WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток пізнавальної самостійності на уроках математики в початковій школі - Курсова робота

Розвиток пізнавальної самостійності на уроках математики в початковій школі - Курсова робота

другокласники опановують прийом віднімання двоцифрового числа від двоцифрового, перед виконанням прикладів з повним поясненням доцільно запропонувати дітям міркувати в такій послідовності:
1.Запиши зменшуване.
2.Заміни від'ємник сумою різних доданків.
3.Прочитай про себе знайдений вираз. (Від числа… відняти суму… і …).
4.Згадай правило віднімання суми від числа.
5.Подумай, який спосіб розв'язування тут найзручніший.
6.Обчисли приклад і зроби перевірку.
Крім розв'язування прикладів і задач, учні 2 - 3 класів можуть самостійно виконувати різноманітні завдання, спрямовані на опанування геометричного матеріалу. Це, зокрема, завдання на вимірювання відрізка, сторони геометричної фігури креслення відрізка певної довжини на кілька сантиметрів більшого (меншого) даного; різницеве і кратне порівняння відрізків знаходження довжини ламаної лінії; впізнавання геометричних фігур (на плакаті, картах), побудова заданих фігур (трикутників, чотирикутників, ламаної лінії, кола); обчислення площі трикутника (3 клас), обчислення і порівняння периметрів фігур, побудова геометричної фігури від руки (3 клас).
Для тренувальної самостійної роботи учням корисно давати посильні завдання, які не потребують виконання великої механічної роботи, але вимагають напруження думки. Наприклад, на уроках математики в 1 класі для індивідуальної роботи можна використати такі завдання:
1.Записати номер прикладу, який має у відповіді 0.
0+1 7+0
0+5 5-0
5+0 6-6
2.Чому дорівнює сума всіх відповідей?
12-1 16-2 20-0
10-9 12-4 13-3
3.Записати приклади, між якими можна поставити знак = :
2+6 10-7 10-2
10-5 3+7 9-4
Підвищує результативність самостійної роботи тематичне планування. Воно дає змогу вчителеві рівномірніше завантажувати учнів, поступово ускладнювати й варіювати зміст і характер завдань, заздалегідь готувати дидактичний матеріал до кожного уроку.
Отже, щоб навчити молодших школярів активно і свідомо працювати, слід широко використовувати різноманітні за змістом і характером самостійні завдання на всіх етапах опрацювання матеріалу: у підготовчих вправах, під час засвоєння нових знань і способів дій, у процесі закріплення і формування вмінь і навичок.
?
ВИСНОВОК
Проблема розвитку пізнавальної самостійності учнів є однією з найбільш актуальних в педагогічній теорії і практиці. Об'єктивна можливість розвитку пізнавальної самостійності зумовлена діалектичним характером навчального процесу. Як одна з властивостей навчальної діяльності школяра пізнавальна самостійність характеризується динамічним взаємозв'язком мотиваційного, змістового і організаційно-процесуального компонентів.
Взаємозв'язок пізнавальної самостійності з різними аспектами навчального процесу різноманітний. Тому в навчанні вона виявляється різнопланово: у процесі формування всебічно розвиненої особистості - як мета навчання; у процесі засвоєння знань умінь і навичок - як засіб підвищення усвідомленості та дійовості засвоюваного матеріалу. Водночас дидактика розглядає пізнавальну самостійність учня як результат ефективно організованого навчального процесу.
У психології стверджується, що "потреба - це загальна спрямованість активності дитини; потреба - психічний стан, який створює передумову діяльності, але сам не визначає характеру цієї діяльності… Незважаючи на те, що всім дітям властива потреба у нових враженнях, яка переходить у так звану невситиму пізнавальну потребу (Л.І. Божович), вона може по-різному реалізуватися залежно від умов навчання. В одній ситуації пізнавальна потреба може бути задоволена одержанням позитивної оцінки, в іншій - за більш досконалої організації навчального процесу - учень починає прагнути і до оволодіння засобами самостійного набування знань".
Таким чином у, пізнавальній активності важлива її спрямованість, змістова характеристика, Отже, завдання вчителя полягає не тільки в тому, щоб розвивати природну допитливість молодших школярів, а й навчити їх ставити пізнавальні запитання, які вимагають активногооперування знаннями, точного вибору способу дії, виробляють уміння міркувати в заданому їм напрямі: "від пізнавального запитання - до розв'язання пізнавальної задачі".
Навчання молодших школярів уміння ставити пізнавальні запитання передбачало систематичність, багаторазовість вправлянь і поступову самостійність учнів у цій роботі. Усталеною є думка про те, що як і дошкільники, молодші школярі - "юні чомучки". Вони часто про все запитують дорослих і, як правило, їх не задовольняє коротка відповідь. Молодші учні неодмінно хочуть знати причину подій, як і за яких обставин вони відбувалися, тощо. Саме цим, на думку відомого психолога В.В. Давидова, молодші учні відрізняються від "чомучок"-дошкільнят. Як свідчать численні спостереження, природна допитливість молодшого школяра виявляється в основному за межами класу і не стосується тих понять, які є предметом засвоєння на уроці. Спеціальне дослідження цього питання дає змогу стверджувати, що в багатьох випадках на уроці ще переважає активність вчителя, який показує, розказує, ставить запитання, а активність учнів виявляється, як правило, у відповідях. А для розвитку пізнавальної активності школярів цікавих пізнавальних запитань учителя недостатньо, треба, щоб і в самих дітей виникали запитання, щоб вони вміли самостійно запитувати про нове, невідоме.
Цю думку підкреслювали видатні педагоги - А. Дістервег, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський та інші. Вони вважали, що в дитячих запитаннях виявляються пізнавальні потреби, духовні запити дитини, природні нахили і здібності. "Добивайтесь того, щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле - щоб перед ними постало питання, - писав В.О. Сухомлинський, - якщо вам удалося цього досягти - маєте половину успіху… Адже запитання збуджують бажання знати".
Отже, для успішного розвитку пізнавальної самостійності молодших школярів необхідно формувати в учнів пізнавальні проблеми, розвивати бажання й уміння працювати самостійно, наполегливо добиватись результату у виконанні самостійних завдань. Шляхами такого формування є раціональне поєднання репродуктивної і продуктивної діяльності з метою доцільного збільшення питомої ваги частково-пошукових методів: запровадження в зміст початкового навчання спеціальної системи пізнавальних завдань, використання ефективних засобів керування пошуковою діяльністю молодших школярів, на різних етапах навчання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів.-К.: Радянська школа, 1982.-175с.
2. Дидактика средней школы.-М., 1985.
3. Лернер И.Я. Дидактические основы познавательной самостоятельности учащихся при изучении гуманитарных дисциплин.-М., 1991
4. Ушинський К.Д. Твори.У 6-ти т.-К., 1984.
5. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения.-М., 1981.
6. Скрипченко О.В. Психічний розвиток учня.-К., 1984.
7. Есипов Б.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках.-М., 1984.
8. Педагогическая энциклопедия.-М.,1988.
9. Махмутов М.И. Проблемное обучение.-М., 1985.
10. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников.-М., 1986.
11. Возрасная и педагогическая психология.-М., 1985.
12. Стрезикозин В.П. К новым рубежам.-М.: Начальная школа, 1987.
13. Онищук В.О.Активізація навчання старшокласників.-К., 1989.
Loading...

 
 

Цікаве