WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблема морального виховання особистості в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського - Дипломна робота

Проблема морального виховання особистості в педагогічній спадщині Василя Сухомлинського - Дипломна робота

його людської гідності. Не кажучи ні слова про визнання моральних якостей свого вихованця, вихователь своїм довір'ям не тільки заявляє про це визнання, а й начебто відкриває перед вихованцем перспективу дальшого морального розвитку, - він виявляє впевненість, що людина, яка вже має певні моральні багатства, завтра матиме нові" [18, 327-328]
Мистецтво виявлення довір'я потребує від вихователя вміння оцінити добре начало в дитині. Ознакою педагогічного невігластва, вважає вчений, є те, що окремі вихователі, виявляючи довір'я, нагадують вихованцю, що за ним водиться багато грішків. Такі слова наставника - це як сіль на рану дитячого серця: вихованець відчує - педагог вдався до довір'я лише для посилення контролю. І найчастіше дитина відкидає таку спробу.
За високого взаєморозуміння і високої взаємоповаги між вихователем і вихованцями діти самі можуть виявляти довір'я чи недовір'я вихователю. У практиці В.О.Сухомлинського це показано на прикладі з "фіолетовою хризантемою", квіткою, яка символізувала образу й означала: "Вчителю, Ви образили нас". Якщо ця квітка стояла на столі у вчителя, це означало, що діти виражають йому недовір'я, і педагог задумувався: чим образив дітей? І намагався знайти помилки в своїй роботі. Діти знали, що завдають прикрощів, болю вчителю, але ж він сам учив, що треба бути правдивими, не можна приховувати своїх почуттів [12, 468-470].
Якщо учень виправдав довір'я вихователя, то це ні в якому разі не має бути уваги предметом похвали, заохочення, підвищеної уваги вихователя чи учнівського колективу.
Василь Олександрович підкреслював, що великого такту та обережності потребує вибір справи, в якій виявлятиметься довір'я до вихованця. Ця справа, має бути насамперед самоперевіркою, випробуванням совісті, розкриттям вольових сил учня. Слово педагога, який має високу педагогічну культуру, вважає В.О.Сухомлинський, утверджує атмосферу довір'я, щиросердності, спільності.
У розмірі педагога та учнів утверджується єдність поглядів на добро і зло, на моральні цінності; така розмова зближує вихователя з вихованцями, а будь-яка спроба увійти в їхній духовний світ хитрощами не досягне бажаних результатів. Є антипедагогічною. Моральне право на щиру відвертість вихованців має тільки той, хто поважає і любить їх, вірить у добре начало в кожній дитині, непримиренний до всього показного, фальшивого, лицемірного.
Отже, майстерність, мистецтво виховання словом виявляється в тому, що вихователь створює для учнів атмосферу, насичену душевністю, атмосферу шукань. Відкриттів не тільки наукових, суто пізнавальних, а й морально-естетичних. І ця атмосфера в школі - початок морального розвитку: "Слово - це найтонший різець, здатний доторкнутись до найніжнішої рисочки людського характеру.
Словом можна створити красу душі, а можна і спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рух виходила тільки краса!" [19, 167]. Врешті-решт саме від слова педагога залежить створення у школі обстановки, що сприяє вихованню. любові до знання, читання, мистецтва, музики. Слово педагога, що відображає його духовні уподобання і потреби, - це найперше і найголовніше.
Майстерність виховання моральних цінностей у молодших школярів, як показує досвід практичної роботи В.О.Сухомлинського полягає в тому, "щоб дитину з перших кроків її шкільного життя переконували насамперед власні вчинки, щоб у словах вихователів вона чула відгуки власних думок, переживань - усього, що народилося у процесі активної діяльності. Багатство духовного життя починається там. Де благородна думка і моральне почуття, зливаючись воєдино. Проявляються у високоморальному вчинкові. Ми спонукаємо вихованців до вчинків, що мають яскраво виражений високоморальний характер" [9, 218] Цей метод В.О. Сухомлинський назвав спонуканням до активного виявлення думки і почуття.
Що ж це за метод?
До свідомості учня необхідно доносити благородство. Чистоту моральних ідей (підпорядкування особистих інтересів громадських, благородній меті, повага до людської гідності, турбота про людей, допомога і взаємодопомога), враховуючи його вік, його сили й можливості. Спостерігаючи протягом кількох років за духовним життям одних і тих самих вихованців, Василь Олександрович, переконався у тому, що, наприклад, 7-літні малюки по-своєму переймаються не лише горем окремих людей, образи яких створюються в їхній уяві, а й горем мільйонів знедолених людей у всьому світі, "але ці ідеї слід розкривати перед дітьми в яскравій. Образно-конкретній формі. Чим яскравіший образ, тим безпосередніше реагують діти на думку, яка заволоділа їхньою свідомістю, а те реагування насамперед емоційне" [9, 225-226].
Роль окремих складників духовного життя - інтелекту, вольових зусиль - змінюється залежно від віку. У молодшому шкільному віці вирішальну роль у формуванні, утвердженні й дійовості думки, що спонукає до активних вольових дій, відіграє, вважав В.О. Сухомлинський, яскравість і виразність тих предметів і явищ, за допомогою яких вихователь намагається донести до свідомості вихованців певну ідею. Чим переконливіше для дитини передаються у конкретній картині, образі істотні риси явища, тим помітніші почуття, що їх переживає дитина. Тим зрозумілішою стає їй абстрактна думка, тим більше прагне дитина виявити свою активність. Це пояснюється особливостями мислення дитини цього віку. Звідси випливає специфіка методичних заходів виховної роботи з молодшими школярами: "донести до їх свідомості важливу суспільну, моральну ідею, активізувати їхню думку і моральне почуття можна насамперед через вплив на почуття. Яскрава картина, що передає суть соціального явища, моральної ідеї, зачіпає найпотаємніші куточки дитячого серця" [9, 226]
Цей висновок неодноразово підтверджувався експериментально. В.О.Сухомлинський і вчителі Павлиської середньої школи спонукали дітей 7-8 літнього віку до відважних, сміливих (у міру їхніх сил і можливостей) вчинків. При цьому вживали, звичайно. відповідні застережені заходи, В одних випадках учителі створювали в уяві дітей яскраву картину, що викликала презирство до боягузтва, нечесності, в інших давали більш чи менш загальну (але цілком зрозумілу для дітей) характеристику сміливому вчинкові. Образний виклад майбутнього завдання був незрівнянно сильнішим і впливовішим, ніж загальна характеристика: діти з усіх сил прагнули довести, що в них немає найменшої ознаки легкодухості, нерішучості, боязкості.
Отже, досвід видатного педагога переконує, що духовний, моральний розвиток дитини, духовну спільність на ґрунті високих ідейможна здійснювати навіть з дітьми 7-8 літнього віку.
Мистецтво виховання полягає в тому, щоб уже молодшим школярам давати змогу активно виявити в житті, у стосунках з товаришами благородні почуття і прагнення, які пробуджують у них яскраві образи, що втілюють вагомі соціальні й моральні ідеали.
Дуже важливим для виховання молодших школярів є особистий приклад учителя, особливо з урахуванням того, що в цьому віці дитина найбільше схильна до наслідування всього, що їй до
Loading...

 
 

Цікаве