WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шляхи оптимізації освітніх послуг в умовах сучасного дозвілля - Реферат

Шляхи оптимізації освітніх послуг в умовах сучасного дозвілля - Реферат


Реферат на тему:
Шляхи оптимізації освітніх послуг в умовах сучасного дозвілля
Актуальність окресленої проблеми визначається тим, що система освіти в інформаційному суспільстві перетворюється на основний генератор соціального розвитку. Тому інституційні та структурно-функціональні зміни в Україні можуть стати чинником формування нової культури, нової моралі, нової орієнтації та розвитку нових культуротворчих здібностей.
Специфіка соціокультурної ситуації в Україні визначає параметри та способи реалізації культурологічного підходу до формування національної школи, в основі їх визначення лежить врахування соціальної обумовленості цілепокладання в системі освіти процесами соціальної модернізації та національно-державного самовизначення. Концептуально культурологічна переорієнтація здійснюється на базі процесів націокультурної ідентифікації, методологічно - на базі зміни характеру культурного наслідування і використання екзистенціального потенціалу процесу "укорінення" індивіда у культурну традицію. Нові форми взаємозв'язку людини та культури формують і принципово нові засади функціонування національної системи освіти, спрямовані на ініціювання процесів самовизначення особою власних життєвих орієнтирів на основі безпосередньої інтеріоризації культурних цінностей, що набувають характеру етичного виміру індивідуального та соціального буття. Змістовно трансляція культури в національній системі освіти повинна здійснюватися на основі реконструйованих під кутом зору нинішніх соціальних цінностей національних культурних традицій з органічним поєднанням їх із цінностями інших культур та загальнолюдськими традиціями та ціннісними орієнтаціями. Практична реалізація культурологічного підходу в педагогічному процесі вимагає психологізації та технологізації освітньої практики. Найбільший гуманістичний потенціал мають педагогічні технології націокультурної ідентифікації та міжкультурного синтезу. Педагогічна технологія націокультурної ідентифікації має справу з аналізом та визначенням власної культурної традиції учнів і базується на психологічному механізмі самовизначення.Педагогічна технологія міжкультурного синтезу забезпечує осмислення та розуміння інших культур, що є важливим в контексті діалогу культур. Реалізація цієї технології є надзвичайно важливою, оскільки вона свідчить про зміну антропологічних основ педагогіки. В сучасному розумінні, освічена людина - це не просто людина знаюча, навіть не людина із сформованими переконаннями, світоглядом, активною життєвою позицією і т.п. Це людина, основні параметри якої визначаються інтеграцією у соціокультурне середовище, підготовлена в цілому до життя в ньому, здатна самостійно орієнтуватися в складних соціокультурних ситуаціях та проблемах, осмислити своє місце в світі.
В останнє десятиріччя ХХ-го століття та на початку ХХІ-го в українській національній системі загальної освіти відбувались та відбуваються такі модернізаційні процеси:
" перехід на 12-річний термін навчання, обумовлений вимогами і потребами світової освітньої практики та європейськими інтеграційними процесами;
" розвиток шкіл нового типу - гімназій, ліцеїв, спеціалізованих та авторських шкіл, що призвів до змін в наповненні навчального процесу в загальноосвітній школі і дав змогу внести до навчальних планів дисципліни гуманітарного циклу - історія мистецтв, історія культури, різновиди образотворчих, декоративно-прикладних, сценічних мистецтв тощо;
" трансформація авторитарної педагогіки;
" розвиток педагогіки толерантності шляхом переорієнтації навчального процесу на формування самодостатньої особистості;
" комп'ютеризація, інформатизація освіти, що є не лише процесом переведення освітянських технологій на сучасний рівень, але й, передумовою формування в особистості "пошукового знання", вмінь, навичок і потреб самостійно оволодівати знаннями та інформацією;
" прогресивний динамізм мовної політики - йдеться не лише про обов'язкове володіння державною мовою, але про необхідність вільного володіння однією - двома іноземними мовами, що вже давно є звичайним явищем в багатьох розвинених країнах світу;
