WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → До питання технології розробки музейно-педагогічних програм - Реферат

До питання технології розробки музейно-педагогічних програм - Реферат


Реферат на тему:
До питання технології розробки музейно-педагогічних програм
Поняття "технологія" набуває значення в процесі становлення постіндустріального інформаційного суспільства, розвиток якого визначають інформаційно-комп'ютерні технології, що розширили використання, а й відповідно і сферу дослідження даного явища. В 60-ті роки ХХ століття, це поняття починає використовуватися в педагогіці та психології для означення соціальних технологій та інтенсивно досліджується науковцями США та Англії. У вітчизняній науці соціальні технології стали предметом самостійного педагогічного аналізу наприкінці 80-х років (В.П. Безпалько, Н.Ф.Тарасенко). Ґрунтовна розробка з метою впровадження педагогічних технологій у практику відбувається у 1990-і роки (І.Б.Котова, І.П.Підласий, С.А.Смирнов, Є.М.Шиянов та ін.). В контексті дослідження соціальних технологій, починаючи з 1990-го року, розроблялися проблеми технологій в сфері культури, культурно-дозвіллєвих технологій (М.А.Аріарський, А.Д.Жарков, Л.С.Жаркова, А.Лєвінсон, В.М.Чижиков).
Отже, сучасна педагогічна теорія, яка виявила готовність до осмислення і використання технологічного підходу до виховання, визнаючи його доцільність і раціональність, вважає небезпечним механічне перенесення розуміння сутності виробничо-промислових, як і інформаційних технологій у соціально-гуманітарне середовище, тим більше - використання такого підходу в музейно-педагогічній практиці. Не заглиблюючись у питання історичного розвитку соціальних технологій, спробуємо дати відповідь на запитання: в чому полягає розуміння сутності "технологія розробки музейно-педагогічних програм"? Оскільки ця проблема, на наш погляд, ще не досліджена, слід зазначити, що серед науковців окремо розглядалися проблеми організаційних засад діяльності музею, окремо і методика музейно-педагогічної діяльності (напрями, форми, методи, прийоми, засоби).
Зрозуміло, що технологія розробки музейно-педагогічних програм належить до соціальних технологій, а не виробничо-промислових чи інформаційно-комп'ютерних. В соціальних технологіях "вихідним і кінцевим результатом виступає людина, а головним параметром зміни - одна або декілька її властивостей". [1, С. 247-248] На думку науковців, соціальні технології більш гнучкі і не мають такої жорсткої послідовності, як промислові, але вони обов'язково передбачають зворотній зв'язок, який допомагає виявити "слабкі ланки" і додатково "доопрацювати" з окремими учасниками процесу. Технологічний процес загалом передбачає наявність формального ряду структурних компонентів. Щодо соціальних технологій, характерними з них є такі (В.П.Беспалько, А.Д.Жарков , І.Б.Котова, С.А.Смирнов, Є.Н.Шиянов)
" врахування соціального замовлення;
" чітке визначення кінцевої мети;
" чітке визначення завдань (проміжних та кінцевого), що дає змогу розробляти об'єктивні методи контролю за досягненням мети;
" можливість мінімізації кількості випадків, коли суб'єкт діє у нестандартній ситуації.
При розробці музейно-педагогічних технологій виникає потреба у переосмисленні завдань музейної діяльності і проведенні необхідних соціологічних досліджень в цьому напрямі. Необхідно також з'ясувати, які зміни відбуваються у сучасному музейному середовищі і чому? Як відвідувачі сприймають музеї? В чому полягають мотиви їх відвідувань і на що вони розраховують? Проведення досліджень, сприятиме вирішенню поставлених завдань, дозволить визначити межі застосування технологій в музейній практиці, виявить потенціал музейної комунікації, дасть можливість визначити кінцеву мету музейно-педагогічної програми.
У зв'язку з цим постає проблема з'ясування сутності "кінцевого продукту" роботи музею? Ми поділяємо думку вченого-музеєзнавця з Великобританії А.Хаттона, який вважає, що без ґрунтовних попередніх опитувань відвідувачів і опитування їх після огляду експозиції або іншого заходу не можна виявити запитів і потреб відвідувачів й відповідно виявити рівень ефективності музейно-педагогічної роботи. Визначення суспільних потреб, які можуть бути задоволені в музейному середовищі, справа складна і вкрай важлива для побудови музейно-педагогічних технологій. [3, С. 85]
