WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Урок з патріотизму: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене... - Сценарій

Урок з патріотизму: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене... - Сценарій


Сценарій
"Урок з патріотизму: Прийди до серця, Україно, благослови добром мене..."
"Земле рідна! Мозок мій світліє
І душа ніжнішою стає,
Як твої сподіванки і мрії
Ужиття вливаються моє.
В.Симоненко
Мета. Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбу-вались в Україні; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до батьків, до природи та землі-годувальниці.
Обладнання. Святково прибрана кімната. Стіл з вишитою скатертиною, хліб-сіль, букет калини. Книги про державну символіку, звичаї, традиції українського народу.
(Хор виконує пісню "Україно моя", сл. і муз. О.Бердика).
Україно моя! Рідна мати моя!
Хто ти є? Хто ти є?
Я питаю про те навесні солов'я.
Я запитую серце своє:
"Хто ти є? (2 р.)". - Я запитую серце своє.
Мені каже Дніпро: "Україно, то я!"
І Карпати високі здаля
Все шепочуть: "У горах матуся твоя -
Невмируща Вкраїнська земля!"
Шепчуть гори здаля:
"Невмируща Вкраїнська земля!"
І зірки в далині - то Вкраїни вогні -
То все ти, то все ти!
Струни кобзи бринять, Україно, в мені,
Ніби райдужні в небі мости -
То все ти, то все ти!
Ніби райдужні в небі мости.
Учень.
Є щось святе в словах: мій рідний край.
Для мене це матусі пісня ніжна
І рідний сад від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене - це твої стежки й мої,
В містах і селах стоптані любов'ю,
Й пісень людських прозорі ручаї. Усе, що сепию рідне, невимовне.
Його історія... В ній стільки гіркоти -
/ тим рідніш мені, мій краю рідний,
Що вже назад поламані мости.
І день встає, як райдуга погідний.
(Л.Забашта)
Вчитель. Рідний край... Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт, з барвінку, який ніжно стелеться по садочку. Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина - це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя.
Мати і земля... Земля і мати... Це роботящі руки наших прабабусь, бабусь, які в тяжкі роки підняли до життя нашу землю, вмили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Як сказав поет:
Орали землю, сіяли жита. Рушали в бій до Змієвого валу І нива пращурів - земля свята, Сто сотень поколінь нагодувала. Усе, що народжується з чистих помислів, добра, злагоди, живе, розквітає на землі доброю правдою. Все на світі має душу. Має душу і наша земля. Як наші предки сприймали душу рідної землі!?
Учень. Народ глибоко поважає землю і називає матір'ю: "Земля - наша мати", бо вона годує і людей, і тварин. Тому при поклонах цілують землю. Землю бити - великий гріх, який прирівнюється тому, що ніколи не можна бити своєї матері. Землею клянуться, як чимось святим. Клятва та найстрашніша, коли при її проголошенні цілують землю. "Клянусь землею!" - вигукував впевнений в собі лицар-козак, цілуючи землю, або навіть з'їдаючи її.
Учень. Земля - наша мама, вона родить нам усе, що потрібно для життя, тому шанування : обожнювання її пішло з давнього часу. Але і слов'ян земля окремою богинею не стала, хоч : надзвичайно поважалася.
"Земля дає все і забирає все", - говорили стародавні орачі. "Земля - мати наша - всіх годує : пестить", - стверджували їх нащадки. "Хто не землі сидить, той не впаде", - вчили селяни свой дітей. Не випускай землі з рук, тримайся міцно за неї - вона єдина вас не зрадить. Глибоку повагу відчувала людина до землі-трудівниці, яка "парує та людям хліб готує". Тож давайте частіше звертатися до неї так, як звертаються до неї поети.
Учень.
0 рідна земле, я навік з тобою!
Душа співа од чистоти краси
Твоїх привіль, пробуджених весною,
Людських осель, багатих на хліб-сіль.
З тобою, добра, я завжди з тобою!
У дні гарячі засіву і жнив:
