початковий період розвитку Ш. припадає на добу Галицько-Волинського князівства (13-14 ст.) Після запровадження християнства в Київській Русі-Україні Ш. розвивалося як складова частина культури давньоруської народності. Князі намагалися заснувати школи у княжих столицях (Києві й Галичі) та при церквах. У багатьох містах та селах діяли "школи грамоти" і "школи майстрів грамоти", в яких дидаскали (учителі) знайомили з основами грамоти. До тогочасних шкіл ходили не лише діти священнослужителів, але й діти знатних людей, дружинників та містян. Зазвичай, з шкіл виходили церковнослужителі, а також писарі й перекладачі. Окрім загальноосвітніх шкіл, існували також школи малярства та співу.
Історичних документів про існування шкіл на терені Коломийщини в цю епоху нема, проте не викликає сумніву те, що специфіка господарського життя тогочасного міста вимагала освічених людей у різних царинах суспільного життя.
Перші школи належали до візантійського типу, за яким священик учив одного, рідше - кількох учнів. Найголовнішим вважалося навчити грамоти (читати, писати та рахувати), грецької мови, яка була необхідна для взаємин з Візантією та вищою церковною ієрархією грецького походження, а також лат. мови, яку практикували в канцелярії галицько-волинських князів. Важливою особливістю Ш. галицько-волинського періоду було те, що воно продовжило успадковану від Київської Русі традицію різномовної освіти, а також охоплювало навчанням не тільки чоловіків, але й жінок. Вирішальний вплив на школи цього періоду мала церква.
Доба першої Польщі (14 cm. -1772)
Унаслідок занепаду Галицько-Волинського князівства галицькі землі в 1387 році перейшли під владу Польсько-Литовської держави. Коломийський повіт, разом із Галицьким та Теребовлянським, став складовою частиною Галицької землі. Відбувалися зміни у сфері суспільних та культурних взаємин, на підставі яких можемо виділити другий період у розвитку Ш.
Велику просвітницьку роботу провадив Манявський скит, ченці якого поширювали книги серед людей. Зрозуміло, що монастирі Коломийщини не могли залишатися осторонь освітніх процесів. Монастирська культура того часу передбачала створення церковно-приходських та парафіяльних шкіл, які були своєрідними форпостами освіти і культури.
В цей час поряд із церковними школами починають з являтися і світські. Як зазначали сучасники, "...в містах, в прицерковних спорудах і приватних будинках відкриваються школи грамотності, вчителями в яких були письменні громадяни, світські дячки, писарчуки".; Приміщення однієї такої школи зберігається й досі (під назвою "шкілка") в смт. Печеніжині Коломийського р-ну.
Важливою формою боротьби за збереження Національної автентичності українців братства вважали заснування шкіл. Створені братствами школи передбачали навчання за поширеною в той час в Європі схоластичною системою. До програми цих шкіл входили наступні, предмети: граматика, риторика, діалектика, арифметика, астрономія, геометрія та музика.
Період Австрії і Австро-Угорщини (1772-1918)
Наступним етапом розвитку Ш. стало перебування укр. земель у складі Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперії.
Політика освіченого абсолютизму австр. правителів передбачала реформування окремих, сфер суспільного життя, в т. ч. й Ш. Іван Франко, характеризуючи школи того часу (кін. 18 ст.), зазначав, що "се були школи старого типу, витвореного ще перед XVI в., мабуть за князівських часів, т. зв. дяківки, де наука від букв І церковного письма переходила зараз до Часослова таї Псалтирі". Однак існували школи тільки в тих селах і містах, де були прихильні до освіти священик і дяк.
Перша офіційна згадка про існування в Коломиї школи належить до 1778, коли тут заснували початкову німецько-єврейську школу. Загальний перепис подає, ще в 1787 в Коломиї школи існували тільки при костелі та синагозі. Нім. тривіальну школу зав'язали аж 1790. До першого класу цієї школи в 1790 ходило 55 дітей, а до другого - 10. Проте шкільний будинок перебував у такому жахливому стані, що учитель Георг Ханіш вважав його небезпечним для життя.
У 1811 в Коломиї заклали т. зв. головну окружну польсько-німецьку школу для дітей шляхти й багатих містян, в якій у 1818 нараховувалося 6 класів і працювало 6 учителів. Протягом 1824-1856 її очолював українець - дир. Верещипський М., відомий суспільно-політичний діяч та меценат просвітницького руху. Серед найголовніших предметів, які викладали в ній, були нім., полита лат. мови, що,
Loading...

 
 

Цікаве