WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Впровадження принципів індивідуалізації та диференціації в навчально-виховний процес початкової школи - Реферат

Впровадження принципів індивідуалізації та диференціації в навчально-виховний процес початкової школи - Реферат


Реферат на тему:
Впровадження принципів індивідуалізації та диференціації в навчально-виховний процес початкової школи
Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одне з найголовніших завдань школи - всебічний розвиток та виховання особистості. Через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку.
В цих рядках чітко вказується конкретний напрямок роботи вчителів початкової школи. Це, насамперед, навчити всіх без винятку добре читати, писати, рахувати, в кожного учня формувати вміння самостійно працювати з підручником. Основою всіх перетворень мають бути реальне знання дитячих можливостей та прогнозування потреб найближчого розвитку потреб особистості.
Педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина неповторна, вона має свій індивідуальний темп росту і розвитку, свій індивідуальний спосіб навчання. Тому надзвичайно важливо створити такі умови, які сприяли б навчанню відповідно до рівня розвитку, забезпечували б у процесі навчання дальший розвиток здібностей та інтересів школярів.
Одним із головних шляхів реалізації цих завдань є диференціація і індивідуалізація. Диференціація як принцип навчання в нашій школі передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному або групі учнів учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного.
Процес індивідуалізації включає постійне спостереження, адаптування матеріалів та занять, отримання інформації від сімей, взаємодія з дітьми, метою якої є підтримка їхнього розвитку. Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому індивідуалізація і диференціація теж належать до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань...)
Звичайно, треба використовувати різні інтерактивні технології навчання. але все це роботи в міру. Не можна створювати дискусійні групи шестиліток, у яких ще не розвинена мовленнєва діяльність, малий словниковий запас. Відбувається марнування часу. Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський. До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання. Під час вивчення індивідуальних особливостей та пізнавальних можливостей важливо враховувати компоненти індивідуального розвитку: індивідуальний розвиток, особистісний розвиток, розвиток діяльності. Дотримання на практиці цих умов вписується в педагогічну діяльність творчо працюючого вчителя. Ця діяльність включає спостереження за діями та вчинками учня, рівнем його навчальних досягнень.
Така інформація дає можливість зробити висновки про розвиток особистості дитини, про рівень сформованості, окремих психічних якостей, про причини недоліків у їх розвитку. Про причини помилок які допускають учні в процесі засвоєння програмового матеріалу.
На основі цього здійснюється вибір та розробка педагогічних впливів і реалізація їх навчально-виховному процесі.
Основні аспекти індивідуально зорієнтованої моделі початкової освіти полягають в тому, що провідне місце в організації навчально-виховної роботи займають індивідуальні, парні тагрупові форми занять.
Вчителі, окрім суто навчальних функцій, виконують ще й психологічні, а саме: спостерігаючи за дітьми, з'ясовують їхні індивідуальні відмінності; з урахуванням цього планують навчальний процес, визначають форми і методи роботи, найбільш ефективні саме для кожної дитини.
Про суть диференційованого і індивідуального навчання учнів відзначається і в психологічній, і в дидактичній літературі. Так, більше трьох століть тому Я.А. Каменській із властивою йому проникливістю писав, що той наставник досягне успіху, який викладатиме відповідно до ступеня сприйняття. Багаторічн6ий досвід роботи дозволяє зробити висновок, що диференційовані завдання передбачають індивідуальну роботу з усіма категоріями учнів, конкретну допомогу кожному для максимального розвитку його розумових здібностей, дають змогу одночасно працювати з учнями різного рівня готовності до навчальної діяльності.
Всі диференційовані завдання можна звести до таких: диференціація за ступенем самостійності та за ступенем складності завдань.
При диференціації за ступенем самостійності всім учням пропонують завдання однакової складності. Але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв'язування допускається від найбільш повної до найкислішої.
Інформація також варіюється за характером:
- конкретизація завдання;
- розв'язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання;
- вказівка на прийом розв'язання, навідні питання, наочне підкріплення тощо.
У завдання першій групі вказується лише мета, а шляхи її досягнення вони знаходять самі. Учням другої групи дається підказка, на що слід звернути увагу під час роботи над завданням. З учнями третьої групи детально розглядається послідовність мислитель них операцій, необхідних для пошуку рішення.
Робота над таким завданням дає змогу учням оволодіти раціональними прийомами розумової діяльності. Поступово кількість необхідної інформації для учнів 2 і 3 груп зменшується. Але зменшення залежить від сформованості в учнів певних навичок розв'язування пізнавальних завдань. Тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу, порівнянь, абстрагування і узагальнення!
Провіднии методами навчання, замість словесних та наочних, мають ставати практичні змінюється роль демонстраційного матеріалу: він перестає диктувати установлений порядок дій, поступається перед роздатковим. Роздатковий матеріал, у свою чергу, у урізноманітнюється, індивідуалізується залежно від потреб та можливостей дітей.
Діяльність школярів стає більше самостійною, вибірковою, практичною. Змінюється роль зовнішнього оцінювання. Замість визначення оцінки вчителя активізується само оцінювання та взаємо оцінювання. Тому дуже важливо вже в молодшому віці створювати умови для формування оцінних стосунків дітей одне з одним, що суттєво впливає на характер взаємин між ними у ставленні до навчання, мови поведінки.
Дуже важливо, об учитель у своїй роботі виходив із розуміння того, що успішно навчати, виховувати, розвивати дітей можна лише за умови, що навчально-виховних процес розрахований на всіх і одночасно на кожну дитину індивідуально стор. 22-23 "Початкова школа" №10.
Loading...

 
 

Цікаве