WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Його величність хліб - Сценарій

Його величність хліб - Сценарій

ретельно стежили за дозріванням зерна. Найвивіренішим способом було спробувати його на зуб: якщо зерно мало тугий прикус, то одразу приступали до жнивування.
Ведуча. Жнива для селянина - це все: достаток у господі, затишок у родині, щаслива пісня і веселе свято. Увесь рік ждав він на те велике свято. З острахом поглядав господар на небо, на хмари, спостерігав напрям вітку. Адже одна нещаслива година - і може пропасти вся річна праця.
Читець.
Зачастили дощі - та непрошені,
А хліба на полях ще не кошені.
Вже не день і не два - хмари горами.
Поміж хмар - блискавиці узорами.
Понад морем хлібів, понад лозами -
Ні чаклунством спинить, ні прогнозами.
І шепочеться жито з пшеницею:
- Як же буде тепер з косовицею?
Іячмінь по землі низько стелиться,
І з гречок пада біла метелиця.
А громи гуркотять - перед зливою -
Понад хмурим Дніпром, понад нивою.
І луна від громів - в серце болями:
Не прикриєш лани парасолями,
Ані навіть любов'ю великою...
І тривога гука перепілкою.
Там, де стебла обтяжені росами,
Зупинились малятками босими...
Чим же я хлібороба порадую?
Може, давнім прислів'ям-порадою,
Що на випадок цей мовить водиться:
"А можливо, воно розпогодиться?".
Утішати його? Для чого воно!
Все завчасно, гуртом обмірковано:
Буде бій і буде жниво покошено -
Раз тривогу в полях оголошено.
Ведучий. На літо припадає найменше свят. І це цілком природно, адже настає найвідповідальніша пора у хліборобів - жнива. Починалися жнива зажинками. До зажинків готувалися заздалегідь: назубрювали серпи, стругали цурки, якими в'язали снопи, крутили перевесла. Зажинок починали вдосвіта і обов'язково на легкий, тобто жіночий день. Вмившись та помолившись, йшли в поле, щоб, доки зійде сонце, зробити жнив'яний почин - обрядовий сніп. У цей день годилося бути чемними: не сваритись, ввічливо звертатись одне до одного, навіть на худобу не підвищувати голосу і ситніше її годувати, "щоб жнивам не наврочити".
Ведуча. Перед початком роботи розстеляли на узбіччі білу скатертину, клали на неї хліб-сіль, свячену великодню цілушку від паски та інші страви. Ставали обличчям до сходу сонця, а господар читав молитву: "Сонце праведне, святі Петре і Юрію, наші святі душечки, виростили ви хлібець Божий на ниві, внесіть його в наші руки... Докотись, хлібцю святий, житечко наше, у наші клуні-стодолі. Хмари дощові, бур'яни, громові-блискавиці, і ти, граде б'ючий, - обходьте ниву нашою стороною й до нас не наближайтесь...".
Ведучий. Після кількох хвилин зосередженої мовчанки господар статечно кланявся і промовляв:
- Боже, благослови!
Зажинок завжди починали господар поля або найстаріша жінка. Нажавши дві жменьки збіжжя, складали їх навхрест. Це був зажинковий хрест, що символізував почин жниварської пори. Після цього готували непарну кількість (3,5 чи 7) снопів, ставили їх у коло колоссям догори та клали посередині ще один зажинковий хрест, потім сідали їсти.
Ведуча. Після їжі дорослі лягали на землю й потягувались, щоб під час жнив спина не боліла. Повертались додому без серпів та цурок, їх першого дня залишали під снопами на цілу ніч "на добрий починок". Брали з собою кілька колосочків. З них, якщо в родині були дівчата на виданні, годилося спекти коровай. У цей день ніякої іншої роботи не починали.
Читець.
Я був у полі...
Визріли хліба.
Згинали над шляхами буйні гриви.
Степи стояли в сонячних шапках,
Чекали жнив пшеничні й житні ниви.
Яскрились обважнілі колоски,
Мов золота висока чиста проба.
Шуміли в них пісень живі рядки
Натхненого поета й хлібороба.
Я був у полі...
Тішивсь на токах
Багатим повнозерним урожаєм.
Він ратая з села й робітника
Порадує пахучим короваєм.
Пахучий хліб на нашому столі -
То виборені радощі родинні.
Пахучий хліб - то щедрий дар землі
За труд і розум доблесній людині.
Пахучий хліб -
Цілющий скарб життя,
Його неперевершено, владика.
Він - наша гордість, наше майбуття,
Він - наша творчість і мета велика.
Дмитро Луценко
Ведучий. Є у нашого народу ще один прекрасний звичай, пов'язаний із жнивами. Це обжинки, своєрідний вінець жнивам. Завершуючи косовицю, залишали на обочині поля жмут колосся, яке називали "бородою". Підв'язуючи пучечок червоною стрічкою, оздоблювали квітами, а вершок надламували, щоб колосся схилялося долі, як подяка щедрій ниві. В підніжжі клали окраєць хліба й дрібок солі, а поряд засівали вим'ятим з кількох колосочків зерном клаптик землі, приказуючи:
- Сійся-родися, жито-пшениця, всяка пашниця, краща, ніж торік!
Ведуча. Після цього жінки йшли до снопів, витягували колосочки і робили з них квітку-китицю, сніп-рай або ж плели колосяний хрест і несли в село. Ці атрибути ставили на покуті - місце, де мають перебувати душі покійників та добрі польові духи. Дівчата ж вибирали з-поміж себе найкращу дівчину - "княгиню", вона ставала в коло, клала на ліве плече серпа, брала у праву руку цурку і опускала голову. Найповажніший жнець обв'язував її перевеслом з житніми колосками, одягав на голову вінок. Всі учасники обжинок повільно залишали лан, співаючи обжинкових пісень.
Читець.
Оддзвеніли поля зрілим колосом,
Степові пропливли кораблі.
А зерно золотим грає полиском,
І від того ясніш на землі.
Мир ужинком твоїм запоручиться,
Краю рідний, це наш урожай -
На цвітнім рушничкові Славутича
З українських ланів коровай.
Оддзвеніли поля зрілим колосом,
Бачать в снах степові кораблі,
Як ідуть криголами до полюса
Теплоходи ідуть круг землі.
Петро Віба
Ведучий. Україна славиться на весь світ своїми диво-короваями. Кожне село, кожний хутір має свої традиції та секрети випікання хліба. Має їх і наше село на Поділлі. Ми запросили місцевих майстринь розповісти про те, що повинна знати майбутня господиня.
Бабуся Долини H.K. Хліб пекли зазвичай у суботу, розраховуючи так, щоб до наступної випічки його вистачило на сім'ю. Супроводжувалась випічка цілою низкою ритуальних дій. Деякі з них дійшли до наших днів. Наприклад, такі: не можна пекти хліб у
Loading...

 
 

Цікаве