WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Компоненти техніки спілкування - Реферат

Компоненти техніки спілкування - Реферат

про людину, про його стани і властивості особистості, крім того, кожен, і педагог зокрема, повинен вміти використовувати мову як засіб впливу на людей , як засіб управління контактом. Ціла наука - психолінгвістика - займається вихованням впливу тих чи інших мовних засобів в процесах спілкування. Наприклад, експеримент Сімеонової. Вона запропонувала викладачам іноземної мови замінити ряд своїх мовних конструкцій, іншими: зменшити число прямих вимог, виправлень помилок учнів, негативних оцінок, збільшити число повторів і т.д. Результати такі: покращились відносини між вчителем і учнями, підвищилась активність учнів і задоволення педагогів своєю роботою.
Педагог також повинен уміло використовувати експресивні можливості мови, в тому числі інтонацію. Відомі слова А.С.Макаренка " Я став справжнім майстром лише тоді, коли навчився говорити "іди сюди" з- 15-20 відтінками , коли навчився давати 20 ньюансів в постановці обличчя, фігури, голосу". Зрозуміло, що із такої різноманітності нюансів педагог може вибрати ту єдину, необхідну в конкретній ситуації для кожного(характерного учня інтонацію.
Про вплив таких виразних засобів як погляд, міміка на взаємовідносини педагога з учнями вже говорилося в зв'язку з явищем установки. Як часто педагог дивиться на різних учнів, усміхається їм, мімічно виражає інтереси або байдужість до відповіді і т. д. , визначається в великій мірі позитивним чи негативним ставленням вчителя. Педагогу, який бажає свідомо управляти своїм спілкуванням, необхідно врахувати, який вплив має на учнів його погляд і вираз обличчя.
Необхідно зупинитись і на такому факторові як взаємне розміщення партнерів в просторі. Крім передкомунікативного орієнтування значення закономірностей просторового розміщення людей при спілкуванні може мати і управління контактом, розвитку його в потрібному руслі, встановлення необхідної міри формальності - неформальності відносин. Дані свідчать, те чи інше розміщення людей, наприклад, за столом, може сприяти певному характеру взаємодії: розміщення поруч більше відповідає спільній роботі, співробітництву; по діагоналі через кут столу - невимушеності в бесіді; позиція обличчям до обличчя через стіл може посилювати напруженість, контроль партнерів один за одним. Зменшуючи чи збільшуючи дистанцію, можна робити спілкування відповідно неформальним, наповненим особистісним смислом або більш формалізованим.
Де сторінки?
Діалогічному спілкуванню учитель-учень перешкоджають багато факторів
1.Домінуючим фактором на діяльність вчителя на уроці є предметним зміст уроку, завдання і мета навчання. Організаційна сторона навчальної взаємодії , спілкування вчителя з учнями, учнів один з одним в ході пізнавальної діяльності зостаються для вчителя в кращому випадку на задньому плані або взагалі не стають основним його уваги, аналізу і діяльності.
2.Вчителем слабо усвідомлюються характерні компоненти і умови взаємодії з учнями, як особистісні позиції його і учнів в різних формах і видах спілкування, психологічно доцільне співвідношення в його мові і в мові учнів змістовно логічних, проблемних, емоційно-образних та інших компонентів.
3.Особливістю педагогічного спілкування, яка вже склалася і закріпилася, є монологічність мови вчителя, її переважання на уроці, мала частка мови учнів, авторитарність позиції учителя у взаємодії з учнями, що закономірно пригнічує зустрічну активність учнів, їх ініціативу, творчі особистісні прояви, закріплення в учнях позицію виконавця.
4.Навіть вчитель, який творчо працює, нерідко не має простих і надійних прийомів аналізу своєї взаємодії з учнями і учнями один з одним і , як наслідок, у нього відсутні оперативні дані для організації і корекції цієї взаємодії і перетворення її в змістовне співробітництво.
Більш того, певній частині вчительства таке співробітництво з учнями просто не потрібне. Ці вчителі відчувають себе звичними в сформованих стереотипах відносин з учнями, в стереотипах авторитарності вчителя і виконавчій ролі учня, в стереотипах керівництва і підлеглості.
Можна помітити деякі характерні умови подолання вказаних труднощів і реалізації діалогічної взаємодії на уроці.
1.Діалогічну взаємодію вчитель може здійснювати лише за активної участі позиції учня. Це положення принципове тому, що якщо управління педагогічним процесом здійснюються в умовах авторитарності і директивності, в умовах керівництва і підлеглості, якщо не забезпечена рівноправність позицій партнерів, то спілкування як таке відсутнє і повноцінний виховний результат не може бути досягнутий.
2. Дуже важливо, щоб учитель активно і диференційовано застосував широкий спектр прямих і непрямих впливів на учнів. Впливи можуть бути як мовні так і емоційно-виразні форма звертання до учня, його тон, інтонація виділення цінності відповіді учня, співпереживання при відповіді, зацікавленість в його успіху, підбадьорювання, рівна і постійна доброзичливість, погляд, усмішка, жест і т.д. При цьому важливі такі моменти :а) вчитель може використовувати як прямі так і непрямі впливи лише в заохочувально - стимульній діяльності.
Таке ставлення обов'язково повинно: б)розповсюджуватись на всіх учнів; в) це ставлення повинно базуватися перш за все на дійсній любові до дітей, глибокому і природному інтересі до їх розвитку, удосконаленню і успіхів.
3.Для організації спілкування з учнями і перетворення цього спілкування в діалогічну взаємодію вчителю потрібно сформувати у собі рефлективну техніку - вміння аналізувати їх навчальний і виховний потенціал. Досвід творчих вчителів, вчителів - новаторів, психологічні розробки феноменів педагогічного спілкування - ось основний шлях до аналізу власної комунікативної техніки, до вироблення прийомів її аналізу і удосконалення.
4.З метою реалізації перерахованих вище характерних умов діалогічної взаємодії в діяльності вчителя принципіально важливо застосовувати в навчанні групові форми навчальної роботи на уроці. Дослідження ряду психологів показують, що саме різні форми групової (колективно розподіленої, спільної)навчальної роботи дозволяють створювати стимулювати і закріплювати в педагогічному процесі характеристики діалогічної взаємодії.
ЛІТЕРАТУРА:
1. 1. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. - МГУ, 1988. - с. 97 - 129, с. 138 - 153.
2. 2. Петровская Л. А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. - МГУ, 1989. - с. 45 - 52.
3. 3. Активная психологическая подготовка педагога к общению с учащимся // Методические рекомендации, ч. 1. - К., 1988.
4. 4. Добрович А. В. Воспитателю о психологии и психогигиене в общении. - М., 1987. - с. 178 - 194.
5. 5. Яценко Г. С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. - К., 1993.
6. 6. Методы активного социально-психологического обучения // Метод. реком. ч. 2., К., 1991.
7. 7. Основы конструктивного общения // Хрестоматия, Новосибирск. - М., 1997
8. 8. Мастеров В. М. Психология саморазвития: психотехника риска и правила безопасности.
9. 9. Кушнірук Т. Д. Подолання конфліктності серед педагогів (соціально-психологічний аспект) // Практична психологія та соціальна робота, №№ 6 - 7, 1998, с. 54 - 57.
10. 10. http://www.mibif.ru/proftest/psiho/10/index.htm
11. http://www.mtu-net.ru
Loading...

 
 

Цікаве