WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Системний підхід у розбудові системи освіти - Реферат

Системний підхід у розбудові системи освіти - Реферат


Реферат на тему:
Системний підхід у розбудові системи освіти
Вступ. Національна система освіти є найважливішою ланкою виховання свідомих громадян держави, формування освіченої творчої особистості, забезпечення пріоритетності розвитку людини. В той же час, розбудова системи освіти вимагає вирішення ряду проблем, які постають перед нею в умовах формування української державності, культурного та духовного відродження українського народу.
В Україні діє 14 класичних, 45 технічних університетів, 30 академій, 72 інститути та 740 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі), що перебувають у загальнодержавній власності. Крім цього, державну ліцензію отримало більше 90 вищих навчальних закладів, заснованих на інших формах власності.
Загальний контингент студентів становить понад 1,5 мільйона чоловік. Це дозволяє забезпечити місцями у вищих навчальних закладах близько 35 відсотків випускників загальноосвітніх закладів. На кожні 10 тисяч населення Україна має 170 студентів. Цей показник зберігається протягом останніх років. У 134 вищих навчальних закладах та 197 науково-дослідних установах діє аспірантура, де навчається близько 14 тисяч аспірантів. У докторантурі, яка функціонує у 55 вищих навчальних закладах та 56 науково-дослідних установах, навчається близько 600 докторантів. В Україні діє 636 спеціалізованих вчених рад.
Вища школа виконує важливе соціальне замовлення держави: формує інтелектуальний потенціал України, забезпечує висококваліфікованими фахівцями галузі народного господарства, науки, культури.
В той же час, незважаючи на зусилля суспільства та відповідних органів державної виконавчої влади, різко знизилися вимоги до рівня освіченості та загальної культури. Падає зацікавленість в отриманні фундаментальної освіти.
Постановка задачі. Вища освіта потребує глибокого системного реформування з метою збереження її потенціалу та обсягу підготовки фахівців, посилення державної підтримки пріоритетних напрямів освіти і науки, приведення у відповідність із найновітнішими освітянськими досягненнями сучасної науки.
Напрями реформування вищої освіти мають адекватно враховувати процеси реформування ринкових відносин.
Результати. В основу реформування вищої освіти в Україні покладені принципи Болонської декларації. Виходячи з тексту декларації, можна узагальнити основні принципові моменти:
- освіта й освітня співпраця є фактором соціального та людського розвитку;
- створення Європейського простору вищої освіти сприятиме мобільності та працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту в цілому;
- адаптація систем вищої освіти і наукових досліджень відповідно до потреб та вимог стабільних, мирних і демократичних суспільств та розвитку наукових знань;
- забезпечення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти та сприяння працевлаштуванню європейських громадян;
- запровадження системи вищої освіти на основі двох ключових навчальних циклів;
- створення системи кредитів (системи трансферу оцінок) як засобу сприяння більшій мобільності студентів;
- сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху ефективного використання права на вільне пересування студентів [6].
Виходячи з концептуальних принципів Болонської декларації щодо реформування вищої освіти та системного підходу можна сформувати дерево першочергових цілей, які постають в сучасних умовах перед вищою освітою в Україні.
Такий науковий напрям дослідження, як "системний підхід", відкриває можливість пояснення взаємовідношення між частиною й цілим, об?єднати у загальну систему понять різноманітність вже відомих та нещодавно отриманих наукових фактів, встановити загальні закономірності для різних за суттю класів явищ.
Проблеми освіти відносяться до числа проблем, розробка яких наполегливо потребує застосування системного підходу.
Незважаючи на загальне визнання, яке одержав системний підхід у різних галузях знань, він поки що не має чітко сформульованих принципів та власного місця. Це виявляється перш за все в багатозначності визначення поняття "система", різноманітності системних об'єктів. Дослідники вказують на можливість виділення інваріантної ознаки в існуючих визначеннях терміну "система". Таким інваріантним змістом в цьому понятті є ідея взаємодії множинних частин, елементів та інтеграція їх у ціле. Більшість авторів у якості провідних ознак, за допомогою яких системи можуть бути описані як цілісні утворення, вважають, наявність інтеграційних якостей (системність), тобто таких якостей, котрими не володіє жоден з окремо взятих елементів, що утворюють систему.
За допомогою загальних властивостей та ознак систем опишемо вищезазначені аспекти, які безсумнівно відносяться до соціальних систем. Як й інші соціальні системи, система освіти будь-якого рівня є відкритою, тому що між нею та зовнішнім світом відбувається постійний матеріальний, енергетичний та інформаційний обмін.
Будь-яка окремо взята система освіти є великою системою, оскільки вона включає у себе множинність підсистем і одночасно входить сама як складова частина або підсистема до системи більш вищого порядку. Системи освіти - системи динамічні, тому що вони функціонують в умовах мінливих різноманітних факторів зовнішнього оточення, а також безперервних змін внутрішнього стану системи, які викликані цими факторами. Системи освіти виникають, утворюються та діють з певними цілями, в яких відбивається усвідомлена потреба суспільства у навчанні та вихованні. Основна відмінність усіх цілеспрямованих систем, враховуючи й освітні, від інших полягає у тому, що вони "багато багатофункціональні" - в однакових або різних умовах, оточеннях сама система цілком або її підсистеми й елементи можуть видозмінювати цілі, використовувати різноманітні засоби дій для досягнення різних або однакових наслідків.
У рамках цілеспрямованих та динамічних систем систему освіти належить відносити до числа тих, що розвиваються. Такою вона є тому, що по мірі суспільного, соціального та науково-технічного прогресу удосконалюється, розвивається і сама система у структурному, функціональному й історичному аспектах.
Таким чином, система освіти - реальна (за походженням), соціальна (за субстанціональною ознакою), велика (за кількістю елементів, що до неї входять), відкрита (за характером взаємодії з зовнішнім середовищем), динамічна (за ознакою мінливості), цілеспрямована (за наявністю цілей), самоврядована (за ознакою управління) та, що дуже важливо, складна (за засобом детермінації).
Відокремивши систему можна досліджувати її у різноманітних аспектах, які у свою чергу повинні бути взаємопов'язані. Саме в цьому є складність реалізації системного підходу.
Через узагальнення досліджень (Ушацького С.А. [4], Гвішіаші Д.М. [5], Рибальського В.І. [3] та інших) такого напрямку системного підходу як системний аналіз можна визначити трактування етапів і змісту системного аналізу. Системний аналіз - цесукупність етапів: постановка задачі, структуризація системи, побудова та дослідження моделі.
Виходячи з вищезазначеного, сформуємо декомпозицію цілей розбудови вищої освіти в Україні з урахуванням підцілей і включення їх як складових цілей більш високого порядку. Отримавши таким чином ієрархію цілей можна сконцентрувати увагу на найближчих з них.
Коротко зупинимося на ієрархії системи за допомогою неформалізованих описових моделей структур.
"Описові моделі - найбільш прості і відповідно найгрубіші та неточні. Вони дають приблизне уявлення про оригінал, але можуть бути вельми корисними " [2, с. 18].
Конкретним методом розробки й рішення систем в економіці є метод побудови дерева цілей, який
Loading...

 
 

Цікаве