WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Особливості організації проблемного навчання в початковій школі - Дипломна робота

Особливості організації проблемного навчання в початковій школі - Дипломна робота

різний:
Махмутов Шамова Пойа
1. Постановка проблемної задачі.Прийняття її.
Дії пов'язані з усвідом-ленням проблеми. Розуміння поставленоі задачі (Що дано? Що треба встановити?)
2.Аналіз знань учнів, пот-рібних длярозв'язання піз-навальних завдань Дії з нагромадженням фак-тичного матеріалу.
Складання плану
3.Висунення гіпотези. Дії на узагальнення фактичного матеріалу. Виконання плану.
4.Перевірка наслідків роз-в'язання. Дії на порівняння уза-гальнень із ситуаціями реальної дійсності. Аналіз розв'язку "Погляд назад". Чи правильний результат.
Наведені схеми вчитель може творчо використовувати, враховуючи особливості навчального предмета. Проте для справжнього і дійового керування пізнавальною діяльністю учнів наявність такого оріентиру недостатня. Треба враховувати, що наведені вище етапи теж встановлені орієнтовно.
Встановлюючи перехідні етапи, треба враховувати особистий досвід учнів. Відомо, що для успішного розв'язання пізнавальної задачі учень повинен сам, на основі власного досвіду, усвідомити значення й необхідність розкриття тієї закономірності, яка лежить в основі досвіду. Для цього вчитель організовує досвід і на основі його розгляду підводить учнів до висновку про існування тієї об'єктивнох закономірності, яку вони повинні будуть встановити.
2.3. Педагогiчне керiвництво пiзнавальною активнiстю школярiв
Виступаючи в ролі організатора навчального процесу на проблемній основі, учитель діє скоріше як керівник і партнер, чим як джерело готових знань і директив для учнів. У процесі підготовки до проблемного навчання вчитель повинен набути досвіду, що дає змогу йому:
1. Уміти ставити перед класом навчальні завдання в зрозумілій для дітей формі.
2. Виконувати функцію координатора і партнера, допомагати окремим учням і групам.
3. Намагатися зіткнути учнів з проблемою і процесом її глибокого дослідження, стимулювати творче мислення за допомогою запитань.
4. Виявляти терпимість до помилок учнів у процесі пошуку власного рішення.
Пропонувати свою допомогу чи адресувати до потрібних джерел інформації тільки в тих випадках, коли учень починає почувати безнадійність свого пошуку.
Організацію проблемно-пошукового навчального процесу доречно представити у вигляді послідовності узагальнених кроків:
1) Постановка проблеми.
2) Пошук фактів для кращого розуміння проблеми, можливих рішень.
3) Пошук ідей, причому їхня оцінка відкладається до повного висловлення учнями.
4) Пошук рішення, при якому ідеї піддаються аналізу, оцінці, вибір кращих з них.
5) Пошук визнання знайденого рішення.
Пошукова пiзнавальна активнiсть i процес розумового розвитку учня загалом, як зазначалось, вiдбувається на кiлькох взаємопов'язаних, психологiчно i дидактично рiзних, рiвнях. Наявнiсть того чи iншого рiвня, з однiєї сторони, зумовлена ступенем складностi, трудностi i проблемностi навчальних завдань i задач, що їх розв'язує учень, з iншого - змiстом i характером зовнiшнiх (у тому числi педагогiчних) впливiв на нього. Найповнiше цi закономiрностi враховуються у системi проблемного навчання, коли феномен навчальної проблемностi детально розглядається через вiдповiднi рiвнi i етапи функцiонування навчальної проблемної ситуацiї в класi, яка спричинює похiдне рiзнорiвневе i послiдовне функцiонування внутрiшнiх проблемних ситуацiй учнiв. У цьому контекстi педагогiчне керiвництво пошуковою пiзнавальною активнiстю є визначальним фактором повноцiнного функцiонування цих ситуацiй, чинником максимально повної реалiзацiї розумових можливостей школяра при конкретних обставинах навчання.
Згiдно з теорiєю навчальних проблемних ситуацiй протiкання будь-якої явної проблемної ситуацiї розпочинаючись моментом виникнення i завершуючись моментом зняття її в пiзнавальнiй дiяльностi учня, має двофазний (двоскладовий) характер. Перша фаза характеризує всi тi психiчнi процеси, якi забезпечують виникнення проблемної ситуацiї у внутрiшньому планi особистостi; друга - процеси, якi забезпечують її розв'язання (переборення) як зняття (усунення) емоцiйно-психологiчного напруження.
Своєрiдною межею мiж зазначеними двома фазами функцiонування проблемної ситуацiї є той момент навчального пiзнання, коли в свiдомостi учня суперечнiсть мiж вiдомими й невiдомими знаннями, нормами чи цiнностями (оцiнками, поглядами) максимально загострена, тобто коли вони зрiвноваженi. Цей момент, як правило, наступає пiд час словесного формулювання проблеми та переходу учня до її розв'язання. Зокрема, з дiалектики вiдомо, що вища зрiвноваженiсть протилежностей досягається на етапi найвищого рiвня боротьби - початковому етапi розв'язування пiзнавально-смислових, морально-етичних, цiннiсно-духовних суперечностей.
Загалом із моменту виникнення навчальної проблемної ситуацiї поведiнка учня може бути рiзною, а саме:
1. У зв'язку з оцiнкою невiдомого як недостатньо суб'єктивно значущого учень не робить спроб розв'язати пропоновану зовнi проблемну ситуацiю, вiдмовляється вiд пошукових дiй. За цiєї умови проблемна ситуацiя не формується, на її основi не визначаються нi проблема, нi завдання, а уявлення про бажане - мету учiння - змiнюється; учень вирiшує задачi i проблеми, не пов'язанi з актуальним перебiгом навчального процесу.
2. Учень використовує вiдомi способи дiй. Пошук розв'зку здiйснюється за розгорнутим типом i передбачає "вгадування" або впiзнавання ситуацiї, що не завжди приводить до правильного розв'язання проблеми, зрештою, до вiдмови школяра виконувати проблемне завдання.
3. Проблемну ситуацiю учень оцiнює як особистiсно значущу, але шляхи її розв'язку ще не вiдомi. Це зумовлює розгортання процесiв пошуку, оцiнки та апробацiї способiв дiй, тобто стимулює iнтенсивне формування внутрiшньої проблемної ситуацiї, що водночас створює передумови для її наступного розв'язання.
Отже, становленням проблемної ситуацiї можна назвати той вiдрiзок навчально-пiзнавального процесу, в ходi якого проблемна ситуацiя виникає, складається й формується як цiлiсне психолого-дидактичне утворення, але ще не склалась i не сформувалась остаточно, не набула своїх дiйсних рис i довершених характеристик.
Суть процесу переборення учнем навчальної проблемностi полягає насамперед у визначеннi ним реального змiсту зв'язкiв i вiдношень мiж вiдомими i невiдомими елементами проблемної ситуацiї, у перетвореннi цiєї ситуацiї в ситуацiю знайому, пiзнану та оволодiннi новими знаннями, нормами, прийоми мислительної дiяльностi.
Щодо дiагностики рiвнiв пошукової пiзнавальної активностi школярiв, то момент виникнення навчальної проблемної ситуацiї порiвняно легко можна визначати через факти недорозумiння, здивування, утруднення, спантеличення, якi виступають її наочним свiдченням. Подальший аналiз цiєї ситуацiї веде до постановки запитання: учень видiляє
Loading...

 
 

Цікаве