WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання у сім’ї як першооснова розвитку особистості дитини - Дипломна робота

Виховання у сім’ї як першооснова розвитку особистості дитини - Дипломна робота

постійно змінюються.
В сучасних умовах, коли здійснюється бурхлива перебудова політичного й соціально-економічного устрою життя суспільства і держави, система сімейного виховання також зазнає помітних змін. Вона ще не отримала глибокого наукового аналізу, але на рівні фактів можна стверджувати, що руйнування сім'ї в традиційному розумінні продовжується. Ще більш послабшали зв'язки в середині самої сім'ї. Так, протягом 1997-1998 років порівняно з 1990-1991 роками народжуваність у віковій групі до 20 років скоротилася на 26 %, у групі 20-24 роки - на 35 %, у групі 25-29 років - на 30 %. За результатами численних опитувань репродуктивна поведінкамолоді пояснюється передусім матеріальними нестатками, невпевненістю в майбутнє. Сьогодні в Україні смертність перевищує народжуваність на 25 %. Збільшилася кількість ослаблених дітей при народженні. Багато дітей народжується з спадковими і вродженими захворюваннями, недоношеними, чимало з них не доживає й одного року.
У зв'язку з нестабільністю сім'ї щоденно здійснюється багато тисяч випадків призупинення вагітності. Статистика одного дня фіксує велику кількість розлучень, яка досягає майже половини від зареєстрованих шлюбів. В результаті без одного з батьків залишається багато дітей. Чимало з них передаються в дитячі будинки, під опіку і всиновлення, тікають з дому, беруться на облік в інспекції у справах неповнолітніх, доставляються в органи внутрішніх справ, здійснюють різноманітні злочини, засуджуються народним судом, посягають на життя інших або здійснюють вбивства, зґвалтування, чимало батьків позбавляються батьківських прав на виховання власних дітей. У 1998 році за різні правопорушення до органів внутрішніх справ було доставлено 63 тис. підлітків. Серед скоєних злочинів домінують грабежі і розбої, крадіжки приватного, державного і колективного майна. У 1998 році, порівняно з 1997 роком, зросла кількість навмисних убивств та замахів на вбивство молодими людьми віком 16-19 років. Серед вищеназваних груп дітей найчастіше встановлюється діагноз хворих алкоголізмом, наркоманією, тих, хто намагається покінчити життя самогубством.
Поширеність усіх хвороб серед підлітків України на 10 тис. підліткового населення у 1998 році збільшилася порівняно з 1996 роком на 21,4 %, а порівняно з 1991 роком - на 56,7 %. Особливе занепокоєння викликає поширення серед молоді злоякісних новоутворень, венеричних і психічних захворювань, СНІДу і туберкульозу.
Після розпаду СРСР в умовах ринкових реформ різко змінилися звичні умови життя: подорожчало утримання дітей у дошкільних закладах, закрились або стали малодоступними Будинки піонерів і школярів, перейменовані в Будинки творчості, оскільки заняття в них оплачується батьками. Важкодоступним став літній оздоровчий відпочинок дітей як в літніх оздоровчих таборах, так і разом з сім'єю.
Більше того, у 1999 році в Україні майже 30 тис. дітей шкільного віку не відвідували школу, із 710,3 тис. учнів, які закінчили 9 класів у 1998 році, лише 470,6 тис. продовжили навчання у 10 класі. Відповідаючи на запитання соціологічного опитування серед молоді "Як ви вважаєте, що особисто вам дав перехід до ринкової економіки?", - 49 % респондентів відзначили зниження життєвого рівня, 41 % - можливість стати безробітним, 37 % - втрату соціальних гарантій і допомог, 19 % - втрату власної безпеки, 7 % - необхідність "входження" в кримінальні стосунки, хочеш не хочеш, а змушений порушувати закон.
Пропозиція молоді на ринку праці протягом 1998 року, порівняно з попереднім, збільшилася на 35,5%. За станом на 1 січня 1999 року зареєстровано 319064 особи безробітної молоді віком від 18 до 27 років. Багато молоді зайнято у "тіньовому секторі" економіки. У 1998 році не знайшли роботи за фахом 78166 випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів. За даними матеріалів Верховної Ради України з прав людини, зараз за кордоном перебуває як мінімум 400 тис. молодих українських жінок і дівчат, до 100 тис. з яких використовуються у сексіндустрії. У 1998 році легально повернути в Україну вдалося лише близько 40 осіб. (Дані взяті з газети "Молодь і час" - 1999 - серпень - № 1).
Населення України відреагувало на ці зміни різким падінням народжуваності дітей. В країні припинився приріст населення і смертність перевищила народжуваність. Разом з тим зросла кількість безпритульних і покинутих дітей. Очевидно, боротьба за виживання, страх перед майбутнім в одних і можливість швидкого збагачення в інших сприяли зростанню егоїстичних настроїв у людей. Тих, хто живе сьогоднішнім днем і не думає про продовження свого роду, в Україні ще дуже багато. Особливо тривожна тенденція в селах, де переважають одні пенсіонери.
Констатуючи, що попередня політика держави була невірною по відношенню до сім'ї, все ж не можна погодитися з тим, що сім'я не несе відповідальності за недоліки у вихованні дітей. Зміна поглядів на роль сім'ї, відродження її природного призначення вимагає часу і певних передумов. Щоб у свідомості людей вона знову стала великою моральною цінністю, розпочинати необхідно з виховання дітей, бо діти - це майбутні батьки.
В залежності від кількості дітей сім'ї поділяються на багатодітні, малодітні, однодітні і бездітні. За своїм складом вони можуть бути однопоколінні (лише подружжя), двопоколінні (батьки і діти), міжпоколінні, в яких спільно проживають діти, їх батьки і батьки батьків. Якщо в сім'ї є лише один з батьків, сім'я називається неповною. Різновидністю неповної сім'ї є позашлюбна сім'я, де жінка народжує дитину, не реєструє шлюб. Як показує досвід, більше половини жінок, що наважилися на народження дитини при незареєстрованому шлюбі, самі народилися і виросли в умовах неоформленого офіційного шлюбу батьків. Як бачимо, сімейні обставини, в яких зростали діти, накладають відбиток на все їх життя і навіть визначають подальшу долю. В педагогіці існує класифікація сімей не лише за складом, але й за характером взаємовідносин в них. Ю.П.Азаров поділяє сім'ї на три типи: ідеальна, середня, негативна або скандально-роздратована [35].
Педагоги-практики поділяють сім'ї на "благополучні" і "неблагополучні", хоча благополуччя нерідко має лише видимий характер і визначається за анкетними даними: чи є батьки, яка їхня освіта, де працюють, яке матеріальне становище сім'ї. Безсумнівно, ці показники мають певне значення і вплив на сімейне виховання. Але нерідко за цим анкетним благополуччям криються внутрішні суперечності. Згуртованість і міцність її існує тільки для показу. Це сім'ї псевдо благополучні, псевдо солідарні.
Неблагополучними прийнято вважати ті сім'ї, в яких наочно проглядаються дефекти виховання. Як правило, в неблагополучних сім'ях діти хворі, бо за постійну напругу в сім'ї дитина розплачується неврозами та іншими хворобами, тісно пов'язаними між собою. В неблагополучній сім'ї доводиться спостерігати видиму або невидиму емоційну напруженість
Loading...

 
 

Цікаве