WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Компоненти техніки спілкування - Реферат

Компоненти техніки спілкування - Реферат


Реферат на тему:
Компоненти техніки спілкування
ПЛАН
1. Комунікативні вміння і їх структура.
2. Предкомунікативне орієнтування в партнері і ситуації спілкування.
3. Управління процесами контакту.
4. Мовні і немовні форми контакту.
І. Останнім часом все частіше говорять про одну тенденцію, пов'язану зі спілкуванням: некомунікабельності, недостатньої комунікативності людей . На думку зарубіжних вчених, криза у відносинах , зростаюча трудність розуміння людини людиною - це хвороба нашого віку, віку високої напруги і інтенсивних людських контактів. Зворотною стороною цих процесів, їх наслідком є втрата глибини у відносинах людини з людиною. Називаються і фактори інтенсифікації спілкування - це ріст числа населення земної кулі, бурхливий розвиток засобів масової комунікації, ускладнення людської діяльності. Людина змушена діяти в умовах частої зміни ситуації спілкування, вступати кожен день в контакти зі все зростаючою кількістю людей на роботі, в транспорті, в магазинах і т.д.; в короткі строки осмислювати величезний потік інформації про людей. Природно, що спроба зробити неформальним всяке спілкування в умовах мільйонного міста, прагнення зберігати у всіх випадках всю повноту природної емоційної реакції невідворотно привели б до психічної перенапруги, зривам. Якщо цього не відбувається , то перш за все тому, що людина захищає себе від психічного перевантаження, регулює кількість і інтенсивність контактів, стає більш стриманою в прояві почуттів, свого емоційного стану. У зв'язку з цим спілкування набуває все більше риси формалізованості, нетривалості, фрагментарності. Парадокс в тому, що людина відчуває потребу в неформальному спілкуванні. Особливо гостро переживається це почуття в підлітковому і юнацькому віці. Прагнення підлітка до усвідомлення своєї індивідуальності, до самовираження вимагає як зеркала іншого Я, так і прояву співучасті. Саме тут особливо велика роль педагога: чуйного, уважного, здатного на глибокий емоційний відгук.
Як уже відмічалось, комунікативні здібності педагога включають, по-перше, навички і вміння педагогічного спілкування, і по-друге, вміння управляти відносинами в колективі учнів. Тому, що як свідчать дані досліджень, якщо людина до 17 років не набула певного досвіду емоційного спілкування, то потім заповнити цей пропуск дуже важко.
У вітчизняній психології здійснюються спроби підготувати школярів-старшокласників до спілкування. Відомий педагог А.В.Мудрик вважає, що вирішення цього завдання повинно йти двома шляхами. По-перше необхідно активно залучати всіх учнів в різноманітні форми колективної діяльності. По-друге, організувати навчання спілкуванню тих школярів, які відчувають в цьому необхідність. Навчання повинно включати теоретичні знання і соціальну організацію практичного спілкування. Цілеспрямоване формування навичок і вмінь спілкування сприяє тому, що людина набуває необхідний досвід не методом "проб і помилок", що часто викликає негативні явища в психічному складі особистості, а під керівництвом педагогів.
Спілкування педагогів з учнями, як і будь-який інший вид, з характерності т. зв. Складається з трьох основних компонентів:
1.Передкомунікативне орієнтування в ситуації спілкування, тобто в часових і просторових його умовах, а також у співбесіднику(співбесідниках).
2.Процеси контакту, які обслуговують спілкування: входження в нього, розвиток спілкування, передача ініціативи партнеру, вихід із нього.
3. Власне процес спілкування, який об'єднує в собі компоненти техніки, так і особистісні фактори (цілі, зміст, індивідуальний стиль спілкування), які визначаються спрямованістю особистості, її ціннісними орієнтаціями. Відповідно до цих компонентів процесу спілкування можна виділити основні комунікативні вміння: бачити і розуміти. Особистість і стан партнерів, їх взаємовідносини і ставлення ініціатора спілкування, вступати в контакт , управляти ініціативою контакту, використовувати весь комплекс засобів організації контакту на всіх його деталях; і вміння, які визначаються своєрідністю особистості учасників спілкування. Основні фактори , які впливають на рівень комунікативних вмінь - стиль спілкування, установка, стереотипи і т.д.
Передкомунікативне орієнтування в партнері і ситуації спілкування.
Вміння передкомунікативного орієнтування являє собою здатність за якими - небудь зовнішніми проявами: мови, міміки, пантоміміки, просторовими і часовими характеристиками. Спілкування - правильно судити про особистість, а також про взаємовідносини між учнями, їх ставлення до вчителя. Ці вміння можна розділити на 2 групи:
1. 1. вміння, читати по обличчю", по міміці, жестикуляції, мові, позі і т.д.;
2. 2. вміння переходити від сприймання зовнішніх проявів до внутрішнього моделювання особистості учня.
Вміння першої групи є базою, фундаментом для переходу до такого моделювання, яке може здійснюватися більш чи менш успішно. А.Н.Бодалев приводить опис педагога, який вважав, розумні ті " хто все робить послідовно і акуратно! Очевидно, що цей вчитель, правильно відмічаючи зовнішні ознаки поведінки учнів, не в змозі адекватно судити про властивості їх особистості, інтерпретувати мотиви їх вчинків.
Розглянемо більш детально процес сприймання психічного стану іншої людини. Чи можна достатньо повно зрозуміти емоційний стан іншої людини? Існує "мова почуттів", розуміння якого преважній більшості людей. Вираз почуттів , які проявляються в тій чи іншій формі, називається експресією почуттів. Мова експресії достатньо різноманітна. Перш за все - це слово. При допомозі багатої палітри слів ми можемо передати і зрозуміти будь-які відмітки переживань. Тут важливо не лише значення слова, але і те, як воно сказане: характер інтонації, ритм мови, тембр голосу і т.д., за якими можна судити, яким суб'єктивним смислом наповнене воно для людини, чому сказане, які думки і переживання його викликали.
Виразним засобом передачі почуттів є також міміка - зміна виразу обличчя. Прості емоційні стани, такі як страх, радість, гнів, здивування, відраза і т.д., розрізняють по міміці майже всі люди, незалежно від статі, професії, національності, віку. Однак, дослідження психологів показали, що ті, хто зв'язаний з людьми за характером своєї професійної діяльності, здатні вловлювати більш тонкі нюанси мімічних рухів. Наприклад, за даними психолога С.Р.Янкелевича, у творах Л.Н.Толстого згадується про відтінки виразу очей і 97 відтінків усмішки, які відображають той чи інший.
Психічний стан людини.
Багато може сказати з погляду досвідченого спостерігача і такі зовнішні прояви емоцій, як вегетативні реакції: почервоніле від хвилювання чи побіліле від переляку обличчя, часте чи переривисте дихання і т.д. Поза, жест, хода, багато в дечому доповнюють уявлення про людину.
Адекватне сприймання психічного стану і особливостей особистості інших людей ускладнюється тим, що мова емоцій є "м'якою", тобто один і той же стан може виражатися достатньошироким спектром виразних рухів, і, навпаки, однакові зовнішні прояви можуть відповідати різним переживанням. Додаткові труднощі виникають у педагога в зв'язку з тим, що експресія молодших школярів неадекватна виразним реакціям дорослих. В шкільні роки якраз проходить становлення виразної мови емоцій. І це необхідно враховувати педагогу, так як вміння правильно розуміти душевний стан, емоційний
Loading...

 
 

Цікаве