До тих пір "поки технологія не створена домінує індивідуальна майстерність. Але рано чи пізно вона поступається місцем "колективній майстерності", концентрованим виразом якої і є технологія". [2, С. 570] Далі І.П.Подласий проводить порівняльний аналіз індивідуальної майстерності і загальної технології. (Таблиця 1)
Індивідуальна майстерність Загальна технологія
1. Виконання процесу працівником від початку до кінця 1. Розчленування процес на частини, кожний працівник виконує свою частину роботи
2. Необхідність знання всієї системи, всіх тонкощів її дієвого процесу 2. Необхідність знання тієї частини процесу, яку виконує працівник
3. Вміння бути самодостатнім 3. Запровадження "готових" розробок, які звільняють від необхідності все робити самому
4. Тривалість процесу 4. Прискорення процесу
5. Якісність продукту 5. Якісність продукту
6. Інтуїтивність 6. Науковість розрахунків
7. Лімітованість продукції, пов'язана з можливостями виробника 7. Продукція не лімітована можливостями окремих виробників, можливість масового виробництва
Отже, є підстави говорити про елементи технологізації гуманітарної сфери, використання яких робить процес впливу на особистість більш ефективним.
Технологія створення музейно-педагогічних програм базується на трьох змістовних структурних компонентах: "організаційному", "методичному" і "психологічному", єдність яких надає програмі цілісності і завершеності. Виходячи з того, що музеї різноманітні за своїм профілем, така технологія не повинна бути "догмою". Формалізація основних етапів, хоча й полегшує до певної міри процес створення музейно-педагогічної програми, однак не обмежує творчої активності музейних працівників.
Найголовніші складові організаційного компоненту технології створення музейно-педагогічних програм - фінансування, управління, реклама, структурні підрозділи, кадровий склад і посадові обов'язки, адже процес розробки музейно-педагогічних програм починається з їх організації. Під "організаційним компонентом" технології музейно-педагогічної програми, на наш погляд, слід розуміти такі компоненти, які створюють умови для її розробки і ефективної реалізації і забезпечують чіткий взаємозв'язок між складовими. Це по суті, на нашу думку, раціональна структура управління і взаємодії з відвідувачами музею.
Наступний структурний компонент технології розробки музейно-педагогічних програм - методичний. Методику розглядають як окремий вид діяльності - методичну. Як складова частина цілісного процесу методична діяльність є продовженням організаційної діяльності і складає основу творчого характеру технології, виступає її "внутрішнім регулятором". У методичній діяльності визначається і розробляється "тактика" підготовки і проведення музейно-педагогічноїпрограми, яка трансформує і переводить у конкретну форму змістовий матеріал.
Методика музейно-педагогічної діяльності спирається на відповідну методологію, закони психології і педагогіки, має свої внутрішні закономірності функціонування як специфічний вид діяльності. Взаємозв'язок культурних потреб відвідувачів з можливостями і готовністю музею їх реалізувати створює умови для розкриття їх розкриття.
Отже, методичний структурний компонент технології складається з методичних розробок, які окрім рекомендацій містять сценарні плани, сценарії, режисерську документацію, плани репетицій кожної з форм, що входить до складу музейно-педагогічної програми. Завдяки сценарно-режисерським основам музейно-педагогічних програм, здійснюється перетворення інформації, яку містить у собі музейний предмет, у художньо-образний, символіко-алегоричний спосіб емоційного впливу. Іншими словами методику музейно-педагогічної діяльності можна визначити, як "творчий, перцептивно-комунікативний процес, де перцепція - сприйняття, а комунікація - спілкування" [1, С. 215]
Говорячи про методичний компонент технології розробки музейно-педагогічних програм, слід звернути особливу увагу на існування різних методик, які можуть бути задіяні і реалізовані у музейному середовищі. Кожний з музейно-педагогічних напрямів (інформування, навчання, спілкування, розвиток творчості, відпочинок) має свої особливості, свої методи впливу і форми, що дозволяє говорити про різницю і специфічність методик. Це типові методики, адже
Loading...

 
 

Цікаве