WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання у сім’ї як першооснова розвитку особистості дитини - Дипломна робота

Виховання у сім’ї як першооснова розвитку особистості дитини - Дипломна робота

в такому вона й залишиться на все життя".
Не деталізуючи стануосвіти на Україні в XIX ст., згадаємо побіжно, що в І864 р. і 1871 р. було прийнято статути гімназій І прогімназій, які, поряд з Іншими, давали конкретні педагогічні вказівки щодо зв'язку гімназії і сім ї. Наголошувалося, що вчителі повинні бути у погоджених стосунках з батьками, що батьки не повинні самоусуватися від своїх обов'язків у зв'язку зі вступом дитини в гімназію. Рекомендувалося зміцнення стосунків між батьками та вчителями. Згідно з Циркуляром 1887 р., вводилася система класних наставників, в обов'язки яких входило спостереження за успіхами, розвитком І моральністю учнів, а також посередництво між школою й сім'єю.
У Галичині в кіпці XIX - на початку XX ст. питання співпраці сім'ї та школи теоретично обґрунтовували Г. Врецьона, О.Барвінський, О.Іванчук, В.Ільницький, І.Ющишин та інші. На практиці це проявлялося у влаштуванні свят, вечорів, концертів, фестивалів, сходин тощо національного спрямування.
У цей час вирішення складних проблем єдності та взаємозв'язку родинного і шкільного виховання на перший план висуває такі проблеми, як пропаганда поєднання виховного впливу сім'ї і школи з урахуванням вимог та специфіки кожного з них; пошуки конкретних форм взаємозв'язку сімейного та шкільного виховання з метою забезпечення комплексності виховних впливів на молоде покоління; посилення індивідуального підходу до конкретної сім'ї й дитини; визначення координаційної ролі школи у педагогічному всеобучі батьків та населення. Батьківський всеобуч, що здійснювався шляхом розроб-лення методичної літератури, проведення лекцій для батьків, був одним із засобів педагогїзації сім'ї.
Тогочасні публікації наголошували на необхідності подолання протиріч між школою і сім'єю, вимагали посилити взаємозв'язок між ними. Одним із практичних кроків у вирішенні цього питання стало видання друкованого органу Руського товариства педагогічного - журналу "Учитель", редакція якого друкувала фахові статті не тільки для учителів, але й батьків, оскільки лише "спільний і гармонійний вплив родини І школи, сих двох наймогутніших виховуючих інституцій, запевнить правильний розвій молодежи і збереже Ідеали нашого національного виховання". Тому, за переконанням І. Ющишина, перед учителями стоїть важливе завдання - ознайомлювати батьків із найваж-ливішими питаннями шкільного та сімейного виховання [30, 5 - 8].
Вчені, педагоги - виховники твердять, що в основному родина дає і повинна давати дитині родинну чуйність у формі особливої ніжності та люб'язності, яка є теплом душі й характеру. Розум і знання можна розвивати всюди, в тому числі, і, в школі, але душевна теплота, чутливість (емоційність) плекаються тільки в родині. Саме в ній створюється атмосфера люб'язності, яка конче необхідна для формування характеру й особистості дитини.
Далі саме родина є першою школою для дитини, де закладається мова. Першими вчителями перших слів є мати-батько. І до школи на шостому році життя дитина приходить з немалим словниковим запасом.
Найважливішу роль у вихованні завжди відводили матері. У народі казали: "Тільки в світі правди, що рідная мати", "В дитини пальчик заболить, а в матері - серце", "Що мати навчить, то й батько не перевчить". Так вважали і галицькі педагоги, громадські діячі початку XX ст. Зокрема, І. Бартошевський писав: "Мати відіграє загалом важливішу роль при вихованні дитини, ніж батько, оскільки батько найчастіше занятий, змушений працювати на утримання цілої родини, а інколи не вистачає йому потрібних властивостей або охоти. Мати є для дитини найкращою учителькою моральності, прищеплення любові до Бога та ближнього" "...прикмети добрі (наприклад, лагідність і доброта серця, працьовитість, ощадність, справедливість, побожність, скромність, вірність і т.д.) як і злі (гнівливість, марнотратство, легкодушність і т.д.) швидше від матері, ніж віл батька переходять па дітей. Навіть талант до науки, музики тощо більше унаслідують по матері ніж по батьку". Наслідки відсутності матері дуже красномовно вказано у цих рядках: "Діти, виховані без тепла, материнської любові бувають звичайно похмурі, самозакохані, злі, скриті і піддатливі до скоєння гріха; їх душа подібна на тінистий закуток, до якого не доходить промінь сонця і в якому водяться жаби, змії, оводи та інші гидкі створіння" [23].
З огляду на те, що виховання-дуже відповідальна справа, І. Бартошевський застерігав від сліпої материнської любові, яка може привести до розвитку такої негативної якості як розпещеність. З цього приводу він зазначав: "Розпещена дитина не зможе колись у світі з відповідною силою духа боротися з труднощами І перепонами, що зустрічатимуться на шляху".
Важливу роль у вихованні дисциплінованості І.Бартошевський відводив батьку: "Без участі батька материнська любов може легко виродитись у велику поблажливість і уступчивість дитині. То ж саме батько при своїй фізичній силі, духовній висшості є для дитини першим авторитетом, якого вона має безумовно поважати" .
Народна педагогіка виходить з того, що виховання дитини слід розпочинати в ранньому віці. Таке виховання, на думку Г. Ващенка, власне, слід розпочинати з раннього дитинства, основою для якого повинна слугувати гідна поведінка самих батьків та злагода в родинному житті, що потверджується словами самого педагога: "Дійсно любов і згода, що панують у родині, роблять життя її приємним і щасливим навіть за несприятливих зовнішніх умов і закладають основи для розвитку у дітей доброї вдачі, що є однією з передумов щасливого життя у зрілому віці. Особливо велике значення у родинному житті мають перші роки життя дитини і навіть умови народження її. Численні факти свідчать про те, що діти, які народилися в ненормальних умовах, або ті, що жили ненормальним утробним життям, часто в дозрілому віці мають великі хиби фізичні й психічні, а іноді - навіть родяться каліками. Усе це треба мати на увазі батькам, коли вони хочуть, щоб їхні діти виросли здоровими, працездатними й розумними" [2, 15 - 34] .
Народна педагогіка, сповідувана Г. Ващенком, широко використовує принцип природовідповідності, який в свою чергу висуває інші виховні принципи. Серед них - принцип гуманності у ставленні до дитини. Традиційне поняття, сформоване у народу в сиву давнину, що дитина, як і всі живі істоти, вимагає піклування від батьків, протягом зіків доповнюється емпіричним знанням дитячої психології, а з прийняттям християнства підсилюється впливом релегійної моралі, яка розглядає дитину як дар божий. Найбільш природовідповідним вихованням українська народна педагогіка вважає виховання в сім'ї. Сім'я, на думку народу, може забезпечити нормальний розвиток дитини, ЇЇ всебічне виховання. Українська народна педагогіка задовго до наукової довела, що у формуванні людини вирішальну роль відіграють перші роки її життя. Така педагогіка особливо високо підносить авторитет жінки-матері. Великої поваги заслуговує жінка й
Loading...

 
 

Цікаве