І усміхнеться світу щедрість нив.
Тебе люблю, про тебе я співаю!
В житті весь вік завдячую тобі
1 повінь сил я чую у собі.
Тобі одній - пісні мої на радість,
Про тебе мрії, думи повсякчас.
Ніякій із тобою не зрівнятись.
Багато є земель, єдина в нас,
Квітуча земле, росяна і чиста,
Ти найдорожча в зорях, колосках...
Тебе народи вільної Вітчизни
І бережуть, і славлять у віках.
(М.Косякевич)
Учень.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж: земний в пустині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, - без Батьківщини!
(Лине пісня "Батьківський поріг").
Учень.
Біла хата, обсаджена вишнями,
Що так гарно цвітуть навесні -
З того квіту, сестрице, і вийшли ми,
Звідти - наші слова і пісні.
Там, за руки узявшися весело,
Співаночки співали у дворі.
На ріці правували ми веслами,
Наші зорі шукали вгорі.
Тут колиска кленова гойдалася,
Тут крильцята міцніли в пташат.
З ластівками нам легко літалося
Від задумливих батьківських хат.
Біла хата моя від народження
Біло-біло і в хаті було,
Отаке наше, сестро, походження -
Тут вставали і ми на крило.
Вчитель. Треба за життя подумати про своє місце на землі рідної України, подумати про те, чи скажуть про тебе люди добре слово, яку пам'ять залишиш по собі, яким ти був сином чи донькою для своєї матері-України, для своїх батьків.
Пам'ять родоводу, пам'ять роду тісно пов'язані між собою. Адже від шанування батьків йде шанування рідної землі - Батьківщини. Шанування батьків - один з найсвятіших обов'язків людини, а також її неоплатний борг.
Батьки нас зростили, виховали, навчили добра. І як же не відплатити їм пошаною, любов'ю, ласкою. А власне, вони тільки цього на схилі літ і хочуть від нас. Скупимося ми на ласкаві слова для своїх рідних і тільки тоді, як їх втрачаємо, відчуваємо свою провину. Тож дорожіть, діти, кожним днем, прожитим разом із батьками, допомагайте їм у всьому. Заповідь Божа говорить: "Шануй, сину, батька і матір твою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь Бог дає тобі".
(Лине пісня "Батько і мати" О.Злотника. Заходять батьки, юнак, дідусь та бабуся).
Бабуся. У які світи тебе, внучку, не поведе життя, пам'ятай: найдорожче у ньому - твоя Батьківщина, земля, на якій ти народився. Мати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата
Та не можна рідну матір вибирати.
(Простягає сину вишитий рушник).
Візьми на щастя, він тебе завжди поверне до отчого дому.
Юнак.
Я буду пам'ятати, мамо, бо Україна і Світ наді мною стоять.
Україна і Світ - два крила мого лету.
Вони в серці моєму безмежно дзвенять,
Вони здухом моїм поєднали планету.
Без Вкраїни мені не являється Світ,
А без Світу для мене немає Вкраїни.
Бо для мене вони, як отой моноліт
Без якого не бачу в собі я людину.
Україна і Світ - ніби райдуги дві, -
Що з'єднались у райдугу вічно єдину.
Україна сія у красі світовій,
Світ мені осіяв чарівну Україну.
Мати. Велика, синку, земля українська. Мрійливі смерічки і стрімкі потічки - це наша Україна. Кримські степи, вилизані сонцем, і пол-тавські поля в соняшниковому цвіті - це наша земля. Ясні зорі над териконами Донеччини - це теж наш рідний край. А починається він з берегів твого дитинства, із тебе, із мене...
Одного разу подивишся на дорогу, що пролягла коло твого двору, неначе іншими очима. І вона звична, посмугована вологими тінями від дерев, сіра сільська дорога здається тобі гарною і рідною. Ти, може, не усвідомиш, синочку, що у цей ранок, у цій світанковій тиші народжується в тобі святе почуття до рідного краю.
Живучи у глибині твого серця, воно керує твоїми вчинками, відвертає від негараздів, спрямовує твоє життя на гідний шлях.
Бути світлим променем для інших, самому випромінювати світло - ось найвище щастя для людини. Тож гідно неси високе звання громадянина
Loading...

 
 

Цікаве