WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Cухомлинський В.О. – педагогічна спадщина - Реферат

Cухомлинський В.О. – педагогічна спадщина - Реферат


Реферат на тему:
Cухомлинський В.О. - педагогічна спадщина
Яскравим прикладом розв'язання зазначеної проблеми є педагогічний досвід вітчизняного гуманіста Василя Олександровича Сухомлинського, творча спадщина якого має велике теоретичне і практичне значення. Нині, коли педагогічна наука і всі ланки системи освіти намагаються вирішити складні завдання, одним із яких є виховання гуманістичних цінностей у під-ростаючого покоління, у науково-практичному доробку В.О. Сухомлин-ського можна знайти поради і шляхи для їх успішного вирішення, що і зу-мовлює актуальність нашої розвідки.
Творча спадщина Василя Олександровича з кожним роком привертає все більшу увагу наукової і педагогічної спільноти як у нашій країні, так і за рубежем. Серед багатьох напрямів досліджень творчості В.О. Сухомлин-ського виокремлюється плідна праця уманської школи під керівництвом акад. В.Г. Кузя (Н.В. Безлюдна, Г.Л. Бондаренко, Т.Д. Кочубей, Л.І. Мамчур, Л.В. Ткачук). Розроблена українським практиком педагогічна система не тільки збагатила педагогічну науку новаторськими ідеями й положеннями, значно розширила теорію і освітню виховну практику, а й була своєрідним революційним етапом розвитку вітчизняної педагогічної думки.
У своїй діяльності В.О. Сухомлинський багато уваги приділяв становленню особистості, зокрема гуманістичному вихованню. Це засвідчують його численні монографії, брошури, етапі та оповідання, його практична діяльність і, головне, її результати - навчальні успіхи вихованців Павлиської школи, їхнє життя, моральна культура і, звичайно, гуманність, яка є візитною карткою кожного учня. Василь Олександрович в умовах радянського тоталітаризму та формалізму створив оригінальну виховну систему, яка відповідала не лише вимогам свого часу, а й певною мірою випередила його. Вона виявилася життєздатною, тому що у своїй основі орієнтувалася на Людину, її почуття, переживання, емоції, на Людину, яка була рівною у правах та обов'язках з іншими, на Людину, як найвищу цінність.
Педагогіку В.О. Сухомлинського ми по праву називаємо гуманістичною, оскільки вона є джерелом розвитку теорії і практики національного виховання, в якому чільне місце належить вихованню загальнолюдських духовних цінностей. В.О. Сухомлинський був твердо переконаний, що "в житті людини не повинно бути жодної хвилини, коли б вона не набувала 6 духовних багатств" 15, с.142].
Павлиський педагог розглядає виховання як процес, наслідки якого за-лежать від утвердження в освітньому закладі гуманістичних взаємин, культу-ри як основи навчання і виховання, визнання прав особистості дитини. Він був переконаний, що вимогливість, підпорядкування, керівництво, управ-ління, система залежностей - не головні для створення колективу. Голов-ними є гуманні людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованця-ми, і на цій основі формуються єдині поняття про добро і зло 14, с.563].
Василь Олександрович, аналізуючи фактори гуманістичного виховання, підкреслює провідну роль сім'ї у формуванні гуманістичних цінностей. Адже те, що набувається в сім'ї, зберігається дитиною протягом усього життя. Від гармонійності і стабільності стосунків у сім'ї, її психологічного клімату, морального здоров'я, панування естетичних смаків та етичних норм поведінки залежать і рівень розвитку суспільства, бо "якщо дитина виростає в обстановці безсердечності, вона стає байдужою до добра і краси" /5, с.92].
Сім'я може бути як позитивним, так і негативним фактором виховання. Позитивний вплив на ще не сформовану особистість полягає в тому, що ніхто, крім матері, батька, бабусі й дідуся, сестри чи брата, не ставиться до них з такою любов'ю і турботою. Однак жоден інший соціальний інститут не може завдати стільки шкоди вихованню дитини, скільки це може зробити сім'я. Тому передусім у сім'ї має панувати атмосфера доброзичливості, довіри, любові, взаємодопомоги.
