WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Видидатні дiячi української освiти XVI – XVIII ст.: Іннокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Симеон Полоцький, Феофан Прокопович - Реферат

Видидатні дiячi української освiти XVI – XVIII ст.: Іннокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Симеон Полоцький, Феофан Прокопович - Реферат


Реферат
на тему:
Видидатні дiячi української освiти XVI - XVIII ст.: Іннокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Симеон Полоцький, Феофан Прокопович
Зміст
Вступ
Іннокентій Гізель
Іоаникій Галятовський
Симеон Полоцький
Феофан Прокопович
Висновки
Література
Вступ
У 16 - 17 сторіччі на Україні почався бурхливий розвиток педагогічних наук. Було створено багато освітних застав: типографії, школи та інше.
Цікавим явищем в історії вітчизняної освіти, того часу, була діяльність братських шкіл (80 роки 16 сторіччя), які организовували і утримували церковні братсва (громадсько-політичні организації православних громадян) з метою зміцнення православ'я. Високий рівень освіти забеспечивали вчителі, які згодом стали відомими не лише в Україні,а й за її межами. Це - Стефан Зізаній, Кирило Ставровецький - Транквіліон, Павмо Беринда.
Також важливим кроком для розвитку освіти було створення Києво - Могилянсткої академії, яка була створена у 1632 року на Подолі внаслідок змеття Київської Братської та Лаврської шкіл, зібрала найбільшу кількість освітченних, найкращих на той час діячив науки та культури: це Петро Могила (опікун академії), Іннокентій Гізель, Іоаникій Галятовський, Єпіфаій Славинецький, Симеон Полоцький та інші.
Усі вони зробили певний внесок у розвиток педагогічної думки, розглядали загальні питання виховання і навчання молоді, розробляли методичні рекомендації. Одні з них присвячували окреми праці проблемам освіти, створювали підричники ат навчальні посібники, інші - порушувли освітні питання в полемічних працях, виступах, промовах.
Іннокентій Гізель
Іннокентій Гізель - видатний київський вчений та церковно-громадський діяч.
Народився в Прусії, у реформаторській сім'ї. У молодості переїхав до Києва, прийняв православну віру, повернув до себе увагу Петра Могили та був відправлен їм за кордон, де крім богословія, вчив історію та юриспруденцію. В стані ректора Київської колегії багато вклав в її розвиток.
У 1656 р. був призначений настоятелем Києво - Печерської лаври та зберіг це звання до самої своєї смерті, у 1683 р. Він був на стороні Москви проти Польщі, але відстоював перед московським правительством національну та церковну автономію Малоросії; його політичні вимоги не залишились без уваги. Один з найосвітлиніших людей того часу, Інокентій приймав участь в диспутах з католиками, говорив проповіді, співробітничав з малороськими вченими, що до видання їх творів.
У 1669 році вийшло його обширний твір: "Мир с Богом до людини" (2-е вид.,1671); у цій книзі іноді зустрічаються цікаві побутові подробиці.
У 1690 московський патріарх Иоаким признав її новотворним та поганим, бача в ньому підвласність католикам.
По хроніці Феодосія Софоновича Інокентій зробив найвидатний "Синопсіс"(з 1674 р. біля 25 видатництв, останнє - у 1861 р.), прибувавший головним учбовим пособієм до Ломоносова.
Гізель зазначав, що в основі процесу пізнання людиною навколишньої дійсності лежить інтелектуальна діяльність самої людини. Оскільки процес пізнання грунтується на чуттєвому досвіді людини вважав важливим розвивати органи чуття дитини. Велику увагу приділяв значенню навколишнього середовища для формування особи, підкреслюючи, що стати людиною, оволодіти мовою можна тільки в людському суспільстві.
Іоаникій Галятовський
