WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток пізнавальної самостійності на уроках математики в початковій школі - Курсова робота

Розвиток пізнавальної самостійності на уроках математики в початковій школі - Курсова робота

володіють міцними знаннями, які вміють комбінувати в процесі пошуку. Готовність до розв'язування проблемних і пізнавальних завдань вимагає і спеціального запровадження в навчальний процес розвиваючих завдань, активізуючи запитань, педагогічно доцільного поєднання репродуктивних і творчих завдань.
Найбільшу роль у змістовому компоненті відіграє система пізнавальних завдань, яка мала випереджаючий характер порівняно з досягнутим рівнем розвитку учнів.
3. Організаційно-процесуальний компонент
Готовність до пошукової діяльності передбачає здатність учнів до швидкого відбору потрібної інформації, уміння виділити головне, поставити запитання, пов'язати відоме з невідомим.
Які ж дидактичні умови розвитку пізнавальної самостійності?
Як виявилося у процесі узагальнення передового педагогічного досвіду та проведених досліджень, для успішного формування усіх компонентів готовності молодших школярів до пошукової діяльності в організації навчально-виховного процесу потрібно:
1.Формувати в учнів пізнавальні потреби, сприяти розвитку наполегливості у виконанні самостійних завдань.
2.Добиватися раціонального поєднання репродуктивної і продуктивної діяльності учнів, доцільно збільшувати питому вагу частково-пошукових методів, які сприяють активному, перетворюючому характеру засвоєння знань і способів їх переробки.
3.Запровадити в зміст початкового навчання спеціальну систему пізнавальних завдань, яка оптимально забезпечує пізнавальну, розвиваючу й виховну функції навчання.
4.Використовувати ефективні засоби керування пошуковою діяльністю молодших школярів через поступове ускладнення і варіювання змісту пізнавальних завдань, а також в результаті операційного формування пошукових умінь.
5.Озброювати молодших учнів системою інтелектуальних умінь, загальних та спеціальних прийомів навчальної роботи.
Отже, пізнавальна самостійність школяра формується не внаслідок дії якогось одного ефективного засобу, а ї закономірним результатом досконалої системи навчання й виховання учнів на уроці, спрямованої на всебічний розвиток самостійності думки і самостійності як риси характеру дитини.
2.2 Способи активізації навчального процесу
Проблема активізації навчання є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку школи. У сучасних дидактичних дослідженнях принцип активності трактується як один з основних принципів навчання, що має самостійне значення. Водночас підкреслюється, що всі інші дидактичні принципи можуть функціонувати тільки на основі запровадження принципу активності, який є показником рівня реалізації кожного з принципів навчання. У педагогічній теорії визначається, що поняття "активність", "проблемність", "творчість" походять від фундаментальних категорій теорії пізнання - відображення і суперечності. В основі перетворюючого відображення об'єктивного світу лежить суперечність. У навчальному процесі основна суперечність - це суперечність між рівнем розумового розвитку учня і пізнавальними завданнями, які постають перед ним у ході навчання (М.О. Данилов). Подолання цих суперечностей відбувається на різних етапах начального процесу, визначальною умовою успішності якого є активність самого учня. Така роль активності в навчанні природно зумовлює постійний інтерес педагогів до цієї проблеми.
Активність учнів виразно виявляється в пошуковій діяльності Чи можлива вона в умовах початкового навчання?
У працях українських і зарубіжних психологів наводяться факти про доступність елементарної пошукової діяльності вже для трирічних малюків. Також встановлено, що діти 6 - 7 річного віку можуть успішно здійснювати пошукову діяльність за такими етапами: прийняття пізнавальної задачі; висування пропозицій щодо причин і результатів спостережуваних явищ; аналіз фактів і формування висновків.Отже, в дитини до всткпк в школу вже сформований певний рівень готовності до пошукової діяльності. Пошукова діяльність здебільшого виявляється в процесі проблемного навчання.
Як відомо, одним з основних засобів здійснення проблемного навчання в початкових класах є евристична бесіда. В ній вчитель використовує систему логічно взаємозв'язаних запитань, які послідовно ведуть школярів на основі засвоєних знань до більш-менш самостійного пізнання невідомих знань або способів дій. Завдяки своїй пошуковій сутності евристична бесіда є практичною школою навчання молодших школярів уміння розв'язувати проблемні завдання. Але розвиваючі функції цього методу, як показали дослідження Н.Г. Канівської, можна найкраще реалізувати, якщо учні готові до участі у бесіді. Інакше більшість класу тільки слухає повідомлення найсильніших учнів, тобто теж засвоює готову інформацію.
Щоб використання евристичної бесіди мало оптимальний вплив на розвиток пошукових здібностей учнів, учитель повинен підібрати той навчальний матеріал, який створює об'єктивні можливості для подолання учнями пошуку, врахувати можливості дітей даного класу для участі в евристичній бесіді, а також всебічно продумати зміст і логіку послідовності запитань.
Дослідження показало, що для підготовки молодших школярів до активної участі в евристичній бесіді треба використовувати засоби загальної і локальної підготовки. Загальна підготовка передбачає досягнення операційної і мотиваційної готовності школярів до пошуку, а локальна має на меті привести в діяльний стан ті знання, які є опорними для його здійснення.
Отже, сутність евристичної бесіди полягає в тому, що під керуванням учителя учні виконують, знаходять тільки окремі елементи розв'язання поставленого напередпроблемного запитання, роблять певні кроки пощуку. У зв'язку з цим запитання вчителя в евристичній бесіді мають різний характер: одні з них репродуктивні, вони спрямовані на актуалізацію відповідних знань, інші - евристичні, проблемні, бо в основі їх лежить діалектична суперечність між відомим і невідомим. З дидактичного погляду евристична бесіда є не що інше, як розчленована на етапи розв'язування проблемно-пізнавальна задача.
Спостереження і бесіди з учителями - майстрами педагогічної праці, які досягають високої результативності, навчаючи різні контингенти дітей, переконують, що вони насамперед бачать особистість учня, а вже потім засіб, яким можна на нього вплинути. Стосовно організації активного учіння це зумовлює необхідність розвинути в школярів активність як особисту якість, як стійке прагнення активно міркувати під час навчання. Якщо ця якість сформована, то в дитини виникає внутрішня готовність уважно слухати, пригадувати, напружено міркувати, висловлювати свою думку, випробовувати свої сили на складнішому завданні тощо.
У процесі пояснення нового матеріалу важливо так спрямувати роботу дітей, щоб вони доходили висновків на основі цільового порівняння та порівняння нових знань з тими, що здобуті раніше, засвоювали б узагальнення силою власного мислення, активізованого вчителем. Для цього необхідно правильно організувати дидактичний матеріал, щоб учні усвідомили недостатність раніше засвоєних знань і були психологічно готові до засвоєння нових.
Наприклад, під час ознайомлення з новим матеріалом "Порядок арифметичних дій" на основі порівняння перед учнями постає проблемне питання. Учитель пропонує дітям порівняти два вирази: 44-11:2=22 і (44-11):2=66.
-Подумайте, чому ці вирази мають різні результати? Що в них спільне? (однакові дії, однакові числа).
-Чим вони відрізняються? (У другому виразі є дужки).
Порівнюючи, діти доходять висновку, що
Loading...

 
 

Цікаве