WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Порівняльна характеристика систем вищої освіти Японії і України - Реферат

Порівняльна характеристика систем вищої освіти Японії і України - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Порівняльна характеристика систем
вищої освіти Японії і України"
Вступ
1. Система вищої освіти України і Японії
Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями.
Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: "Молодший спеціаліст", "Бакалавр", "Спеціаліст, магістр".
Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів "Молодший спеціаліст" і "Бакалавр", а також "Спеціаліст, магістр" як післядипломна.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.
Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.
Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:
" перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;
" другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;
" третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - ін-ститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
" молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;
" бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;
" спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.
Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).
Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Структура ступеневості вищої освіти України
Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.
В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).
Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації налічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.
Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації налічує 315 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів.
Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів на 10 тис. населення.
Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.
Структура прийому студентів за напрямами підготовки
Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні встановлюються Державними стандартами освіти. Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.
Державні стандарти освіти розробляються з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Система вищої освіти Японії веде свій початок з часів реставрації Мейдзи. До цього періоду в деяких великих містах функціонували спонтанно виникали вищі школи, де діти японської аристократії і військових вивчали твору китайських класиків, право і бойове мистецтво. Малися також вищі медичні школи. Більшість таких шкіл, одержавши статус коледжів, увійшли потім до складу університетів.
Перший на Японських островах державний університет був створений у 1877 році в Токіо. У нього на правах коледжів уключили гуманітарну і медичну школи. У формуванні університету взяв участь запрошений зі США радник по вищому утворенню Д. Мюррей. Видимо, але цій причині японська система вищого освіти із самого початку несла на собі відомий наліт американізму. До кінця XIX століття, як відомо, в американську педагогічну науку і шкільну діяльність активно впроваджувалися ідеї прагматизму. Ці ідеї переносилися й у Японію.
У Токійському університеті за прикладом США були створені чотири факультети: природничонауковий, юридичний, літературний і медичний. Кожен факультет поділявся на секції. Так, природничонауковий факультет уключав хімічну, фізико-математичну, біологічну, інженерну і геолого-мінералогічну секції. Літературний факультет складався з двох секцій: секції історії, філософії і політики і секції китайських і японських літературних пам'ятників. Медичний факультет також мав двох секцій: лікувальну і фармакологічну. Юридичний факультет мав у своєму розпорядженні секцію юриспруденції. Навчання в університеті тривало вісім років (чотири роки в підготовчій школі і чотири роки на факультеті). У 1882 році в Токійському університеті навчалося 1862 студента. Університет розташовував 116 педагогами.
Збільшувалося в країні і число коледжів. ДО 1880 року в країні функціонували дві державних, 32 муніципальних і 40 частки коледжів.
У 1895 році почав роботу університет у Кіото. У 1907 році оголосив про початок своєї діяльності університет у Сендае, а в 1910 році - університет у Фукуока. У 1918 році зробив перший набір студентів державний університет на о. Хоккайдо (у м. Саппоро). Усього в першій чверті XX в. у Японії діяли п'ять університетів. Для підготовки абітурієнтів на базі середніх шкіл були створені підготовчі вищі школи з терміном навчання в 3-4 роки. ДО 1918 року в Японії нараховувалося тільки вісім таких шкіл. Потрапити в них, природно, могли лише представники заможних шарів населення. Але економіка наполегливо вимагала всі нових і більш великих контингентів фахівців вищої кваліфікації, щоневблаганно розширювало і мережу університетів, і мережа підготовчих вищих шкіл.
У 1918 році видається положення про вище освіти в країні. Визначаються мети і задачі університетської підготовки: "вивчати теорію і прикладні аспекти науки, вести наукові дослідження, а також розвивати особистість студентів і виховувати в них дух патріотизму" [227, с. 104]. В університетах уводиться вісім факультетів: юридичний, медичний, інженерний, літературний, природничонауковий, сільськогосподарський, економічний, торговий. Уперше створюються науково-дослідні секції, а також курси по підготовці фахівців з ученими ступенями терміном у три роки (по медичному
Loading...

 
 

Цікаве