Учений добре розумів, що є речі, яким не можна навчити і які розвиваються у процесі спілкування спочатку з найближчими людьми, а згодом утверджуються, міцніють, або ж, навпаки, атрофуються під впливом соціального середовища. Не можна в школі навчити дітей любити, якщо ця здатність не розвинулася в сім'ї. Саме тому приязні стосунки між матір'ю і батьком, батьками і старшим поколінням (тобто бабусею та дідусем) є передумовою виховання у дітей доброзичливості, чуйності, поваги. Про такі стосунки В.О. Сухомлинський писав: "Як важливо, щоб перші думки про добре, сердечне, найпрекрасніше, що є в світі, - про любов людини до людини -пробуджувались на особистому досвіді, щоб найдорожчим для дитини стали батько й мати [там само, с.93]. Материнська і батьківська любов не повинна бути сліпою, а має виховувати в дитині Людину, бути підтримкою, утверджувати віру в себе, у свої сили, захищати і водночас рухати вперед, а не бути своєрідним ковпаком, ізолятором. Духовна серце-вина справжньої материнської і батьківської любові у тому, щоб син, донька відчували повагу до себе, прагнули бути хорошими людьми. Багаторічні спостереження за розвитком молодших школярів дали підставу В.О. Сухомлинському зробити висновок, що діти, душі яких надломлені переживаннями, потребують особливої уваги, тому батьки мають щадити легковразливу, хворобливу психіку дитини, оберігати дітей від зайвих переживань, пробуджувати життєрадісні почуття, ні за яких обставин не виявляти своє ставлення до них, як до хворих [там само, с.52].
В.О. Сухомлинський вибудовував свою виховну систему на принципах етнопедагогіки, в якій образ матері посів значне місце. Матір у нього випро-мінює любов, чуйність та повагу до дитини; матір - джерело загальнолюдських цінностей, чеснот, Берегиня. Без перебільшення можемо сказати, що саме Василь Сухомлинський є єдиним педагогом радянського періоду, який створив "культ Матері". Матір у нього не всесильна, як до цього привчала радянська педагогіка, а звичайна людина, яка потребує уваги, чуйного ставлення, поваги, ласки, любові. Ні школа, ні суспільство не може замінити матір. А тому любов до матері, вважав педагог, потрібно виховувати і в школі у процесі формування стосунків між хлопчиками і дівчатами.
Не менш важливою, на думку педагога, у вихованні дитини має бути і роль батька, особливо коли в сім'ї підростає син. Для хлопчиків батько є еталоном мужності, хоробрості, сміливості, всемогутності, вони мріють бути схожими на своїх батьків. Ці якості назвали основними у своїх відповідях молодші школярі на запитання: "В чому ви хочете бути схожими на батька?". Нині соціально-економічні причини не зможуть виправдати відірваність батька від сім!, дитини. Не є виправданням і "заробіток гро-шей": "Я забезпечую сім'ю усім необхідним. Ходять взуті, одягнені. Чого їм ще треба?!" І цю проблему не оминув В.О. Сухомлинський, який зазначав: "У сім!, де батько розуміє свої обов'язки лише як забезпечення матеріальних потреб дітей, і мати не стала центром їх духовного життя, дітей оточує атмосфера духовної порожнечі, убозтва. Вони живуть серед людей і не знають людей - ось щонайнебезпечніше в таких сім'ях: серцям цих дітей незнайомі й недоступні тонкі людські почуття, передусім ласка, співчутливість, жаль, милосердя. Вони можуть виростати емоційними невігласами" [4, с.545]. Проте вчений не применшував ролі матеріальних потреб у житті людини. Навпаки, Василь Олександрович був переконаний, що матеріальне благополуччя, створення відповідних умов для освітніх працівників сприятимуть покращанню навчально-виховного процесу. Потрібно лише правильно формувати культуру
Loading...

 
 

Цікаве