Іоаникій Галятовський (? - 1688) - письменник-полеміст, агіограф (укладач збірників легенд), проповідник і гомілет (теоретик цер-ковного красномовства), педагог, громадсько-політичний і церковний діяч. Учився у Києво-Могилянській колегії, став у ній викладачем, а з 1657 р. - ректором. З 1669 р. і до смерті - архімандрит Єлецького монастиря в Чернігові. Автор збірки взірцевих проповідей "Ключ разумінія..." (Київ, 1659 і 1660; Львів, 1663 і 1665), кількох циклів легендарних оповідань, зокрема "Неба нового" (Львів, 1665, Могильов, 1699), полемічних трактатів "Месія правдивий" (українською мовою - Київ, 1669; польською мовою - Київ.1672), "Стара західна церква новій римській церкві..." (польською мовою, Новгород-Сіверський, 1678), "Лебідь..." (польською мовою, Новгород-Сіверський, 1679), "Фундаменти..." (польською мовою, Чернігів, 1683), "Алькоран Магометів" (польською мовою, Чернігів, 1683), "Бесіда білоцерківська..." (польською мовою наведена в літописі Самійла Величка і видана в російському перекладі В. Аскоченського в Києві 1857 р.). Його гомілетичний трактат "Наука, альбо Способ зложення казання", включений до збірки проповідей "Ключ разумінія", відіграв істотну роль у розвитку українського письменства другої половини XVII - початку XVIII ст., регламентувавши бароккові форми його прозових, насамперед ораторських жанрів. Водночас він є зразком тогочасних навчальних посібників.
Наука, альбо Способ зложення казання. - Подається за виданням: Ключ розумЂнія, священником, законником и ляиком належа-чій. З поправою й придатками, от недостойного ієромонаха Іоаникіа Галятовского, ректора и ігумена братства кієвского. Львів, друкарня Михайла Сльозки, 1665.
Симеон Полоцький.
Найвидатнiшим дiячем бiлоруськоi культури 17 ст. є поет i вчений Симеон Полоцький (Самійло Петровський - Ситнианович (1629 - 1680 рр.)). Він народився у м. Полоцке, закінчив Києво-Могилянську академію у 1659 р., прийняв сан та взяв собі ім'я Симеон.
У 1663 році переїхав до Москви і прожив там 16 років, в Москві прозваний Полоцьким за назвою його рідного міста (Симеон - чернече ім'я), Симеон стає вчителем царським дітям, а також одночастно займає посаду царського поєта.
В 1665 г. в Заіконоспаськом монастирі на Никольськой вулиці була побудована школа. У школі учні були повинні "учитца по латыням" та "грамматическому учению". Очолював її Симеон Полоцкий.
Брав участь у виставах, що влаштовувались в колегіумі. Дві п'єси, написані ним в Москві, можна дещо умовно вважати початком російської драматургії, а їх автора - першим драматургом Московщини. Крім згаданих п'єс, Симеон Полоцький створив велику кількість т.зв. "діалогів" та "декламацій", які були мовлені "отроками" під керівництвом і за участю автора перед царською родиною в Москві та в селах Коломенському й Ізмайловському. Все це готувало грунт для створення в Москві професійного театру. Саме після цих декламацій у царя й зявилось бажання створити в Москві театр. П'єси виникли на вже підготовленому грунті.
Також він приймав активну участь політичому житті та пише де кілька творів. Головной проблемою творчества Симеона було роз'вязнення питань, з'вязанних з верховною владою, її авторітетом, формою организації та діяльністю. Він один з перших в исторії вітчизняной політичной думки дав теоретичне обгрунтовування необхідності встановлення просвітленной абсолютної монархії. Він активно підвищував авторитет царськой персони, порівнюя його з сонцем.
Видатний вчений, який зробив значний внесок у розвиток педагогічної науки. Майже на 20 років раніше від Д. Локка виступивпрти теорії"вродженних ідей", будучи переконаним у тому, що людина не народжується з готовими моральними якостями,а набуває їх в процесі виховання. Свої педагогични положеннявиклав у творах "Книжица вопросов и ответов, иже в юности серцем зело потребна суть", "Обед душвевный", "Вечеря душевная", доводить, спираючись на прицип природовідповідальності виховання, не відкидаючи наявності вродженних
Loading...

 
 

Цікаве