WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Чи використання жестової мови сприяє розвиткові грамотності у глухих дітей? - Реферат

Чи використання жестової мови сприяє розвиткові грамотності у глухих дітей? - Реферат

розвитку мовлення є мовна компетентність. Для глухої або слабочуючої дитини, яка має тверду базу в АМЖ,завдання з розвитку усного англійського мовлення стає легшим. Один з доказів цього знаходимо в статті Шарон Грені -Sharon Graney(1999) "Where does the speech fit in? Spoken English in a Bilingual Context" (Шарон Грені (1999) "Де місце мовлення? Англійське мовлення в білінгвістичному контексті" ), де вона пише про недавні дослідження Стронга і Принца (Strong & Prinz, 1997) та інших відомих дослідників, зокрема Israelite, Hoffmeiter and Ewoldt (1992).
Інші дослідники і педагоги прийшли до подібних висновків щодо важливості твердої основи з жестової мови після серії досліджень:
"Взаємні розповіді оповідань із книжок(story telling) та обговорення на АЖМ виявляється тим мостом, що природно з'являється, мостом між мовою подачі (АЖМ) та мовою книжки (англійське письмо). […] Виявляється, що після закладення міцної бази з АЖМ, діти або починають помічати друковане слово і самі задавати питання про це, або повністю готові до сприйняття від вчителя нової для них технології пізнання світу."(Erting, Pfau, 1997).
Знання писемної англійської мови, що їх має дитина з ураженим слухом, може бути цінним інструментом для розвитку компетенції в усній анг.мові. Коли глуха або слабочуюча дитина починає читати, вона здатна робити зв'язок між надрукованим і усним словом:
Письмова англійська мова надає шлях для глухих і слабочуючих дітей для набуття повного доступу до структури мови, забезпечуючи чіткішу модель англійського синтаксису, ніж ту, яку б вони отримали від усного сигналу. Знання структури англійської мови є особливо важливим в сприйнятті мовлення, в процесі якого необхідно заповнювати багато прогалин, що виникають від передбачень або здогадок про те, що не може бути почуто або сприйнято з губ." Тому, ранні навички з грамоти, що розвиваються в процесі перекладання на жестову мову написаного тексту, можуть також допомогти укріпити навики усного мовлення" (Graney, 1988)
Важливо є пам'ятати, що жестова і усна мова, як дві самостійні мови, повинні подаватись окремо. Це робить можливим піддавати всіх дітей обом мовам на ранній стадії, уможливлює тим, хто може розвивати навики усного мовлення, почати це робити. Утримання обох мов в окремому режимі також допомагає вчителю або вчителю мови визначати об'єм інформації, яку отримує дитина через слухові засоби. "Дітей, що мають тверду мовну базу, можна багато легше навчати аспектам усної англійської, ніж дітей без мовної бази. Частково цим і пояснюється, чому глухі діти глухих батьків часто демонструють значні лінгвістичні переваги в оволодінні усною англійською над глухими дітьми чуючих батьків" (Geers, Shick, 1988).
Я помітив, що учні, які можуть користуватись усною українською без паралельного жестикулювання, є кращими комунікаторами, ніж учні, що намагаються одночасно говорити і жестикулювати. Утримуючи мови в окремому режимі робить можливим для глухих дітей функціонувати так, як функціонують інші двомовні діти. В кожній даній конкретній ситуації вони приймають відповідне рішення про мову спілкування. Також, мовленнєва діяльність, що сфокусована на усній українській мові, а не на паралельному спілкуванні, дозволяє дитині практикувати мовлення в більш реалістичному комунікативному оточенні, що має на меті, наприклад, спілкування з дітьми із вадами слуху, що навчаються в масових школах, які, як передбачається, не повинні володіти чи/або використовувати жестову мову. Вчитель має змогу більш точно оцінювати продукування мовлення дитиною, а дитина, в свою чергу, починає бачити, коли її мовлення є зрозумілим, а коли ні. Це дозволяє дитині реалістично оцінювати її власні можливості і сприяє мовній компетенції тим, що допомагає учням дізнатись, коли їм потрібно розвивати альтернативні стратегії. Тому, роздільний доступ дітей до жестової і усної мов, але на рівноправній основі забезпечує дотримання педагогічних і лінгвістичних принципів.
Важливо є усвідомити, що незважаючи на те, що батьки можуть бажати для своїх дітей, не кожна дитина зможе розвинути навики усного мовлення. Деякі зможуть розвинути лише базові функціональні навики. Інші зможуть брати участь в передбачуваному щоденному спілкуванні, але неспроможні виражати або розуміти комплексні ідеї, що передаються через усне мовлення. Все ж інші будуть мати досить широкий діапазон знань і навиків усного мовлення, але потребуватимуть важкої праці для повного розуміння важко вловимих нюансів кожного акту спілкування. Розмовна англійська може не відігравати таку ж роль в житті деяких глухих і слабочуючих, як вона відіграє у житті чуючих. Отже, тому необхідно прийняти деякі важливі рішення про те, скільки часу і енергії треба затратити дитині для вдосконалення навиків усного мовлення в загальному процесі навчання.
На мою думку, такий підхід до визначення ролі і місця усної мови в житті глухої особистості, на жаль, заперечувався фахівцями в минулому. В радянські часи робота шкіл для дітей із вадами слуху у значній мірі визначалась рівнем розвитку усного мовлення у дітей. В оцінці загального розвитку глухої дитини стан розвитку мовлення у дитини був первинним по відношенню до навчальних здобутків і соціалізації.
Деякі висновки
Вдосконалення англійської писемної мови є для багатьох глухих людей боротьбою, що триває все життя. Дорослі глухі розвивають грамоту по-іншому, ніж їх чуючі однолітки. Навчальні підходи, котрі:
(а) є орієнтовані на учня,
(б) потребують виразного рівноправного використання американської жестової мови і англійської мови,
(в) включають в себе і будуються на мові і культурологічній основі, реальному домашньому оточенні і середовищі, що оточує дорослих глухих в процесі їх трудової діяльності
(г) використовують творчі візуальні засоби для навчання читання і письма
обіцяють наповнити навчальний процес більшим змістом, зробити його більш позитивним та успішним для глухих учнів (як дітей так і дорослих). Вчитель у школі для глухих повинен бути здатним створити середовище у класі багате на можливості для кожної дитини, щоб вона могла розвинути форми, значення і використання мови в спілкуванні лице-в-лице. Яка б мова не використовувалась глухими дітьми, ми знаємо, що визначальним і життєво важливим є забезпечення багатого лінгвістичного оточення. Ми, як педагоги, повинні постійно мати на увазі роль жестової і усної мови в житті глухої дитини. Обидві мови повинні можуть служити дитині соціально, хоча жестова мова є визначено мовою взаємодії у спільноті глухих і повинна бути визнана офіційною мовою спілкування для глухих і з глухими, що вимагатиме наукових досліджень, підготовки нових кадрів та налагодження державної програми підготовки перекладачів, в тому числі, і для шкіл та інших навчальних закладів. При тому усна мова залишається мовою більшості в суспільстві і буде служити глухій дитині в навчальному і економічному аспектах.
Loading...

 
 

Цікаве