WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Родинне виховання в системі шкільної освіти - Дипломна робота

Родинне виховання в системі шкільної освіти - Дипломна робота

нездоровою моральною атмосферою. Шлюби, що розпалися, не тільки особисте нещастя двох, це діти, позбавлені одного із батьків, уваги, ласки, тепла батька або матері.
Методи сімейного виховання - це прийоми організації і здійснення систематичного впливу батьків на дітей. Як народна, так і наукова педагогіка пріоритетними визнають ті, які формують передусім суспільну поведінку дітей, їхню підготовку до трудової діяльності та створення сім'ї. Над-звичайно важливим методом виховання дітей у сім'ї є особистий приклад батьків. Разом з тим вправи і привчання, організація режиму навчання, праці і відпочинку дітей, виконання ними різних доручень і обов'язків, ігри створюють у сім'ї атмосферу доброзичливості, невимушеності, взаєморозу-міння і взаємодопомоги.
Батьки найперші вихователі. Вони насамперед відповідають перед власною совістю, народом, державою за виховання дітей. Проблему родинного виховання на народних традиціях треба вважати найголовнішою не лише в системі освіти, а й у всьому ідейно-моральному, культурному житті суспільства.
Концепція сімейної педагогіки, тобто наукові теорії і основні напрямки, навіть при різних суспільних ладах і в різні історичні епохи, зовнішньо залишалися незмінними. Вони включали формування загальнолюдських цінностей і таких якостей, як чесність і честь, гідність і благородність, любов до людей і працелюбство, та ін. Про стосунки між батьками і дітьми і про напрямки сімейного виховання писали ще Аристотель, Г. Сковорода, Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, Г.Песталоцці та ін.
Важливого значення даній проблемі надавали Януш Корчак, О.Барвінський, Мечислав Барановський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, К.Д. Ушинський, М.Г. Стельмахович.
Серед сучасних дослідників варто відзначити В.І.Костіва, Б.П.Нікітіна та Л.О.Нікітіну, Л.Е.Орбан, М.Г.Стельмаховича, та ін.
Однак майже не знаходимо досліджень з проблеми родинного виховання, зокрема, шляхів оптимізації взаємодії школи і родини учня не аналізується вплив сім'ї на підготовку дитини до школи. Деякі автори визначають фізичну готовність дитини до школи (Анищенко О. М., Доронова Т.П., Комарова Т.С., Нікітін Б.П., Нікітіна Л.О.,), психічну готовність (Артемова Л.В., Божович Л.І., Бране К., Котирло В.К., Кравцова Е.Е., Штребел С. та ін.) та навчальну (Барташнікова І. А., Барташніков О.О. та ін.).
Майже не зустрічаються і дослідження з проблеми взаємодії вчителя з батьками школярів не тільки у процесі підготовки дитини до школи, а й у процесі подальшого виховання та навчання дитини в школі.
При написанні курсової роботи я використовувала такі методи дослідження: аналіз і синтез літературних джерел; педагогічне спостереження, бесіду, анкетування.
Об'єкт дослідження. Родинне виховання як основа розвитку.
Предмет дослідження. Вплив родинного виховання на навчання та виховання особистості молодшого школяра.
Актуальність дослідження , його соціально-педагогічне значення, недостатня теоретична і методична розробка зумовили вибір теми дипломної роботи ________________________________________???????????
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ полягає у визначенні напрямків співпраці родини і школи в процесах підготовки дитини до навчання у школі та організації навчально-виховного процесу в початкових класах.
ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:
- проаналізувати стан проблеми родинного виховання в педагогічній теорії та практиці;
- виявити умови, що впливають на ефективність підготовки дитини до навчального процесу в школі;
- показати значення співпраці родини і школи в ефективній організації навчально-виховного процесу в початкових класах.
НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ полягає у виявленні та систематизації знань про родинне виховання, напрямки та умови ефективної співпраці родини та школи в процесах підготовки дитини до навчання в школі та організації навчально-виховного процесу в початкових класах.
ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ визначається актуальністю проблеми та ступенем її опрацювання і полягає в тому, що розроблені напрямки підготовки дитини до школи можуть використовувати батьки, вчителі початкових класів, вихователі дошкільних закладів.
ОСОБЛИВИЙ ВНЕСОК АВТОРА полягає у визначенні напрямків і умов співпраці родини та школи у процесах виховання та навчання дитини в школі та організації навчально-виховного процесу в початкових класах.
РОЗДІЛ 1 .Зародження та розвиток родинного виховання на Україні
1.1. Функції та характерні риси української родини. Сім'я та родинне виховання у найдавніші часи на Україні
Коріння історії української родини сягає в сиву давнину. Адже сім'я з її побутом, тобто загальним укладом життя, сукупністю виховних звичаїв і традицій, складалася упродовж багатьох століть і зміцнювалася в ході перебігу історичного розвитку людства. Перші ж сліди перебування людини в Україні історики датують давнім періодом кам'яної доби, раннім палеолітом (приблизно 200 000 р. до н. є.).
Питання історії родинного виховання потрібно розглядати починаючи ще з первіснообщинного ладу. Варто зазначити, що в цьому суспільстві все було колективним, не існувало соціальної нерівності і класів, люди жили в загальних житлах і спільно виховували дітей, які належали всьому роду.
Сім'ї і у той час були великі, об'єднували по двадцять-тридцять душ. Така сім'я, як і будь-яка інша, звалася в Х-ХІ ст. родом. Рід - це велика родина, відома в Україні ще під назвами "пепище", "служба", "хутір", яка проживала у своєму дворищі, і відокремленій оселі.
Рід мав спільне майно - ріллю, ловецькі терени, стада худоби, вів спільне господарство під проводом свого старшини. Це була суспільна група - невелика, але дуже суцільна, злучена кровними зв'язками й спільними інтересами. За своїх членів рід солідарно заступався, обороняв їх від кривд. Згодом він утратив давню суспільність і розпався на малі, самостійні родини. Кожна вела своє окреме господарство, мала свій дім з господарськими будівлями, своє поле, худобу тощо. Ліси ж, пасовиська, озера залишалися спільною власністю цілої оселі-громади. Проте пам'ять приналежності до роду не губилась. Давні традиції жили у родах боярських, шляхетських, міщанських, селянських, священичих. До речі, велика сім'я на певному історичному етапі була не тільки в українців, а й майже в усіх народів світу. Залежно від ступеня розвитку господарства в одних народів раніше, в інших пізніше вона розпадалася на малі індивідуальні сім'ї. Цей процес характерний і для України, велика родина набула значного поширення за часів Київської Русі. Сини не відділялися, хазяйнували спільно, жили разом. А порядкував хтось з найстарших, найбільш досвідчений і кмітливий. Ця тенденція зберігалася в Україні і в наступних ХІV-ХVІ століттях. Поряд з великими родами з'являлися й малі індивідуальні сім'ї, кількість яких наприкінці XVIII ст. різко зросла.
З поміж багатьохобов'язків родини чи не найголовнішим було виховання дітей. Слово "виховання" в українців, очевидно, пішло від "ховати", тобто заховати (уберегти) від небезпеки, смерті, хвороби, "лихих очей," поганих впливів. Згодом воно набуло узагальненого змісту,
Loading...

 
 

Цікаве