WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Cухомлинський В.О. – педагогічна спадщина - Реферат

Cухомлинський В.О. – педагогічна спадщина - Реферат

відчутний брак людяності, чуйності, доброзичливості.
В.О. Сухомлинський у своїх працях не лише викладає свої погляди, а й підтверджує їх яскравими прикладами, в яких розкривається велич Людини - Матері, Батька/Бабусі, Дідуся, Сестрички, Брата, Вчителя, Друга, взагалі Старшого. Проте навіть ці приклади, на думку вченого, будуть безсилими, якщо в сім'ї дітям не прищеплюють - нехай і елементарних, початкових - уявлень про гуманність, не формують навички спільної праці, не виховують доброзичливості у стосунках. І найважливішим при цьому є приклад гуманності самих батьків. Важливою передумовою гуманістичного виховання педагог уважав звичаї батьків і того кола людей, серед яких живуть діти: "Дитина - дзеркало сім'ї: як у краплі води відбивається сонце - так у дітях відбиваються моральна чистота матері й батька" [3, с.29].
Видатний педагог був переконаний, що виховувати у дітей чесність, правдивість, доброту і чуйність, любов і повагу до старших потрібно ще змалку, оскільки "дитячий світ - світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність: у них свої критерії краси, у них своє вимірювання часу: в роки дитинства день здається роком, а рік вічністю" [З, с.81 "Добрі почуття, - зазначав Василь Олександрович, - своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу" [там само, с.60]. Саме тому батьки мають піклуватися про те, щоб діти виростали турботливими до всього живого. Така душевна праця відточує сердечну чуйність, пробуджує бажання робити добро. "Азбука виховання людяності в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість",-стверджував учений [6, с.188]. Душевна чуйність-це вміння від-гукуватися думками, почуттями на все те, що відбувається в навколишньому світі; без чуйності до людини неможлива гуманність. Батьки мають навчати дітей відчувати іншу людину, розуміти і поважати інтереси інших, їхні прагнення, тобто засвідчувати поведінкою, вчинками своє ставлення до людей, бо "жити у суспільстві - це значить уміти пожертвувати своїми радощами в ім'я благополуччя, спокою інших людей" [5, с.91].
Справжня гуманність не може бути вихована без такої риси, як правди-вість. Для цього потрібно формувати у дітей звичку постійно говорити правду. І прикладом для наслідування для дітей є дорослі, їхня глибока повага до правдивості як цінної людської якості. Коли дитина втрачає віру у правду, то, за словами В.О. Сухомлинського, стає "або озлобленою, жорстокою, або ж безвільною і лицемірною, дволичною і брехливою - яким би бур'яном не проросло насіння безвір'я, дитина стає морально товстошкірою, для неї не існують етичні цінності" 14, с.155]. "Людська товстошкірість" формується в сім'ї, і якщо цьому не запобігти, то отримаємо духовно збіднених, атрофованих споживачів. Виховувати у дітей чесність і правдивість, уважав педагог, потрібно на вірі й, особливо, на довірі. Адже діти не можуть жити без довіри. Без неї неможливе самовиховання. Отримані уявлення про добро і зло, правду і неправду, честь і безчестя знаходять відображення в стосунках між дітьми.
Говорячи словами В.О. Сухомлинського, "сім'я з її взаєминами між дітьми і батьками - перша школа інтелектуального, морального, естетичного і фізичного виховання... Духовне і морально-естетичне багатство сімейного життя - найважливіша умова успішного виховання дитини і в домашніх умовах, і в дитячому садку, і в школі" [6, с. 12-13]. Отже, дружні стосунки між членами сім'ї, доброзичлива атмосфера, злагода, взаємоповага, любов і поступливість батьків у ставленні одне до одного - головна сила виховного впливу на дитину. "Сім'я - це те первісне середовище, де людина повинна вчитися творити добро. Сім'я щодня, щогодини, - стверджує В.О. Сухомлинський, - доторкається до духовного життя шкільного колективу; школа не може обійтися без сім'ї; моральна культура колективізму в стінах школи в багатьох відношеннях є плодами тих квіток, які квітнуть у сім'ї" [3, с.536].
Значну увагу В.О. Сухомлинський приділяв особистості вчителя. На його переконання, вчителі - це батьки, а школа - це сім'я. Тому вимоги до вчителя були такими ж, як і до батьків. На думку вченого, "учитель повинен бути не тільки наставником, а й другом учнів, разом з ними переборювати труднощі, переживати, радіти і засмічуватися... Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись із нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця" [6, с.12]. Педагог радив учителям бути доброзичливими, ставитися до дитини так, як би вони поставилися до власної дитини. "Доброзичливість, - зазначав В.О. Сухомлинський, - треба виховувати, і виховується ця властивість душі тільки тоді, коли вона - взаємна, тобто коли педагог бажає добра учневі, а учень - педагогові" [3, с.433]. Дитину потрібно вчити пізнавати світ серцем, відчувати інших людей. У сім'ї доброзичливість формується насамперед теплом материнської любові, у школі - поведінкою вчителя, його авторитетом. "Дитина, яка відчуває серцем іншу людину, стає доброзичливою" [4, с.435].
Розумів учений і роль початкової школи у становленні особистості дитини. І хоч основним завданням П педагог уважав "навчити вчитися", проте небезпідставно стверджував, що "роки навчання в початкових класах - цілий період морального, інтелектуального, емоційного, фізичного, естетичного розвитку, який буде реальною справою, а не пустою розмовою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра" [5, с.100]. Дієва настанова сучасним учителям: не відмовлятися від здобутків минулого, а активно використовувати їх, трансформуючи досягнення сучасності в площину люд-ського виміру, не перетворюючи людину на "гвинтик" суспільного поступу.
Творча спадщина В.О.Сухомлинського переконує нас у різноманітності педагогічнихпідходів до формування особистості учня. Нині, у період активних пошуків ефективних методів виховання гуманістичних цінностей, практична діяльність Василя Олександровича є надійним помічником у вирішенні цих важливих завдань.
Педагогіка, виховання, навчання
1. Байченко С. Щоб не згас інтерес // Поч. Школа - 1999.- № 1.- с.49-51.
2. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів // Поч. школа - 1999.- № 5 - с. 51-53
3. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Поч. школа - 1999.- № 8.- с. 53-56
4. Громик Є. Гра - найсерйозніша справа // Поч. школа - 1999.- № 7.- с. 41-43
5. Коваль Н., Воло щук В. Картки з природознавства для учнів 3 (2) класу // Поч. школа.- 2000.- № 2.- с. 31-34
6. Логачевська С. Постійний взаємозворотний зв'язок - одна з передумов диференціації навчання // Поч. школа - 1999.- № 3.- с 49-51
7. Мечник Л.А., Мечник І.І., Посібник для вчителів.- Тернопіль, 1998.
8. Пустовіт Н.О., Плечова З.Н. Екологічні ігри та тести. - К.: Веселка, 1991.
9. Амоношвили Ш. А. " Здраствуйте дети " - М.: Просвещение, 1983
10. Амоношвили Ш. А. "Как живете дети ? " - М.: Просвещение, 1991
11. Педагогика, ред. Пидкасистого П.И., М., Российское педагогическое агенство, 1995
12. Ильина Т.А. Педагогика: курс лекций, М., 1984
13. Харламов И.Ф. Педагогика, М., 1990
Педагогика, ред. Бабанского Ю.К., М., 1988
Loading...

 
 

Цікаве