WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Родинне виховання в системі шкільної освіти - Дипломна робота

Родинне виховання в системі шкільної освіти - Дипломна робота

дружбі між батьками та дітьми, взаєморозумінні, пошані і повазі до старших членів родини. Коли ж у сім'ї наставала розлука, хтось змушений залишити рідну оселю - це було горе, трагедія для сім'ї ("Виводили з села", "Стратився", "Новина").
Майже у кожній новелі Стефаника визначальну роль відведено матері, жінці. Вона - головний будівничий і хранителька домашнього вогнища, її роль у вихованні дітей, веденні домашнього господарства, збереженні сімейних традицій і устоїв -. особлива, і у більшості випадків вирішальна.
Мати у творах Стефаника сердечна і добра ("Кленові листки", "Діточа пригода", "Катруся"), щира і працьовита ("Осінь", "Мати"), невтомна і згорьована ("Лан", "Святий вечір"), сувора і справедлива ("Лесева фамілія", "У корчмі"). Вона прекрасна якоюсь неземною любов'ю до своїх синів, коли проводжає їх до війська ("Виводили з села", "Мати"), дає останні в житті поради своїм дітям ("Кленові листки"), намагається з останніх сил допомогти хворій дочці ("Катруся").
Доброта аж до самопожертви - визначальна риса Стефаникових матерів. Споконвіку материнська любов і ласка щиро проростали в дитячих душах, щоб потім повернутись до батьків (коли ті будуть старі й немічні) милосердям, підтримкою ї теплотою. Однак, окремі діти швидко забувають своїх батьків, кидають їх напризволяще. Про це з болем читаємо в новелах "Ангел", "Сама-саміська", "Засідання".
Стефаник вважає, що мати найбільше дбає про те, щоб сімейна нитка не рвалась, щоб діти, будучи далеко від рідної оселі пам'ятали про отчий дім. Мати - єдине, що тягне дітей до рідного порога в дитинстві, молодості, зрілому віці ("Вечірня година").
Мати - хранителька сімейного вогнища, його морального обличчя. Батьки, які заплямували честь родини, не можуть бути прикладом для своїх дітей. Все їм можна вибачити, але зганьблену честь - ніколи ("Пістунка", "Гріх", "Мати)". Справжні батьки повинні ставити до своїх дітей однакові вимоги, не шукати один в одного помилок та виставляти їх напоказ перед дітьми ("Мамин синок").
Найтяжче горе для дитини, її майбутнього, коли у неї немає батька і особливо - матері. Не можна без сліз читати рядки новели "Шкільник". Хлопчина-сирота не має долі, майбутнього. Усі його б'ють, штовхають, ненавидять, відвертаються від нього. За хлопця ніхто не заступиться. "Б'ють мене, і добре б'ють, але я терплю. Як нема мами, то мус терпіти.," - каже хлопчина, Трагедію Гриця Летючого прискорила смерть його дружини. Без неї він став зовсім безпорадним у житті. "Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради без жінки, ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки" ("Новина").
Мати-жінка не тільки сила моральна, але й політична. Стефаник вважає, що у вихованні мають спільно діяти сім'я і держава. Остання
повинна захищати інтереси сім'я, допомагати їй. На жаль, польській владі були чужі інтереси народу, майбутнє дітей, молоді. Тому серед жінок зростає соціальна свідомість, вони самі шукають соціальне захисту, не миряться із свавіллям місцевих властей, відкрито виступають проти польської влади ("Дурні баби", "У нас все свято").
Образ матері у В.Стефаника виходить з тісних селянських хат. У нього мати - то рідна земля, то бідна і нещасна Україна яка переживає тяжкі муки із своїм народом. Характерний у цьому плані лист Василя Стефаника до К. Гаморака від 8. 06. 1899 р., в якому він писав: "Цілий наш народ лежить тепер у муках, як жінка, що дитину плодить. Треба ті страждання і судороги при рожденню нових форм життя і нових ідеалів витесати на камінних хрестах, бо се наша теперішня доба є великою добою народин".
Однак, якою б гіркою не була доля галицької сім'ї, батьки вселяли своїм дітям віру в кращу долю, привчали не втрачати людяність, доброту, милосердя до батьків, навчали любити працю, свій народ, рідну землю.
Проникливий знавець родинно-побутової культури села, В.С.Стефаник у багатьох своїх новелах глибоко розкриває соціальне становище різних за структурою сімей. Особливе місце і них займають проблеми різних типів неповних сімей - осиротілої, позашлюбної, сімей, що розпались.
Зневажливе тогочасне ставлення сільської громади до матері і позашлюбної дитини майстерно змальовує В.Стефаник у новелі "Гріх". У багатьох випадках, нерідний батько готовий взяти на себе батьківські обов'язки по утриманню дитини. Але чесна і сильна Касіяниха не може допустити, щоб чоловік зносив її ганьбу, тому покидає село, вирішує виховувати дитину сама.
Збереження сімейної честі - основа основ родинного виховання за Стефаником. Образ матері глибинно віддзеркалює ідеал справедливості і честі, морально-етичні норми сімейних взаємин, що складалися віками.
Великого значення проблемі - сім'я і школа, вихованню дітей у сім'ї надавав А. С. Макаренко. Він написав "Книгу для батьків"[70], прочитав по радіо багато лекцій про виховання дітей у сім'ї, які в 1940 році були опубліковані окремою книгою "Лекції про виховання дітей". Виховання, зазначав А. С. Макаренко, є процес соціальний в широкому розумінні цього слова; виховує дитину (добре або погано) все - природа, середовище, явища, речі, але насамперед люди - "з них на першому місці батьки і педагоги".[71, 20-21]
А. С. Макаренко стверджував, що сім'я повинна бути колективом, в якому діти отримують первинне виховання і який, нарівні з установами суспільного виховання, впливає на правильний розвиток і формування особистості дитини. Він стверджував, що тільки в тій сім'ї діти отримають правильне виховання, яка усвідомлює себе частиною суспільства, в якій діяльність батьків розглядається як необхідна суспільству справа.
Надаючи великого значення у вихованні дітей розумному батьківському авторитетові, А. С. Макаренко гостро критикував його "фальшиві типи": "авторитет придушення"-коли батьки б'ють і залякують дітей; "авторитет віддалі" - коли між дітьми і батьками немає нічого спільного; "авторитет чванства" - коли батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей; "авторитет педантизму" - коли батьки - бюрократи і формалісти - все забороняють дітям; "авторитет резонерства" - коли батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями; "авторитет любові" - коли батьки надмірно задобрюютьдітей; "авторитет дружби"-коли між батьками і дітьми існує панібратство; "авторитет підкупу" - коли слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків. Усі ці типи "батьківського авторитету" А. С. Макаренко називав негідними, аморальними, шкідливими. Справжній батьківський авторитет, зазначав він, повинен мати в своїй основі: здорову радянську сім'ю, громадський обов'язок і честь батьків, їх трудову діяльність, усвідомлення батьками своїх обов'язків, правильне розуміння любові до дітей.
"Книга для батьків" і "Лекції про виховання дітей" А.С.Макаренка є своєрідною енциклопедією сімейного виховання.
Видатний польський вчений Януш Корчак пише: "Перше слово маленької дитини - "мама"...саме древнє слово, яке придумали ще первісні люди..., а тому слово "мама" подібне у всіх мовах...
Вже маленька дитина знає свою маму. Ще ні говорити, ні ходити не вміє, а
Loading...

 
 

Цікаве