WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Видатні дiячi української освiти XVI – XVIII ст.: Іван Вишенський, Павмо Беринга, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Єпіфаній Славинецький - Реферат

Видатні дiячi української освiти XVI – XVIII ст.: Іван Вишенський, Павмо Беринга, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Єпіфаній Славинецький - Реферат

Балабанів, що об'єднував українських культурно-освітних діячів першої половини 17 ст. Працював у Стрятинській (1597-1605) та Крилоській (1606-08, тепер Івано-Франковська область.) друкарнях.
Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613 - 19), у Львові (до 1613) постригся в ченці. . Близько 1616 року його запрошено до Києва для участі у підготовці видання книги "Анфологіон" (автор передмови). Восени 1619 року разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва і назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора,перекладача, друкаря, гравера, згодом став головним друкарем і завідувачем Києво-Печерської. друкарні і, можливо, викладав у Київ. братській школі. Як архітипограф, редактор і перекладач брав участь у виданні низки капітальних лаврських друків 20-х pp. 17 ст. Праця "Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє" Беринди, що вийшла у світ 1627 з Києво-Печерській друкарні - найвидатніше досягнення староукраїнського словникарства. Складається з двох частин: "Лексіконъ" - церковнослов'янський-український словник; "Имена свойственная..." - зібрання тлумачень топонімів й антропоніміє, а також загальні назви неслов'янського походження. У пам'ятці майже 7 000 статей (бл. 5 000 у 1-й частині, 2 000 - у 2-й, у т. ч. бл. 1 400 онімів). У "Лексіконі..." застосовано всі основні засоби наукового, опрацювання матеріалу, зокрема паспортизацію вокабул (реєстрових слів), ремарки, екземпліфікацію (подання цитат), вказівки на фразеологізми, в які входить вокабула, зауваження про орфографію, етимологію слова, відсильні ремарки. Головні джерела праці - "Лексис..." Лаврентія Зизанія, ономастикони Максима Грека, Мануїла Ритора, тлумачення онімів в антверпенському виданні Біблії (1571). Виявлено використання Бериндою словників доби Київської Русі та зарубіжних, староукраїнської глосографії тощо. Джерелом церковнослов'янського реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов'янськи рукописи й друки до початку 17 ст. Реєстр "Лексікона..." дібрано за диференціальним принципом: специфічні церковнослов'янськи слова (питомі й запозичені), спільнослов'янськи лексеми, що архаїзувалися в української мови кінця 16 - початку 17 ст., є в ньому й українські слова.
Абсолютну більшість елементів неслов'янського походження, особливо грецьких й латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі. Нормалізації служило й чітке формальне - за допомогою двокрапки - розмежування реєстру й перекладної частини. Остання зі старанно підібраними еквівалентами вокабул, з широким набором синонімів - одне з найб. зібрань українськой лексики кінця 16 - початку 17 ст. У "Лексіконі..." надруковано низку тлумачень енциклопедичного характеру. Значення слова автор розкриває і за допомогою етимологичних відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Беринда нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в української лексикографії застосувавши ремарки "преноснЂ", "инорЂчнЂ", "метафор.". Праця - багатоплановий наук.-лінгістичний. оригінальний твір. Відіграла видатну роль у розвитку вітчизняної й помітну - в розвитку зарубіжної лексикографії 17 - 18 ст., ставши джерелом нових словників. Беринда уперше в українськом друкарстві впровадив сюжетні ілюстрації.
Кирило Транквіліон-Ставровецький
Кирило Транквіліон-Ставровецький (? - 1646) у 1589 - 1592 рр. вчитель львівської братської школи. Сучасники характеризують його як мужа "ученна в науці письма і язика еллінська і словенська". З 1592 р. він вчителює у віденській братській школі. З подальших 22-х років відомостей про його життя і діяльність немає. У 1614 - 1615 рр. Кирило - ієромонах, славиться як проповідник, бере участь у виданні Псалтиря (Львів, 1615), друкує у власній похідній друкарні свої книжки "Зерцало богословії" (Почаїв, 1618) і "Євангеліє учительноє" (Рахманів, 1619), за які зазнає переслідувань - ортодокси вбачають у них єретичні та прокатолицькі тенденції. Між 1615 та 1626 рр. Кирило веде мандрівне життя: Львів - Волинь - Замостя. Близько 1626 р. переходить в унію і стає архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, захопленого уніатами. Найпершу друкарню в Чернігові заклав вже відомий нам проповідник Кирило Транквиліон Ставровецький. Року 1626 Ставровецький став архімандритом Чернігівського Єлецького монастиря: сюди він привіз з собою й свою мандрівну друкарню .
Він наголошував, що місце людини в суспільстві повинно залежити від її освіти, а не від походження. Гострота розуму залежить від вроджених здібностей, але глибина і різноманітність знань - від виховання. Вважаючи, що прагнення до знань є природною властивістю людини, наголошував, що кожен повинен збагачувати свій розум знаннями і поширювати їх серед інших.
Поетичні твори Кирила-Ставровецького вибрано з його збірки прозових статей і віршів повчально-релігійного змісту "Сія книга названная Перло многоцінноє. Составленная трудолюбієм през Кирила Транквіліона і проповідника слова божія, архімандрита чернігівського монастиря Єлецького. Со всею, єже о Христі братією..." (Чернігів, 1646).
Але друкарня Ставровецького увесь час в Чернігові була бездіяльною і лише перед смертю своєю Транквиліон знову використав її. Це був особливий в нашій літературі письменник: він всі свої твори сам і видрукував у власній друкарні; правда, до певної міри Ставровецький був змушений до такого друкарства, бо вже після його першого твору - "Зерцало Богословії" 1618 р. - навряд яка друкарня відважилася б друкувати його праці.
Отже, в рік своєї смерті, 7 вересня 1646 р., Ставровецький випустив в світ в Чернігові свою останню працю - "Перло Многоценноє". Праця вийшла, як каже сам автор, "з новои друкарни єго", "єго власным коштом". Це й була найперша книжка, видрукувана на Лівобережжі *.
Але того ж 1646 р. Ставровецький помер в Чернігові і друкарня його зовсім занепала. Яка була доля її, нема відомостей; певне, під час повстання Б. Хмельницького її знищено, як майно уніатського архімандрита.
Єпіфаній Славинецький
Єпіфаній Славинецький (кінець 16 - початок 17 ст., Волинь або Поділля - 19.XI 1675, Москва; похован у Чудовому
Loading...

 
 

Цікаве