WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проективні техніки у розвитку творчої активності молодших школярів - Реферат

Проективні техніки у розвитку творчої активності молодших школярів - Реферат

грунтування на мобілізації творчого потенціалу людини, внутрішніх механізмів саморегуляції та зцілення;
" максимальна ступінь свободи: людина виражає себе в тому стилі й тих формах, які відповідають її стану, особливостям особистості і потребам;
" динаміка змін, яку можна охарактеризувати як рух людини від відсутності смислу до його утворення, від слабкості - до сили, від фрагметарності - до єдності, від невпевненості в собі - до самодостатності (5).
Застосування в музичній діяльності школярів психотерапевтичних методів в умовах функціонування класно-урочної ситеми є дуже корисним, адже сприяє згуртованості дітей, розвитку їхньої взаємодопомоги, реалізації альтруїстичної потреби, міжособистісному навчанню, формуванню навичок прийняття рішень, освоєнню нових ролей, виявленню латентних якостей особистості, перерозподілу лідерства в умовах особливої демократичної атмосфери, що базується на рівнозначності прав і відповідальності; а також надає дитині можливість отримати інформацію, спостерігати результати своїх дій та їх вплив на оточуючих, підвищити самооцінку. Групова музико-терапія передбачає не тільки взаємодію з іншими учасниками групи, а й самостійну музичну творчість, що позначається на динаміці загального процесу. Учасники діяльності вступають у взаємодію як засобами вербальної, так і невербальної комунікації, заглиблення в себе, при цьому мають місце самостійна робота й колективне обговорення, спонтанні висловлювання й груповий диспут. Для музично-терапевтичного процесу характерним є прагнення його учасників до "злиття" з групою і збереження групової ідентичності - з одного боку, та потреба в незалежності та закріпленні індивідуальної ідентичності - з іншого (5). Отже, використання технік музичної терапії в класній групі має великі можливості.
Велику увагу в ході формуючого експерименту ми приділяли створенню "психотерапевтичного простору" (З.Фрейд), що відкривав додаткові розвивальні можливості, допомагав подолати психічні бар'єри, набути впевненості в собі та "захворіти" творчістю. Засобом утворення психотерапевтичного простору ми стимулювали регрес свідомості молодшого школяра на онтогенетично більш ранні стадії розвитку, а також інтеграцію логічного й образного мислення, свідомості й підсвідомості. Це дозволило актуалізувати й виявити матеріал підсвідомості, стало передумовою психічної трансформації особистості та створення нового. Психотерапевтичний простір складався з комбінації факторів: це і особистість вчителя, що здатен навіть мовчки проявляти свою увагу до учня; це й особливості комунікації - як трибічної: вчитель, дитина й продукт творчості (художній образ), так і загальногрупової; недирективність підходу; відмова від оцінки результатів творчої діяльності з естетичної точки зору; надання дітям можливості використовувати будь-які способи і засоби музичної діяльності на власний розсуд; вітання кожної спроби вираження почуттів та думок у будь-якій художній формі і в будь-який момент; створення ігрової ситуації, що надає школярам можливість вільно маніпулювати матеріалами, образами, ролями. Показником сформованості психотерапевтичного простору ми вважали перш за все відчуття учнями надійності, безпеки й захищеності, що дозволяло їм повноцінно відреагувати свої переживання в символічному вигляді (художніх образах) (5)
Спираючись на вироблений арт-терапією досвід, ми проводили раз у два місяці опитування дітей з метою визначення загальної атмосфери в класі, характеру взаємодії між учасниками експерименту, ступеня їхньої заглибленості в роботу; оцінки ступеня власного інтересу до того, що відбувається, основних відчуттів та почуттів, пов'язаних з творчою працею, досягнутих результатів або якихось змін у їхньому стані; вивчення пропозицій або побажань відносно подальшої співпраці (5).
В ході дослідно-експериментальної роботи ми керувались принципами, що були сформульовані В.Ексклайн (3) на основі клієнт-центрованого підходу, а саме:
1. встановлювали тісні, дружні стосунки з учнями, що допомагало хорошому раппорту;
2. приймали школярів такими, як вони є;
3. зберігали атмосферу терпимості, завдяки чому кожна дитина мала можливість почувати себе вільно й не соромилась самовиражатись;
4. розпізнавали почуття школярів і відображали їх вербальними прийомами, що сприяло усвідомленню ними своїх переживань;
5. поважали здатність учнів до самостійного вирішення проблем та здійснення свого власного вибору;
6. уникали директивного, неконструктивного впливу на дії та висловлювання дітей, надавали можливість дітям бути "ведучими" у сумісній музично-творчій діяльності, залишаючи за собою роль "ведомого";
7. намагались не квапити творчий процес;
8. накладали мінімальні обмеження на діяльність школярів, які допомагали їм співставити гру з реальністю та сформувати почуття відповідальності.
Практично кожне експериментальне заняття ми розпочинали дихальними вправами під музику, що побудовані за принципами гімнастики йогів. Вони виконували функції "розігріву" та підготовки до основної частини навчально-творчого процесу, надавали школярам можливість увійти в оптимальний для творчого процесу стан. Вправи мали образні назви, що конкретизували уявлення дитини про їх виконання. Так, вправа, що називалась "Самурай на тренуванні" допомагала активізувати енергетичні центри засобом зняття м'язових зажимів на рівні грудей та живота; вправа "Недоєна корова" сприяла відреагуванню негативних емоцій завдяки усуненню м'язових зажимів на рівні горла й шиї; вправа "Ситий кінь" стимулювала інтелектуальний та духовний розвиток дітей внаслідок розслаблення м'язів обличчя й голови; вправа "Парад військ" надавала можливість емоційно розрядитись, активізувати тонус та розвинути впевненість у собі за допомогою напруження м'язів живота та голосного крику (4).
На основі вивченої теоретичної літератури з проблем впливу різних видів музичної діяльності на творчу активність особистості та враховуючи практику музичного виховання, нами була розроблена певна етапність у проведенні експериментальних занять. Творчі заняття мали інтегративний характер: в процесі виконання різних видів музичної діяльності діти мали можливість оволодіти як теоретичними знаннями, так і практичними вміннями та навичками. Це дозволило нам активізувати та інтенсифікувати творчо-пізнавальний процес.
На першому етапі дослідно-експериментальної роботи ставилось завдання викликати зацікавленість творчою діяльністю у галузі музичного мистецтва, сформувати нові творчі інтереси та потреби, підвищити самооцінку молодших школярів, допомогти повірити у свої можливості та сформувати оптимістичний світогляд. З цією метою ми використовували формули музичного самонавіювання, різноманітні творчі завдання, ігрові ситуації, що дозволяли у невимушеній формі залучити дітей до різних видів музичної діяльності та стимулювати їх творчо-пошукову
Loading...

 
 

Цікаве