WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання комп'ютера як засобу навчання на уроках з курсу „Історія України” - Дипломна робота

Використання комп'ютера як засобу навчання на уроках з курсу „Історія України” - Дипломна робота

визволення українських земель. Він скоординував її з Черкасами ідонськими козаками, здійснив успішні походи на Перекоп (1558), під Азов (1559), а також невдалу спробу оволодіти спільно з народами Північного Кавказу Кримом (1560). Намагання російського царя порозумітися з кримським ханом, щоб розв'язати собі руки на Заході, йшло врозріз із планами Вишневецького, і в 1560 р . він повертається з Північного Кавказу на Дніпро. Оселившись на о. Монастирському, Вишневецький знову організовує походи козаків на татарські улуси. Він набув на Запоріжжі такої сили, що в 1562 р. втрутився в боротьбу за молдавський престол. Але союзники - волохи підступно полонили князя й видали його султанові. Вишневецького відправили до Царгорода й там стратили. Про його смерть народ складав легенди й думи, уособлюючи його з казковим героєм Байдою. Так закінчив своє життя "найвеличніший ворог Блискучої Порти", як назвали Вишневецького самі турки.
З діяльністю Вишневецького Запорізька Січ виходить на міжнародну арену й перетворюється на лідера боротьби східного слов'янства проти Кримського ханства й султанської Туреччини. Причому, в очах сучасників вона постає як своєрідне державне утворення, без якого європейські країни вже не могли обходитися в міждержавних відносинах. Зовнішньополітичні зв'язки Запорізької Січі цього періоду мають переважно військовий характер, зумовлений потребами часу. Козацтво хоч і жило на підвідомчій Польщі території, але досить часто проводило самостійну зовнішню політику.
Спроби польського уряду навести між запоріжцями лад на зразок регулярного війська наштовхувались на рішучий опір. Козаки відмовляли визнати владу центральних властей, а замість призначуваних старших обирали власних отаманів. Запоріжцям заборонялося самовільно " лупити чабанів татарських", та вони на власний ризик виряджалися на військовий промисел у найдальші закутки Криму й Туреччини. Власті вимагали не приймати на Січ утікачів, а козаки зробили її надійним пристанищем всіх скривджених і знедолених. Уряд не визнавав за січовиками жодних прав, вони шаблею відвойовували собі краще місце під сонцем.
1.2. Військово - політична організація Січі
Запорізьке козацтво виробило власну суспільну організацію, яка найповніше відповідала національному характерові українців і потребам часу. Вона мала форму демократичної республіки з найширшою участю в управлінні козацьких мас. Народоправство гарантувало життєвість козацької держави в екстремальних умовах існування. Оскільки створення цієї республіки (Січі) було ініційовано військовим станом - українським козацтвом, то основи її державності спиралися на військовий елемент, який і визначив її характер : виникла військово - демократична республіка з політично - адміністративною військовою та судовою владами. Провідна роль військового елементу в цій республіці проявлялась в тому, що козацька військова адміністрація контролювала вся сфери життя, а кожен козак був не тільки громадянином, а й її воїном. Цей шлях побудови української державності у поєднанні з її демократичними засадами є унікальним у світовій практиці [25, 14].
Верховна влада на Січі належала козацькій раді, яка вирішувала найголовніші питання внутрішнього життя й зовнішніх відносин, брати участь в якій мали право всі без винятку козаки. Інколи ради проводилися і на репрезентативній основі депутацій від куренів або ж винятково старшинські. Зібрання козаків за їх власною ініціативою називалося чернецькою радою. До компетенції ради входило обговорення всіх найважливіших справ життєдіяльності козацького товариства: встановлення військового устрою, обрання старшини, вирішення питань війни і миру, ведення переговорів з представниками інших країн. Нерідко козацька рада виступала і як вища судова інстанція. За традицією козацькі ради збиралися щороку 1 січня для переобрання кошового отамана і старшини. Нерідко в разі потреби позачергово скликалися неординарні ради, на яких розглядалася широка палітра питань чи одне, але важливе для запорожців.
Постійним місцем проведення козацької ради була Січ. Проте, оскільки рада являла собою орган військової влади, то важливою, насамперед була присутність на ній війська, а прив'язаність до даного пункту не абсолютизувалась.
Перша згадка про козацьку раду 1581 р. подана у щоденнику посла німецького імператора Рудольфа II в Україні Еріха Лясоти. Він звертає увагу на порядок голосування на козацькій раді. Після оголошення пропозиції імператора запорожці "розділилися на два кола. В одному була старшина, у другому - прості люди, яких називають черню. Обговоривши все між собою, чернь ухвалила своєю звичайною голосною згодою податися на службу до його цісарської величності, на знак чого кидала вгору шапки, після чого побігла до старшинського кола і пригрозила, що коли хтось буде проти, вони його втоплять у воді. Але старшина відразу погодилась" [20, 168]. Після досягнення домовленостей гриміли литаври і пролунало десяток гарматних пострілів.
Рада обирала кошового отамана, або ,як ще його називали, старшого чи гетьмана, якому належала виконавча влада. Про значення цієї посади в козацькому товаристві і характер виборів яскраво свідчать спостереження французького військового інженера Гійома Левассера де Боплана: "Коли зберуться усі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за най здібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням чи іншим, це йому не допомагає... Якщо обраний козак приймає на себе обов'язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча (додає) недостойний і для такої посади нездатний, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, щоб гідно послужити всім взагалі, і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: "Слава, Слава!". Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому" [8, 69]. Вибори кошового отамана знаменували кульмінаційний момент ради, оскільки від його діяльності значною мірою залежало життя на Січі протягом цілого року.
Поступово формувався командно - управлінський апарат Запорізької Січі. З'явилися різні військові посади. Суддя чинив суд над порушниками козацьких законів, відав кошторисом і міг виконувати обов'язки кошового отамана. Писар очолював військову канцелярію й письмово оформлював найголовніші січові справи. Осавул відав організацією військових загонів та їхнім вишколом. Обозний командував артилерією, дбав про її розташування й забезпечення усім необхідним. Нижчу ланку командного апарату становили курінні отамани, яким відводилося особливе місце - вони безпосередні начальники куренів. Назви куренів, як правило походили від місцевості, де раніше проживали козаки. Курінний отаман обирався на курінній раді, і його кандидатура не

 
 

Цікаве

Загрузка...