WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Урок з патріотизму: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене... - Сценарій

Урок з патріотизму: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене... - Сценарій

незалежної України.
Батько. Швидко пролетять шкільні роки. Колись і захочеш їх зібрати на шляхах широких, але не збереш, бо немає вороття у минуле. Кожний про-житий день рахуй добрими справами, бо без добра немає людини, адже вона з нього бере свій початок. І від цього світ людяніє.
Учень.
"Заповіт"
Ти добре, сину, проживеш,
Як знатимеш, куди йдеш.
І як зумієш там, де став,
Стояти так, щоб не упав.
Ти добре, синку, проживеш,
Коли нікого не пригнеш.
І пройдеш так житейську путь,
Щоб ані бить, ні битим буть.
Ти добре, синку, проживеш
Як сироті сльозу утреш,
Слабих від сильних захистиш,
Живих із духом підкріпиш.
Ти чесно, синку, проживеш,
Коли з неправдою порвеш.
Бо правдою ти пройдеш світ -
Це мій святий тобі завіт.
Бабуся.
Сказав мудрець:
- Живи, добро звершай!
Та нагород не вимагай
Лише в добро і правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Дідусь.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!
Бабуся. Примножуй трудові здобутки дідів і батьків, з честю виконуй їхні заповіти, що несуть у собі Вічне Слово Добра і Правди! Хай твої майбутні справи освятяться великою материнською любов'ю і батьківською мудрістю! Мати. Дитя...
Благословляючи твоє життя,
У трудну виряджаючи дорогу,
Яку пораду чи пересторогу
Я кращу дам, ніж дав собі ти сам.
Будь вірним слову, що усім словам,
Із ним одним ніколи не зрівняться!
Хай веселить тебе любов і праця,
Хай дружби непогасної крило,
Гірке від тебе відганяє зло,
І хай у час останній свій про сина
Спокійно я подумаю: "Людина!"
Бабуся. А ще, мій онучку, хліб - усьому і лова.
Хліб наш насущний. Це найвищий здобуток нашої праці, глава дому. Із мозолистих рук преді узяли ми його собі у спадок. На жаркому черені випечений, у капустяному листі вистояний, обплетений передвечірньою райдугою, пахощами любистку, м'яти, татар-зілля, запах якого порівнюється з принадним маревом найтонших парфумів.
Вишептаний на молитві, він не має ціни (с, юнакові кусень хліба).
Візьми його, він додасть тобі сили, зніме втому. Оцей кусень знає ціну життя і смерті. До нього : простягаємо руки з дня народження, вклонімося йому перед смертю.
Батько.
"Не кидайся хлібом, він - святий", -
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські родить мови.
Хто сіє зерно золоте
В землю палку, невтомну,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Бабуся. Завжди поруч із хлібом стояло життя. Що може бути найпрекраснішим і найдорожчим?
І лежить через життя безліч доріг: дорога честі, правди, зла, жорстокості, підлості. У, яку вибере. І серед них є дорога, на яку рідко хто ступав - дорога Пам'яті. Поросла терном вона загубилась на життєвих просторах. А разом з нею загубилась і наша душа в пусто денні. ось, нарешті, пізнавши свою історію, ми повертаємо її із забуття. Пам'ять... Це вона веде нас на поле історії, засіяне сльозами і кров'ю, де в жахливому поєдинку зіткнулися житті смерть. І кожного дня над цим полем тяжким гулом котився дзвін, сповіщаючи всіх про перемогу смерті.
(Гудуть дзвони. Хлопець і дівчина заносять макет книги-меморіалу "Голодомор-33", де записані слова. Учень тихо читає вірш).
Учень.
Чи можливе? Чи таке можливе?!
Чи колись повірить чоловік,
Щоб родючі українські ниви
Народили 33-й рік ?
Ні труни, ні хрестів...
Чорна сповідь моєї
Вітчизни І її затамований гнів.
Дідусь.
Пекельні цифри та слова
У серце б'ють, неначе молот,
Немов проклятий ожива
Рік 33. Голод... Голод...
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Сім мільйонів (Боже мій)...
Недолічила Україна.