" перехід на 12-бальну систему оцінювання та посеместрове навчання - що, з одного боку, є також чинником універсалізації освіти, з іншого - вдосконаленням механізму врахування нахилів та здібностей і оцінювання знань кожного учня [1].
Перебіг цих тенденцій супроводжувався певними змінами власне в традиційній освіті. Її системно-структурні, змістові та функціональні складові набувають оновлених інтегративних окреслень, що дозволяє навчально-виховній взаємодії реалізуватися не лише в суто педагогічній царині та відповідних закладах чи установах, проте як складовій загальнонаціонального культурного-просвітнього процесу.
На особливу увагу, на нашу думку, заслуговують функціональні інтеракції, що виникають між системами освіти та дозвілля. В філософському тлумаченні функція (від лат. functio - здійснення, виконання) - взаємини двох (групи) об'єктів, за якими зміни одного з них супроводять зміни іншого. Функція в соціології розглядається як роль, що виконується окремим елементом соціальної системи задля її організації та реалізації цілей та інтересів соціальних груп і класів. В сучасному контексті відбувається певна експансія та інтеграція між суто педагогічними та дозвіллєвими, функціями що є наслідком вищезазначених соціально-економічних процесів як загального, так і національного масштабу; має за мету розбудову нової інформаційно-технологічної, антропоцентричної парадигми освіти, реалізується в нових формах освітніх послуг в дозвіллєвому просторі.
Ми простежуємо реалізацію освітніх послуг в сучасних різновидах дозвіллєвої діяльності: фізичному, практичному, культурному і соціальному.
Рекреаційна дозвіллєва діяльність своєю метою має зняття будь-яких фізичних і розумових перевантажень, а також фізичний розвиток; до неї відносяться прогулянки, заняття фізкультурою і спортом, туризм. В практиці сьогодення ці завдання реалізуються дозвіллєвими закладами - клубами, секціями, гуртками - та навчальними закладами - ліцеями і гімназіями, що пропонують не лише аналогічні форми фізичного вдосконалення, але й залучають до цього батьків, сприяючи організованому сімейному дозвіллю та особистісній соціалізації. До того ж, саме в напрямі фізичного дозвілля простежується динаміка створення таких форм, як школа-клуб, школа-культурно-просвітницький центр, де фізичне вдосконалення відбувається за принципами природовідповідності та культуровідповідності - тобто, водночас із реалізацією завдань екологічного виховання та пізнання культурних традицій, звичаїв, досвіду.
Практична дозвіллєва діяльність орієнтована на всі види практичної діяльності, при цьому вона не втрачає своєї співвідносності з дозвіллям. Ця діяльність припускає вільний вибір, що спричинений особистісними нахилами та здібностями - створення різного роду виробів прикладного, побутового, декоративного призначення, садівництво, квітнярство,будівельні роботи і т.п. Означений вид діяльності широко розповсюджений серед всіх соціальних і вікових верств населення, особливо популярний серед пенсіонерів і безробітних. Різновиди цієї діяльності використовуються в програмах реабілітаційних та компенсаторних культурно-просвітніх і спеціалізованих шкільних закладів. Декоративно-прикладні види мистецтв, дизайн одягу, інтер'єру, ландшафту також дедалі частіше зустрічаються в програмах діяльності освітніх закладів нового типу.
Культурно-дозвіллєва діяльність спрямована на орієнтацію та наближення людей до естетичних, духовних і пізнавальних цінностей і відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку особистості. Саме в сфері культурного дозвілля найбільш виразно проявляється соціальна відмінність між окремими верствами населення.Надзвичайно цікавим нам здається в контексті аналізу трансформацій освітніх послуг в умовах сучасного дозвілля досвід діяльності шкіл-парків під керівництвом М.Балабана та О.Леонтьєвої в Москві та Єкатеринбурзі. Школа-парк виникла як заклад додаткової освіти, спочатку як муніципальний, потім - як федеральний експериментальний майданчик. Прообразом сучасної школи-парку є відкриті студії Античної Греції. Сучасні прототипи - це "Парк-школа" Саммерхілл в Великобританії та "Садберрі Веллі" в США. Корінь "парк" несе двоєдине семантичне наповнення: з одного боку як аналог "відкритої школи", "школи без стін", містить акцент на моделі вільного виховання, з іншого - слово "парк" використовується в значенні "набір, сукупність, мережа'.
Школа-парк базується на об'єднаннях дітей різного віку у відкритих
Loading...

 
 

Цікаве