WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей - Реферат

Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей - Реферат


Реферат на тему:
Наукові підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей
У сучасній педагогічній теорії та практиці відбувається інтенсивний процес розробки системи виховання та навчання обдарованих дітей. Про це свідчать численні наукові, методичні публікації, науково-практичні конференції.
За визначенням багатьох учених, складовими системи роботи з цієї проблеми, на які треба орієнтувати педагогічних працівників, є:
o концепція обдарованості;
o психодіагностика (виявлення рівня обдарованості);
o прогнозування розвитку обдарованих дітей;
o технології та методики виховання, навчання й розвитку творчого потенціалу особистості.
Складна та багатоаспектна проблема роботи з обдарованими дітьми потребує якісних нововведень на рівні теорії та практики.
Науковці пропонують різні підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей.
Індивідуально-особистісний.
Він базується на тому, що необхідно враховувати не лише інди-відуальність учня, а й усю систему стосунків особистості з оточенням; оцінювати вплив цих стосунків на психіку дитини та її індивідуальні можливості.
Обов'язкові елементи цього підходу:
o вивчення досягнутого рівня розвитку особистості;
o індивідуалізація процесу навчання, яка б відштовхувалася від досягнутого рівня і зберігалася протягом усього процесу навчання.
Провідною формою розвитку здібностей є розвивальні завдання, які за змістом мають бути оптимальним навантаженням для дитини і формувати в неї раціональні вміння розумової праці.
Дидактичний. Найхарактернішим проявом обдарованості є ті здібності, які вже притаманні певній особистості, нібито раз і назавжди сформовані.
Завдання ж учителя - створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи спортивну).
Бажано, щоб ці діти навчалися за спеціальними навчальними інди-відуальними програмами або в спеціальних навчальних закладах.
Необхідно зауважити, що в дидактичному підході до навчання обдарованих дітей, як правило, недостатньо використовують психологічні знання, тому часто залишаються відкритими питання:
1. Якщо результати навчання досить високі, то кому належить заслуга - вчителю, що побудував курс навчання, чи природній обдарованості учня?
2. Якими можуть бути психологічні наслідки даної програми для особистісного розвитку дитини?
3. Якими можуть бути наслідки даної програми для здоров'я учнів у фізіологічному та психологічному відношенні?
Отже, рано чи пізно перед прихильниками цього підходу постають вказані проблеми, і вони звертаються до послуг психологів, залучення яких може відбуватися у двох варіантах, і тоді дидактичний підхід змінюється на дидактико-психологічний або психодидактичний.
Дидактико-психологічний - пріоритет залишається за дидактикою. Наочним зразком цього підходу є введення в освітній процес психологічної служби, яка має компенсувати труднощі, що виникають у вчителя та учня під час реалізації даної навчальної програми.
Психодидактичний підхід має психологічний пріоритет у побудові освітянських технологій. В останнє десятиріччя це знайшло відображення в теорії та практиці розвивального навчання, за якого знання, вміння та навички з мети освітнього процесу перетворюють на засіб когнітивного (пізнавального) та особистісного розвитку учнів.
Під час його реалізації необхідно:
o сформувати у вчителя певний рівень психологічних знань та вмінь, розуміння структури здібностей та особистості в цілому, закономірностей побудови окремих навчальних програм та навчально-виховного процесу взагалі;
o створити експериментальні навчальні програми з урахуванням психологічних закономірностей розвитку та навчання обдарованої особистості;
o розуміти характер та роль освітянського середовища, в якому відбувається навчання (воно може сприяти розвитку обдарованості або шкодити проявам здібностей учня).
Якщо спробувати схематично відобразити систему роботи по вертикалі, то вона орієнтовно матиме такий вигляд, як на схемі.
Навчання дітей з високим розумовим потенціалом у звичайній загальноосвітній школі можна здійснити на підставі стратегії прискорення та стратегії збагачення навчання.
Організаційними формами прискорення є:
o достроковий вступ до школи;
o прискорення в звичайному класі;
o заняття з окремих предметів в інших класах;
o "перестрибування" через клас;
o достроковий вступ до ВНЗ.
Як радять учені, основними вимогами залучення учнів до навчання на підставі прискорення мають бути:
o зацікавленість учня в прискоренні, підвищенні здібності в окремій сфері;
o достатня зрілість у соціально-емоційному плані;
o згода батьків тощо.
Прискорення навчання пов'язане зі змінами швидкості навчання, а не його змісту.
Друга стратегія - стратегія збагачення, дає дитині змогу в середовищі своїх однолітків розвивати інтелектуальні здібності на відповідному рівні. Основними напрямами стратегії збагачення є:
o розширення знань про навколишній світ;
o розвиток творчого мислення;
o зростання знань у конкретній галузі тощо.
Форми навчання обдарованих дітей:
1. Спеціальні класи.
2. Спеціалізовані школи та школи-інтернати.
3. Навчальні заклади нового типу.
4. Спецкурси та факультативи.
5. Позашкільні гуртки та об'єднання.
6. Заочні школи.
7. Станції юних біологів, техніків тощо.
Із зазначених форм роботи у звичайній загальноосвітній школі найпоширенішими є форми, визначені у згаданих вище п. 1,4,_5.
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ АДМІНІСТРАЦІЇ І ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕКТИВУ ШКОЛИ У ПЛАНУВАННІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
Розвиток індивідуальних здібностей і обдарованості дітей, за-безпечення умов їхньої самореалізації є одним із завдань управлінців, яке потребує конкретної розробки практичних заходів. На шкільному рівні вчителі та класний керівник повинні:
o визначити мету, створити план (програму) і режим роботи школяра, забезпечити циклічність, тривалість навчання згідно з віковими та індивідуальними особливостями обдарованої дитини;
o забезпечити наукову насиченість змісту освіти відповідно до можливостей, нахилів, інтересів та потреб обдарованого учня;
o розробити і впровадити індивідуально-розвивальні стратегії та форми організації навчально-виховного процесу, різнорівневі програми;
o модернізувати методи, засоби навчання, віднайти нові дидактичні технології, спрямовані на активізацію пізнавально-творчих потенцій обдарованих дітей;
o стимулювати постійний самоаналіз та самоосвітню діяльність учня;
o сприяти психолого-педагогічній освіті батьків обдарованих дітей;
o створювати умови для отримання додаткової освіти в позашкільних закладах з певного напряму обдарованості.
Обов'язок адміністрації школи:
o побудувати систему пошуку, відбору та діагностування рівня розвитку обдарованої дитини:
o забезпечити організаціюпедагогічного процесу так, щоб мак-симально розвинути здібності обдарованих дітей,
o розробити конкретні програми
Loading...

 
 

Цікаве