WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Чи використання жестової мови сприяє розвиткові грамотності у глухих дітей? - Реферат

Чи використання жестової мови сприяє розвиткові грамотності у глухих дітей? - Реферат


Реферат на тему:
Чи використання жестової мови сприяє розвиткові грамотності у глухих дітей?
Ця робота написана на основі останніх досліджень американської жестової мови провідними вченими світу. Чому не української? Бо лінгвістичні дослідження української жестової мови ще попереду. Але при читанні цієї статті можна сміливо замінити термін "американська жестова мова" на "українська", а під англійською можна розуміти українську мову, бо всі національні жестові мови виконують однакову функцію в своїх суспільствах, мають схожу лінгвістичну структуру і є мовами в повному розумінні цього слова.
Дві переспективи
Протягом століть глухота вважалась патологією. Глухих вважали розумово неповноцінними, також неповносправними у здатності до навчання через те, що вони не чують, а тому їм приписували необхідність в спеціальному навчанні і соціальних послугах, щоб зменшити і коректувати їх вади (неповноцінность). Однак, після появи грандіозної праці Wiliam Stokoe (1960) та інших, що прорвали стіну вимислів, з'явилась нова течія в підходах до трактування глухоти і все більший відхід від патологічної перспективи в поглядах на глухоту.
Прийнято вважати, що боротьба між прибічниками оралізму і мануалізму вже триває 200 років.
"Розвиток вільної (рос.беглой) мови (включаючи читання і письмо) і добрі навики спілкування у глухих осіб були за останні 200 років основною турботою в послугах та освіті для осіб із вадами слуху" (Rodda, Eleweke & Chapman, 1999.стр.45)
В історії навчання глухих пропагувались різні стратегії для підвищення грамотності і розвитку навиків спілкування у людей із вадами слуху. Ці стратегії пропонувалися прибічниками мануального, усного і тотального спілкування. Ці стратегії або підходи так само як і їх прибічники, знаходяться в стані перманентної війни за право отримати назву найкращого універсального методу навчання осіб із вадами слуху. Із цієї битви вимальовуються дві перпективи по відношенню до засвоєння мови і рівня грамотності:
Слухова перспектива
Слухова перспектива сфокусована на "дефектності" (ваді) нечуючих осіб і на тому, який негативний вплив на всі аспекти життя індивідуума має фізичний стан (відсутність слуху). Слухова перспектива вважає, що наявність нормального слуху є критичною для розвитку грамоти. Тому глухі особи не вважаються такими, що відповідають тим критеріям у відношенні до грамоти, прийнятним поглядам у слуховій перспективі (тобто, для чуючих людей).
Культурологічна (соціокультурна) перспектива
Прибічники даного підходу вважають, що, так як глухі люди використовують жестову мову, їх необхідно розглядати як особливу культурологічну і лінгвістичну групу в суспільстві, для якої (в даному випадку англійська) мова повинна вважатися другою мовою. "Тому […] глухі люди повинні трактуватися соціально, лінгвістично і культурологічно як інша і особлива група" (там же, стр.46).
За останні 50 років в освіті відбувається дуже значна парадигматична зміна. Перехід від припущення, що навчання повинно бути одномовним і дітей треба навчати в одномовному середовищі, до припущення, що необхідно поважати першу (рідну) мову дитини і підтримувати її, щоб дитина змогла засвоювати другу мову з більшою впевненістю і довір'ям.
"Ця переспектива виходить з того, що засвоєння мови є природнім і спонтанним соціокультурним процесом. Це означає, що людські істоти засвоюють і використовують мову як частину свого цілісного світу. На даний час більше 70 % всіх людей на землі знають/використовують дві або більше мов." (Mason, 1995)
Недавні тенденції в навчанні глухих сфокусовані на двомовному-двокультурному підході (Dbi-bi англійське, 2М-2К -українське скорочення)), що, як вважається, повинен значно сприяти розвиткові навиків грамоти у глухих учнів.
В кінці вісімдесятих років дискусія про двомовний-двокультурний підхід породила нові теорії. Велика англійська буква D (Д) вживається в ідеології 2К-2М методу для визначення глухоти більше в культурологічному плані (або соціокультурному), ніж в медичному. Подалі вживаючи написання слова "глухий" з великої літери відбиває саме цей підхід
Що означає для глухого бути двомовним-двокультурним?
Від дитинства до зрілості глухі мають роки невдач і розчарувань на шляху оволодіння навиками читання і письма мовою. "Корекційні підходи, що базуються на засвоєнні зразків, уроках лексики і вивчення визначених правил розбивають мову на частини і не дають змоги використовувати англійську мову в натуральному вигляді, так як засвоюють мову чуючі індивідууми" (Charrow, 1981)
Підхід "дві мови-дві культури" (2М-2К) визнає, що американська жестова мова (АЖМ) і англійська мова-це дві різні мови, так само, як, наприклад, французька і німецька мови є двома різними мовами. АЖМ є повна (завершена) мова з власними граматикою, синтаксисом, фонетикою і правилами взаємодії. Прибічники 2М-2К вірять, що Глухі діти не є дефектними або з вадами. Вони просто сприймають інформацію зорово, а не усно-вербально.
"Глухі діти не потребують корекційних вчительських стратегій, бо програма 2М-2К надає унікальне візуальне навчальне оточення, в якому задовольняються їх лінгвістичні, культурологічні і соціальні потреби" (Baker, Baker,1997)
Перша мова глухої дитини: чий вибір?
Добре питання. Але в нашій країні його ставити нікому, так все ще батьки глухої дитини не мають права вибору різних програм навчання, бо існує лише одна загальнодержавна.
Світова статистика говорить, що 90% глухих дітей мають чуючих батьків. Отже, більшість глухих дітей народжується в унікальну мовну ситуацію. Їхня втрата слуху не дозволяє їм засвоювати усну мову їхнього домашнього середовища природнім шляхом. Так як вони не можуть чути мову (до певної міри, залежно від втрати слуху), їх взаємодія з іншими членами родини є неповною, що є фатальним для мовного розвитку. Відповідно, вони не виробляють сильної лінгвістичної бази, що необхідна їм для самовираження і для надання слову сенсу. В загальному, " ця група глухих дітей вступає до школи лінгвістично, когнітивно і емпірично дуже позаду своїх чуючих однолітків, які скористали із засвоєння навичок рідної мови із свого домашнього оточення" (Griffith, Johnson, Dastoli, 1985).
Для того, щоб досягти рівня готовності до соціальних та схоластичних викликів, діти глухі або з вадами слуху -як і всі інші діти-повинні бути оточені дуже рано в житті мовою, яка повинна бути повністю сприйнятною для них, як модель для вироблення міцної компетентності в їх першій мові, якою вважається жестова мова.
" […]є широко прийнятним право Глухих дітей на засвоєння першої мови природнім шляхом і за "графіком". Метою для більшості Глухих дітей є те, що мова, що не засвоюється природно, буде вивчатися як друга мова, коли дитина стає готова до цього в когнітивно і в плані загального розвитку." (Mashie, 1995)
Для того, щоб забезпечити цей доступ до мови, батькам глухих дітей необхідно
Loading...

 
 

Цікаве