Бабуся. Світ мав би розколотись надвоє, сонце перестало б світити, земля перевернулася б від того, що було на ній. Але світ не розколовся, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, бо ми - спадкоємці всього, що було колись. Тож поминайте люди із невиправданим запізненням на кілька довгих десятиліть, отих великомучеників нашої історії, що стали жертвами небаченого в історії людства Голодомору.
Пам'ятайте їх завжди і знаходьте в собі силу і відвагу пройти з ними дорогою їхнього хресного ходу на Голгофу. Не їм це потрібно, це потрібно - живим. Все, що вони хотіли сказати світові, сказали, тепер наша черга. Коли ми не усвідомимо, що було з нами колись, не знатимемо, чого так важко сьогодні. Не може бути справедливості й щастя на муках і крові. Зі страху не народжується гідність, із лицемірства бере початок брехня.
Учень.
Я запитую в себе - питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь
на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць,
той проклятий місяць і день,
Коли ми, українці, забули, що ми - українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина,
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона.
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя і сил!
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина,
Тільки хто ж колись небо нахилить, до ваших могил.
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна.
Юнак. Якже тяжко ми повертаємо втрачене.
Дідусь. Бо людина втратила дарований Богом мир душі. Але дар життя - це і дар оновлення, і хоч би як не була скалічена людина, її треба лікувати - в надії повернути подобу Божу. Тайна творіння несе в собі тайну воскресіння.
Мир душі - це примирення з Богом і його заповідями. Мир - це життя за принципами добра і справедливості. Мир - це прийняття Бога всім серцем, всіма помислами.
Учень.
З усього в світі найдорожче -
Своя сім'я і власний рід,
Бо навіть предків рідних мощі
Оберігають нас від бід.
Вони уважно з того світу
(Нема, повірте, забуття)
Спостерігають, як їх діти
Ідуть дорогою життя...
Ми це не завжди помічаєм,
Та у житті воно так є,
Коли ми добре нам 'ятаєм
Родинне вогнище своє.
Якщо шануємо і множим
Свою сім'ю і родовід,
То передати дітям зможем
Цю шану в спадок-заповіт.
Бо без сім Ч і свого роду
(Такий закон Всевишній дав)
Немає нації, народу,
Немає жодної з держав.
Дідусь. Шануйте славні традиції, звичаї нашого народу, пам'ятайте завжди й скрізь, що ви - діти козацького роду, онуки славних пращурів, що не корились ні кровавій орді, ні мечу, ні кулемету, а свято вірили у майбутнє своєї держави.
Батько. Звертаючись до історичного минулого української нації, осмислюючи його духовні цінності, ми б хотіли бачити у своїх дітях, онуках кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, патріотизмі волелюбності.
Юнак. Вічні цінності людини... Яким мірилом можна виміряти їх? Любов'ю до землі, родини, подвигом в ім'я святої мрії, вірності, безмежною добротою?
Бабуся. Усім святим ми зобов'язані нашій предковічності. А відірвемось ми від свого родовідного дерева, то і сила наша пропаде, і душа. Бо як може дерево рости без коріння?
Мати. Бережи, шануй, синку, рідну мову, криницю невичерпної краси, що не дала обірвати в серцях дітей наших струни національної гордості.
Це мова мого дитинства, це мова землі, вітру, сонця, росинки і травинки. А бере вона силу з людського духу, з любові до землі, до нашої пам'яті. А кинемо її у небуття, то і власне життя безплідно впаде.
Учень.
Мова моя українська,
Батьківська, материнська.
Я тебе знаю невивчену
Просту, домашню, звичну.
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану -
Ти у мене із кореня
Полем мені наговорена.
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
Loading...

 
 

Цікаве