WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шляхи входження України в Болонський процес: здобутки, реалії, перспективи - Реферат

Шляхи входження України в Болонський процес: здобутки, реалії, перспективи - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Шляхи входження України в Болонський процес:
здобутки, реалії, перспективи"
ПЛАН
Вступ
1. Основні шляхи приєднання до Болонського процесу
2. Існуючі труднощі на шляху входження України до Болонського процесу та можливі шляхи їх вирішення
3. Можливі переспективи Болонського процесу
для українського студентства
Висновок
Вступ
19 травня 2005 року у норвезькому місті Берген на Конференції міністрів країн Європи Україна приєдналася до Болонського процесу, зобов'язавшись внести відповідні зміни у національну систему освіти та приєднатися до роботи над визначенням пріоритетів у процесі створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року.
Залучення держави до Болонського процесу може мати метою дві основні тези, в основі яких мала б лежакти ідея реалізації національного інтересу. Вони виключають одна іншу і вибрати в такому випадку можна лише одну. Національний інтерес держави передбачає вирішення проблем в конкретній сфері а також підняття її на якісно новий рівень розвитку за рахунок діяльності на міжнародній арені. Національна система освіти, яка намагається ізолювати себе від зовнішнього світу, в умовах неефективної діяльності, провокує свій застій та зумовлює вплив своєї ізольованості на стан суспільства, де ця система функціонує. Таким чином не змігши створити свою високоефективну національну конкурентоспроможну систему освіти, ми повинні інтегруватися до Болонського процесу, щоб не бути знищеними міжнародною конкуренцією в цій сфері, а також для цілей, котрі зазначимо нижче.
1. Основні шляхи приєднання до Болонського процесу
Таким чином існують два можливі варіанти для реалізації національного інтересу держави в контексті приєднання до Болонського процесу: приєднання до болонського процесу держави становить перед соблю мету вирішення національних освітянських проблем, покращення якості освіти за допомогою можливостей, котрі надає Болонський процес (тобто реалізацію національного інтересу у сфері освіти) за умови збереження фундаментальних особливостей національної освіти та найбільш загальних принципів діяльності власної системи освіти без подальшої інтеграції до ЄС. Так вважають російські вчені та як приклад тут можна навести Росію, яка була прийнята у члени Болонського процесу на вересневій берлінській конференції у 2003 р.?- приєднання до Болонського процесу є проміжний крок держави перед інтеграцією до Євросоюзу, що має кінцеву мету реалізації національного інтересу, проте не лише в освіті, як в попередній тезі, а в значному спектрі сфер суспільного життя.
По-перше, слід заперечити тим науковцям, які вважають, що за умов ратифікації Болонського договору буде можливим збереження фундаментальності національної системи освіти та її успішне функціонування. Річ в тім, що йде процес формування європейського освітнього простору з поки що єдиною найбільш загальною та структуризованою системою освіти, яка з часом поглине зітре національні особливості освіти країн-членів Болонської системи освіти.
В Болонській декларації уже розроблені єдині освітні стандарти: термін навчання, єдині критерії оцінки сукупності знань - ECTS, незалежні від держав комісії по акредитації навчальних закладів. Також з часом будуть сформовані єдині навчальні профілі та спосіб їх викладання, що їх потребуватиме єдиний європейський ринок, а також єдина мова, для зняття комунікаційних бар'єрів.
Дані стандарти поступово зближуватимуть національні системи освіти і врешті-решт зітруть їх особливості через прагнення останніх до постійного підвищення конкурентоспроможності через наближення до стандартів. А конкурентоспроможність сприятиме більшій популярності вузу для студентів-іноземців - а значить приплив капіталу до нього. Самоізоляція вузу в таких умовах та акцентування уваги ним на національних стандартах призведе до його непрозорості в світлі європейських стандартів, непопулярності для іноземних студентів, викладачів, що заперечує твердження першої тези.Таким чином ефективно функціонувати в таких умовах зможуть вузи, які перед приєднанням до Булонської системи мали значний кадровий та матеріально-технічний потенціал та відразу сприйняли розроблені стандарти. В результаті внаслідок міграційних процесів навколо них і надалі будуть концентруватися наукові кадри та матеріальні ресурси, а менш конкурентоспроможні освітні заклади відійдуть на периферію і будуть в скрутному становищі.В такому контексті неважко спрогнозувати майбутнє України, включеної в єдиний європейський освітній простір.
В першу чергу на передові місця вийдуть вузи, які мають значний ресурсний та викладацький потенціал і зможуть досить швидко підлаштуватися під вимоги декларації та єдиного європейського ринку. Таких вузів буде невелика кількість, зважаючи на сучасний економічний стан держави, в переважній більшості національні університети, як найпопулярніші заклади найвищого рівня акредитації та з найбільшим ресурсним потенціалом. До них зможуть приїжджати іноземні студенти, проте і серед них дані заклади не будуть користуватися значною популярністю, через більшу привабливість європейських.
В свою чергу основним завданням даних вузів буде 'експорт' найталановитіших випускників закордон на високорозвинений європейський ринок праці (як інтелектуальної так і фізичної).Інші ж вузи в державі, менш конкурентоспроможні, зможуть надавати освіту решті середньостатистичних випускників школи. Дипломи таких студентів будуть користуватися невеликим попитом на європейському ринку праці, через жорсткіші вимоги і відповідатимуть запитам хіба що вітчизняної економіки. Хоча в принципі тут можливий варіант популярності нашої дешевої робочої сили на європейському ринку, котра займатиметься фізично важкою роботою. Тут же таки європейські країни не будуть зацікавлені в рості безробіття в своїх країнах, тому в такому випадку будуть можливі деякі обмеження.Болонська система буде вигідна, в першу чергу, для країн високорозвинених.
У країнах з невисоким рівнем економічного розвитку буде спостерігатися постійний 'відтік мізків' за кордон. Невелика частина з них зможе повернутися назад, зважаючи на майбутні перспективи та цінності, прищеплені їм європейською системою освіти.В результаті Болонського процесу освіта врешті-решт перетворюватиметься в світовий ринок, основним регулюючим важелем якого буде принцип конкуренції.Якщо ж освіта перетвориться в ринкову цінність, то в освіті наперед вийдуть по важливості ті освітні функції, на які є запит ринку в першу чергу, тобто перший блок функцій, описаних спочатку, а другий не буде відігравати важливої ролі або буде формувати у випускників світогляд, неспівставний національному.
2. Існуючі труднощі на шляху входження України до Болонського процесу та можливі шляхи їх вирішення
Приєднаня України до Болонського процесу містить ряд проблем, що в кінці може мати наслідком стирання національної культури, спадом наукоємних розробок, деінтелектуалізацію освіти вдержаві.Для України, в такому випадку, виявити альтернативний підхід до вирішення національних освітянських проблем досить важко. Можливий союз в освітній сфері з країнами СНД (або Православно-слов'янської цивілізації ) міг би бути для України менш руйнівним. Проте це вже є неможливо, оскільки Росія - один із головних наших можливих союзників інтегрувалася до Болонського процесу, як було уже зазначено. Відповідно можливу конкурентоспроможну систему освіти, яка могла б конкурувати з високорозвиненими державами світу
Loading...

 
 

Цікаве