WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Використання комп'ютера як засобу навчання на уроках з курсу „Історія України” - Дипломна робота

Використання комп'ютера як засобу навчання на уроках з курсу „Історія України” - Дипломна робота

історичнулітературу з даної теми;
-охарактеризувати проблеми комп'ютеризації навчання в педагогічній та методичній літературі;
-з'ясувати можливість використання комп'ютерних програм у навчанні історії;
-розробити та обґрунтувати комп'ютерну навчальну програму;
-розробити та експериментально перевірити методику організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках історії України з використанням комп'ютера як засобу навчання під час вивчення теми: "Запорізька Січ - козацька республіка".
Експериментальною базою кваліфікаційної роботи були 8 - А та 8 - Б класи Жовтневого ліцею міста Кривого Рогу. Експериментом було охоплено 59 учнів. З них 30 чоловік (8 - А клас) склали контрольний клас , а 29 учнів (8 - Б клас ) - експериментальний.
Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків, а саме CD - диску з розробленою експериментальною програмою.
Отже, проблема використання комп'ютера на уроках історії залишається актуальною, проте цій проблемі приділяється все більше уваги, тому в майбутньому, можливо, знайдеться остаточне вирішення цієї проблеми.
Розділ I. Запорізька Січ - козацька республіка
1.1.Утворення козацької республіки - Запорізька Січ
Потужним імпульсом консолідації українського козацтва, формування його самосвідомості та утвердження організаційної структури стала Запорізька Січ. Питання про час і місце її виникнення внаслідок відсутності прямих свідчень залишається дискусійним і неодноразово порушувалося в надрукованих на сторінках " Київської старовини " працях Д.І Яворницького в яких, він припускав існування восьми запорізьких січей, перша з яких, на його думку, розміщувалася на Хортиці [64]. Автор подав яскравий топографічний опис місцевостей, пов'язаних з існуванням Запорізьких Січей, розглянув дані відповідних археологічних розкопок.
Вигідно контрастують з ними дослідження Л.Падалки [43]. В першому з них автор простежує стан висвітлення даного питання в найгрунтовніших працях з історії українського козацтва. Він дійшов висновку, що "...в наукових працях з південноруської історії ми не зустрічаємо даних ні про час, ні про місце Січі в перший час існування запорізького козацтва" [43, 258].
Ставлячи за мету розглянути в своїх працях дані, що відносяться до питання про існування Запорізької Січі на о. Хортиця, Л.Падалка детально зупинився на топографії острова та прилеглих до нього місцевостей, з'ясував топографічне положення о. Мала Хортиця, спростував твердження Д.Яворницького про його ототожнення з Канцеровським острівцем [44, 262].
Досліджуючи питання про можливості існування Запорізької Січі на початку XVI ст.. на о. Томаківка, дослідник підкреслював, що остаточне його вирішення ускладнювалося внаслідок неповноти та недостатньої точності джерел, зокрема географічних позначень. Він вважав, що визначення о. Томаківка місцем перебування Запорізької Січі ґрунтувалось на "плутаному" повідомленні Митецького в "Історії про запорізьких козаків", яке залишилось поза увагою авторів наступних історичних досліджень.
Л.Падалка також розглядав питання про можливість існування січей на ряді інших островів. Він підкреслював, що "питання про місце Запорізьких Січей затемнене значною мірою близькими за своїм змістом поняттями "січ" і "кіш" і його з'ясування має велике значення в історії розвитку запорізького козацтва [43, 458].
В результаті проведених спостережень Л.Падалка дійшов висновку, що протягом XVI - початку XVII ст.. не існувало ні Хортицької, ні Томаківської Січі. В першому випадку "викладені дані дають змогу говорити тільки про збірні пункти запоріжців на Хортицьких о-вах з прилеглими місцевостями, а не Хортицьку Запорізьку Січ" [44, 276]. Його висновки ґрунтувалися на критичному аналізі великої кількості історичних джерел та літератури і вивченні даних археологічних розкопок. Отже, в даному випадку маємо справу з достатньо аргументованим викладом своєрідної точки зору на питання про існування та місцезнаходження Січі в початковий період історії запорізького козацтва.
Отже, проблема датування виникнення Запорізької Січі та місця, де вона вперше зародилася залишається відкритою.
Серед найважливіших причин появи Запорізької Січі слід виділити, насамперед, потребу організації козацтва в зв'язку із зростанням його чисельності на середину XVI ст. З іншого боку, заснування центру козацької вольниці зумовлювалося потребою захисту українських земель від дедалі зростаючої татарської агресії.
Так, для захисту від ворожих нападів козаки будували "городці", робили засіки або "січі" з повалених дерев. Таких укріплень було чимало, але жодне з них не могло витримати натиску значних сил противника. Перша велика січ з кам'яним замком з'явилась на о. Хортиця між 1552 - 1556 рр. Її спорудили козаки із ініціативи Дмитра Вишневецького. Сам Вишневецький, хоча й походив з великокнязівського роду Гедимінові, мав великі маєтності на території сучасної Тернопільщини й обіймав високу адміністративну посаду, відзначався великою любов'ю до України. Він захищав Волинь і Поділля від татарських набігів, брав участь у багатьох сутичках і битвах з нападниками. Ставши наприкінці 40 - х років XVI ст. канівським і черкаським старостою, Вишневецький майже без допомоги польсько - литовського уряду збудував на о. Хортиці замок, який став не тільки фортифікаційною твердинею, а й відкрив нову, козацьку сторінку в історії України.
Поставивши на Хортицькій Січі гарнізон, Вишневецький перетворив її на плацдарм для подальшого відвоювання південних українських земель. Але на заваді цьому стало небажання польсько - литовського уряду починати широкомаштабну війну з Кримським ханством, за спиною якого стояла могутня Порта. Це змусило українського князя вступити в переговори з російським царем Іваном Грозним щодо спільних дій проти Криму. Переговори були успішними, і в 1556 р. українські козаки Вишневецького й російські ратники намісника чернігівського Іжевського здійснили похід у пониззя Дніпра. Вони завдали руйнувань татарським фортецям на Дніпрі, а також Очакову й визволили чимало бранців. Під час другого походу того самого року козаки здобули фортецю Аслам - Кермен, знищили гарнізон і вивезли на Хортицю всю артилерію. Майже одночасно Криму завдали удару донські козаки і п'ятигорські черкеси, з якими Вишневецький узгодив свої дії. Спробу кримського хана Девлет - Гірея захопити Хортицю восени 1556 р. козаки успішно відбили.
Але встояти проти повторного наступу на острові восени 1557 р. татар, турків і волохів козаки не змогли й тому мусили залишити Хортицю. Небажання польського короля Сигізмунда - Августа надати козакам допомогу у боротьбі з татарами і настійні вимоги турецького султана видати Вишневецького змусили того в листопаді 1557 р. перейти на службу до Івана Грозного. Перебуваючи при дворі російського царя, український князь не припиняв боротьби за
Loading...

 
 

Цікаве