WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема морального виховання особистості в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського - Дипломна робота

Проблема морального виховання особистості в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського - Дипломна робота

що йшлося в оповіданні? Якщо схочете, вдома можете намалювати і калушу, і калуше-нят, і бутявку.
- Але ж таких слів немає в українській мові! Чому ж ми їх зрозуміли?
- Випишіть з оповідання по одному іменнику, прийменнику, дієслову. Доведіть, що правильно виписали слова.
- А тепер спробуйте "перекласти" оповідання, перекажіть його українською.
- Чи відрізняється твій переклад від тих, що зробили однокласники. Чому?
- Які значення слів ви зрозуміли однаково, а які - кожен по-своєму?
Дуже важливо цілеспрямовано організовувати роздуми учнів над поставленим проблемним завданням. Як і за часів В.Сухомлинського, діти завзято беруть участь у роботі, яка тепер одержала назву "мозковий штурм" (під час фронтальної або групової роботи), після чого всі запропоновані учнями варіанти розглядаються за участі всього класу:
- пропонується довести справедливість висунутого варіанту розв'язання завдання;
- якщо гіпотеза правильна, робляться висновки про набуті знання;
- якщо пропозиція була помилковою, учитель пропонує дітям знайти помилку або конкретизує завдання;
- разом з учнями вчитель узагальнює отримане правильне оптимальне розв'язання завдання, часто ставить запитання з метою закріплення нових знань, організовує вправи із застосування знань на практиці.
Виконуючи функції організатора-керівника, учитель у той самий час сприймається учнями як лідер у груповій роботі, а потім - як рівноправний партнер, .який може брати участь у роботі будь-якої групи або всіх груп по черзі.
До речі, щодо організації "мозкового штурму" в умовах формування позитивної "Я - концепції", учителеві слід враховувати, що учасники штурму спочатку, як правило, бояться негативної оцінки своїх гіпотез товаришами і це стримує їх особисту ініціативу і "глибину проникнення" в проблему. Коли завдання розв'язується учнем індивідуально, то, якщо дитина вірить у себе, свої сили, перші гіпотези сприймаються нею емоційно позитивно, з надією на правильний розв'язок, а після звірки з умовами задачі, перевірки, міркування відкинута гіпотеза замінюється новою. Проте під час групового обговорення нікому не хочеться стати постійним автором перших помилкових ідей, тому особливе значення для дітей набуває послідовність виступів під час дискусії: той, хто виступає наприкінці обговорення, майже нічим не ризикує, бо може відтворити ідею, що повторювалася, або узагальнити почуте.
Тож, учитель забезпечує позитивне враження кожної дитини від її участі в колективній розумовій праці не тільки непомітним для дітей керуванням черговості виступів, а й насамперед емоційним оцінюванням самого факту виникнення нових гіпотез (з тимчасовою забороною їх критики словом, жестом, мімікою, сміхом). У такому випадку остаточна гіпотеза, доведена під час групового обговорення та перевірки, сприймається молодшими школярами як результат колективної розумової співпраці, а отже, як особиста перемога кожного. Характерне для молодших школярів бажання перемогти у змаганні можна реалізувати не під час роботи групи, а пізніше - на проміжному етапі порівняння результатів, одержаних різними групами. Таким чином, певна розбіжність поглядів, варіантів, свіжа думка спонукають учнів до доведення власного розв'язку до більш довершеного вигляду.
Пізніше, коли вже діти навчаться відчувати радість від розумової праці, самостійно одержаного розв'язку, учитель вводить елементи рефлексії, може запропонувати не лише згадати, якими були етапи розв'язання завдання, а й хто був автором найцікавіших пропозицій, які привели до спільного оптимального розв'язку, до перемоги.
Ми переконалися, що методика такого популярного серед учнів "мозкового штурму" легко поєднується з більшістю прийомів, які ми запозичили з технології "Критичне мислення", дещо осучаснивши та поновивши таким чином прийоми, які використовували традиційно.
РОЗДІЛ 2. Педагогічна діяльність Василя Сухомлинського
2.1. Проблеми освіти та виховання у творчій спадщині В.Сухомлинського
В. Сухомлинський - засновник новаторської педагогіки, письменник, заслужений учитель України. Він успішно поєднував практичну роботу в школі з науковою діяльністю.
У спадщині Василя Сухомлинського знайшли предметне відображення і ґрунтовно та оригінально, не стандартно розроблені ряд надзвичайно актуальних проблем навчання, освіти, виховання і розвитку школярів, які заслуговують на творчу реалізацію. Створена Василем Олександровичем навчально-виховна система була гуманістичною протидією офіційній радянській педагогічній системі, авторитарні недоліки якої ставали все очевиднішими.
Він - автор багатьох монографій, методичних посібників і статей, у яких викладено новаторські погляди на зміст, форми і методи виховання, навчання підростаючого покоління.
Найбільш відомі з них: "Виховання колективізму у школярів" (1956), "Духовний світ школяра" (1961), "Моральний ідеал молодого покоління" (1963), "Павлиська середня школа" (1969), "Народження громадянина" (1970), "Методика виховання колективу" (1971), "Як виховати справжню людину" (1975), "Батьківська педагогіка" (1978), "Серце віддаю дітям" (1978), "Листи до сина" (1979), "Сто порад вчителю" (1981), "Книга про любов" (1983). Праці видатного педагога перевидані багатьма мовами світу - болгарською, угорською, китайською, японською, німецькою, польською, чеською, монгольською.
У працях Василя Сухомлинського порушено чимало проблем, які хвилювали сучасну школу. Спираючись на власний досвід, він розробив педагогічну систему, суть якої полягає в застосуванні нових типів уроків та модернізації методів навчання. Найважливішими засобами навчання він вважав слово вчителя, словники, довідники, наочність, технічні засоби. Запропонував ефективну методику навчання мови, яка є актуальною і для сучасної школи.
Спадщина Василя Сухомлинського надзвичайно багатогранна, та в центрі його уваги передусім - дитина, особистість, її духовний світ та моральні цінності.
Проектування людини він вважає найголовнішим у педагогічній ро-боті. Методика такого проектування передбачає системи розвивального навчання, самостійність і самобутність життя дитини, її право на щастя, яке може дати родина, школа, найближче оточення. Учіння має бути радістю, а не тягарем. Виховання дитини Василь Сухомлинський розглядав у контексті різноманітних видів діяльності (інтелектуальної, трудової, моральної, естетичної, фізичної), спрямованої на всебічний розвиток особистості. Основу виховання мають становити народна педагогіка та загальнолюдські цінності - добро, совість, честь, обов'язок, гідність. Чи не найважливішим засобом виховання Василь Сухомлинський вважав мистецтво спілкування педагога з дітьми. Людяність, душевність спілкування - ключ, що відкриває дитячі та юнацькісерця. Саме завдяки такому спілкуванню діти довіряються педагогу як старшому доброму пораднику, другу. "Учитель - це передусім жива людина, яка входить до світу пізнання, творчості, людських взаємин".
Василь Сухомлинський запропонував чимало оригінальних методів, прийомів, форм
Loading...

 
 

Цікаве